WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Слухаймо Олеся Гончара! - Реферат

Слухаймо Олеся Гончара! - Реферат

"Щоденники" відкривають нам внутрішній світ письменника, а це надзвичайно важливо. Бо коли є ота інтимна сторона буття письменника, особливо, якщо вона ще така відкрита і чесна, як в Олеся Терентійовича, то це - особлива цінність. Я пам'ятаю, на початку 90-х "Веселка" видавала твори Василя Стуса. "Вікна в позапростір". І там є його записи щоденникові, і дуже неприємні слова про сучасників. І ми, пам'ятаю, пішли на це, сказали: "Не будемо нічого поправляти. Так, як сказав Стус, тай хай воно і буде". Передмову дали, дещо пояснили, але так воно і залишилося, як написав письменник. Це - реакція художника. Навіть якщо вона і досить такарізка в оцінках декого, то ми повинні зрозуміти, що художник реагує інакше, ніж звичайна людина. Він реагує емоційно і цей емоційний його спалах повинен бути зрозумілий і не повинен нести таке почуття образи, такої тотальної образи.
Я скажу, що, на жаль, дуже повільно здійснюється видання творів Олеся Гончара в "Науковій думці", але там, мабуть, на це є теж причини... Я можу тут також добре слово сказати на адресу нашого Держкомтелерадіо України, згадавши перших 6 томів літературної спадщини Тараса Шевченка. Прекрасне видання і треба сказати, що й масове зробили. Це також велика справа, а починали ми її з Іваном Драчем. Дуже добре, що Держкомтелерадіо розробило Програму соціально значущих видань і підтримує наші стабільні, наші авторитетні видавництва, такі як "Веселка". Бо це також підтримка фахового колективу. Не так багато у нас є сьогодні спеціалістів видавничої справи, щоб ми не думали про те, як їх зберегти. Я маю на увазі редакторів, художників, тобто те коло людей, які творять унікальне явище - книгу. Дякую веселчанам, дякую керівництву Держкомтелерадіо, але передусім, Валентині Данилівні за те, що Ви це здійснили і з'явився надзвичайно важливий документ епохи - "Щоденники" Олеся Гончара. Нам тепер треба читати і думати, і розуміти, що великий художник - це той світ, якого ніколи не можна до кінця пізнати. "Щоденники" дозволяють нам ще ближче наблизитися до художнього світу Олеся Гончара.
"Щоденники" - це сповідь душі
Павло МОВЧАН, голова Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, народний депутат України.
- Колись мені випала честь тимчасово виконувати обов'язки завідуючого відділом прози в журналі "Дніпро", редактором якого був тоді Юрій Мушкетик. І мені довелося редагувати один роман (не буду згадувати про того автора, він добирався до редакції на милицях). Я нещадно працював ножицями і клеєм. І коли я все це вже порізав, і, скажімо, з двадцяти аркушів зміг зліпити ледве чотири, то думав, що мене чекає разом з Юрієм Мушкетиком велика проблема: автор влаштує нечуваний скандал і кинеться в бій захищати свої художньо недолугі писання. А він прийшов і сказав: "Складіть усі обрізки в папку. Прийде моя дочка і забере". Виявилось, що всі ці обрізки він потім використав у повному виданні роману. Очевидно, так натиснув на всі педалі та інстанції, що у видавництві мусіли поступитись на шкоду українській літературі.
Та бувало й так, що редактори під тиском цензури змушені були вирізувати з творів найцінніше, що, до речі, робили і з творами Олеся Гончара. Тож добре, що іще за життя письменник довірив "Веселці" свої романи й новели і, працюючи з видавництвом, зміг повернути до творів дорогі йому, та й українській літературі, місця. Шануючи цю добру традицію співпраці з "Веселкою", Валентина Данилівна довірила веселчанам "Щоденники" - річ дещо інтимну і втаємничену. Процес підготовки твору письменника до друку складний і скритий від читача (особливо такого унікального твору, як "Щоденники"), а читач до всього цікавий, він хоче знати, що там закреслено і не пішло до друку, заглянути в святая святих.
Згадую, колись наш друг, відомий вірменський учений і письменник Левон Мкртчян написав автограф нашому спільному знайомому, але закреслив два слова. Минуло кілька років, а той при зустрічі все допитувався: "Левоне, поясни, признайся, що ти закреслив".
Така природа людська - поцікавитися, а що там, за межами...
Скажу і про власні самолюбства. Одержавши від "Веселки" щирий подарунок - тритомник "Щоденників", я одразу кинувся до алфавітного покажчика, шукаю літеру "М". Знаходжу ім'я "Мовчан". Згадується. Слава Тобі, Боже. Це наша людська слабкість - бачити і себе між людьми. Я до чого це кажу? Довелося перечитати багато щоденників, і, в першу чергу, дорогий усім нам "Щоденник" Тараса Шевченка. Читаєш і натрапляєш на прізвища, які збереглись тільки тому, що їх зафіксував геній.
Роздумуючи про творчість Олеся Гончара, не буду послуговуватися словом "геніальність". Талановите і правдиве слово письменника говорить само за себе. Він мислить категоріями філософськими і вміє втілити ці філософеми в художню тканину твору одним штрихом. Ось тільки один штрих. Олесь Терентійович чує, як болять фронтові рани, дивиться в ясне небо, як у вічність, дивиться чистим дитячим поглядом і думає про молодість:
"Треба написати повість про свою юність, коли мені вітер в степу піднімав волосся. Як коню гриву..."
Я десятки закладок зробив у місцях, які мене особливо вражали. То вражала правдивість, точність. Читаю і бачу - масштабна постать виросла в моїх очах! І коли хтось каже, давайте не культивувати особи Олеся Гончара, мене це дивує. Навпаки - треба до нього доростати, підніматися, бо він і вічність, і сповідь. "Щоденники" - це великою мірою сповідь. І тому вони цікаві. "Веселка" відкрила ці першозмісти, першотексти, їх треба зберігати обов'язково. Вірю, що Валентина Данилівна буде такою щедрою і розкриє ще багато папок, де є чимало неопублікованого, і ми побачимо величину Олеся Гончара, таку, якою його створив Всевишній.
"Станьмо українцями!"
Петро Кононенко, директор Інституту українознавства, академік.
- Я не раз казав і кажу зараз, що коли б з нами був Олесь Терентійович, багато чого в нашому житті робилось би інакше. Ви знаєте, коли Олесь Гончар виступав, скажімо, на загальних зборах Академії наук (зараз не знайдете тих записів, вони стерті), то квітнула завжди глибока думка, вирізьблювалася принципова позиція. Це завжди була дума про завтра. І коли він одного разу виступив і сказав, що прийняття таких-то людей (вони потім, на жаль, пройшли) не прикрасить Академію, бо вони не є академіками по суті, члени Академії проголосувала так, як він сказав. Пригадайте його державницький виступ у Верховній Раді. Були й такі депутати, які були проти того, щоб Гончар виступав. Вони так і не могли усвідомити, що вони прийшли і пішли, як перекотиполе прокотилися по дорозі і сліду доброго не залишать в історії. А Гончар вічний. Як він потрібний сьогодні Україні! Ось голова
Loading...

 
 

Цікаве