WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Радіомистецтво як відповідь нації на виклики часу: лінгвістичний аспект феномена - Реферат

Радіомистецтво як відповідь нації на виклики часу: лінгвістичний аспект феномена - Реферат

діалекту як архаїчного явища, непридатного для розмови на актуальні теми [12]. (Деякі з цих творів навіть здобули світову славу. Наприклад, написана на базельському діалекті німецької мови радіодрама Урса Відмера "Новий Ной" [2]).
Можна навести діаметрально протилежний приклад. Філологам добре відомий феномен захаращення сучасної англійської мови лексичними новоутвореннями, що аж ніяк її не прикрашали. Процес цей свого часу видавався настільки небезпечним, що навіть був віддзеркалений у фантастичних творах - антиутопіях (можна згадати у зв'язку з цим, насамперед, таких авторів, як Дж. Оруелл, Е.Берджес, Д.д'Агата). Розмивання лексико-граматичних норм англійської мови було пов'язане не з тим, що вона тривалий час штучно "виштовхувалася" на периферію комунікації (як це, відповідно до "теорії зональності", відбувалося з українською), а, навпаки, з тим, що "in English" заговорили в усьому світі. Навіть люди, які не товаришують з рідною орфографією, досить часто замість того, щоб подолати цей недолік, намагаються оволодіти англійською бодай на рівні кількох десятків популярних фраз. Це сприяє повільному перетворенню мови Шекспіра і Фолкнера на такий собі "pidgin English". Так ось, одна з найцікавіших спроб протидіяти цьому процесу була пов'язана саме з радіодраматургією. Класик "золотої доби" американської радіодрами, постійний автор Сі-Бі-Ес Норман Корвін свідомо робив свої надзвичайно популярні радіоп'єси лексично різнобарвними. Персонажі його радіовистави "Зіткнення з дикуном" [74] взагалі розмовляли архаїчною, майже шекспірівською (на межі розуміння сучасників) мовою, що аж ніяк не робило радіосерії Корвіна менш цікавими для масової аудиторії.
Специфіка сучасного інформаційного простору України (порівняно з австрійським і швейцарським) - у безальтернативності, у тотальному заповненні радіоефіру програмами FМ формату. Але слід зважити на те, що Frequency Modulation - це лише технічний стандарт, який дозволяє передавати й стереофонічні радіовистави, й акустичні фільми, і музику всіх напрямків - від класичної до сучасної концептуальної. Але у специфічно українському розумінні терміну FМ відповідає така програмна політика: попса, балачки, реклама, новини "другої свіжості". Це спонукає до пошуків нових художніх радіоформ, таких, які за зовнішніми ознаками (хронометражем, темпом, ритмом) нагадували б аудиторії щось звичне, наприклад, рекламний кліп, але мали б зовсім інше мистецьке й соціальне завдання, інтелектуальне й емоційне наповнення.
Спробою створити такий ефірний продукт став серіал драматичних мініатюр "Пам'ятаймо" ("Зв'язок часів"), що транслюється Першим каналом Національної радіокомпанії України (автори - І.Хоменко, В.Фоменко, редактор - С.Тютюн, керівник проекту - А.Табаченко, в ролях - артисти київських театрів, а також відомі українські кіноактори). Концепцію радіосерії можна сформулювати лаконічно: "У будь-який час можна залишатися порядною людиною. Хочеш бути хоробрим, чесним, незрадливим - будь таким. А не хочеш - не звинувачуй у цьому кепські часи".
Намагаючись створити новий, оригінальний формат, автори спиралися на традиції радіомистецтва США "золотої доби" радіодрами, а також на досвід кращих сучасних соціальних телерадіопроектів різних країн.
Окремий блок драматичних мініатюр проекту "Пам'ятаймо" присвячено якраз історії боротьби за українську мову. Точніше - спробам інтелігенції захистити своє право говорити й мислити тією мовою, тими інтелектуальними категоріями, з тим ступенем свободи, які вона сама вважає за потрібне визначити. Михайло Коцюбинський і Борис Грінченко, збирач старожитностей Василь Тарновський і художник Олександр Агін, Павло Грабовський і Марія Вілінська (Марко Вовчок), вчитель Лука Гарматій і професор Хрисанф Ящуржинський - постають перед слухачем у несподіваних, драматично загострених ситуаціях. Разом із тим, кожен факт, викладений у драматичних міні-виставах, відповідає дійсності. Мініатюри не вміщують ніяких закликів, просто в них упродовж трьох-чотирьох хвилин ефірного часу розповідається про гідні вчинки порядних людей, які не знали, що будуть канонізовані як класики й подвижники, які були такими ж незахищеними від негараздів часу, як і всі, але намагалися, навіть попри особисту небезпеку, чинити, як личить порядним людям.
Інтерес до постатей, обставин і вчинків проектується на мову, якою говорили герої. Він викликає бажання наслідувати їм також у вживанні рідної мови. З точки зору авторів проекту - це одна з можливих відповідей українського радіомовлення на виклик сучасності. І відгуки слухачів засвідчують: мета проекту не залишилася поза увагою.
Висновки
Отже, можна вважати доведеним, що національна акустична драматургія, крім специфічно мистецьких завдань, може виконувати функцію своєрідного "пілот - сигналу" для розповсюдження знань, а також для формування суспільно корисних ментальних домінант. Доведено, що кон'юнктурні зразки так званого "пропагандистського парамистецтва" не можуть мати успіху на сучасному радіо, і пов'язано це з нейрофізіологією сприйняття інформації через акустичний канал (науковою підставою для такого висновку є дослідження російських і американських фізіологів). Практикою підтверджено тезу про те, що сучасний драматичний радіотвір, метою якого є формування суспільно-корисних ментальних домінант, повинен створюватися з урахуванням специфіки національного ефірного наповнення. Однією з можливих концепцій такого твору є синтез форми рекламного радіокліпу і семантичного наповнення, яке одночасно розважає, освічує, інформує (тобто, відповідає класичному, запропонованому Бі-Бі-Сі ще півстоліття тому визначенню специфіки некомерційних суспільно корисних програм).
Подібні передачі реально спроможні оптимізувати лінгвістичну ситуацію в Україні, не перетворюючи процес масової просвіти на "барикадні бої за українську мову", поза сумнівом, вони стануть на захист мовної самобутності українського народу.
Література:
1. Барноу Э. Как писать для радио: пер. с англ. - М.: НМО ГКРТ, 1960. - 38 с.
2. Видмер У. Новый Ной: радиопьеса // Ночной разговор с палачом: радиопьесы Австрии, ФРГ, Швейцарии-М.: Искусство, 1991. - с. 189 - 220.
3. Зверев В. Звук и смысл // Радиоискусство: Теория и практика.-Вып.2.-М.: Искусство.- 1983. - С.75 - 93.
4. Зверев В.П. У истоков радиодраматургии // Радиоискусство: Теория и практика. - М.: Искусство.-1981. - С.49 - 74.
5. МарченкоТ.А. Радиотеатр: страницы истории и некоторые проблеми. - М.: Искусство, 1970 - 221 с.
6. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник.. - К.: ІЗМН, 1996. - 440 с.
7. Подкопаев Н. Радиопередача с точки зрения физиологии. // Радиослушатель. - 1930. - №18. - с.3-14
8. Уэллс О. Война миров. Радиопостановка // Уэллс об Уэллсе: пер. с англ. - М.: Радуга, 1990. - с.268 - 283.
9. Филд С. Как писать для радио и телевидения: пер. с англ. - М.: НМО ГКРТ, - 1962. - 152с.
10. Хоменко І. А. Оригінальна радіодрама: Навч. посібник. - КНУ ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 320 с.
11. Хоменко І.А. Оригінальна радіодрама: історія, теорія, практика (десерт, на здобуття ст. к. філол. н.), К.: КНУ ім. Тараса Шевченка., 2002. - 249 с.
12. Чернова И.М. Радиопьеса в беспокойном мире. Предисловие // Ночной разговор с палачом. Радиопьесы Австрии, ФРГ, Швейцарии. - М.: Искусство.-1991. - С. 5 - 15.
13. Чуковский К. Бичер-Стоу и ее книга. // Чуковский К. Собр. Соч. в 6 т., т. 3. - М.: Художественная литература, 1966. - с. 815 - 833.
14. Corwin N. Untitled and Other Radio Dramas: New York: Holt, 1947. - 412 p.
Loading...

 
 

Цікаве