WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про Україну, революцію, масонство головного отамана та інших - Реферат

Про Україну, революцію, масонство головного отамана та інших - Реферат

воно може органічно вписатися в комплексне пояснення результатів боротьби за відродження нації у 1917 - 1920 рр.
Порівняно з іншими, не справляють особливого враження глави книги (19 - 21), в яких ідеться про Варшавський договір і польсько-радянську війну 1920 р., про роки еміграції й загибель С.Петлюри. Матеріал тут схематичний, фрагментарний, загалом відомий.
Не відзначається оригінальністю й заключна глава. Дещо примітивно виглядає спроба автора виправдати свого героя тим, що в період громадянської війни хтось когось все одно мусив убивати й усі були, так би мовити, "грішні" - то чим же С.Петлюра, мовляв, гірший від інших? Утім, основне завдання, яке виконує цей структурний підрозділ - довести, що С.Петлюра не був ані антисемітом, ані погромником, намагався, правда, безуспішно, боротися з антиєврейськими ексцесами, які анархічно вибухали на підконтрольних Директорії територіях. Однак В.Савченко нічого нового тут не наводить, принаймні порівняно з працями Т.Гунчака й В.Сергійчука [15; 105 - 140]. І вже вкотре доводиться говорити про те, що С.Петлюру в даному разі не варто міряти "загальним аршином", як пересічного політика. Адже він був офіційним главою держави й до кого ж, як не до нього, висувати претензії за все, що діялося на території, підвладній урядові УНР, у тому числі й за єврейські погроми. І як не прикро, однак саме на теренах Української Народної Республіки їх сталося більше, ніж у регіонах України, де панувала інша влада. Це красномовно підтверджують наведені в книзі дані (с.407). Однак автор прагне й тут вивести свого героя з-під критичних стріл тезою про те, що погроми здійснювали свавільні отамани. Тоді постає питання, а хто ж якнайбільше творив і плекав режим отаманщини, випустив "джина з пляшки", як не Головний Отаман? Так що всіляка еквілібристика тут просто несерйозна, фальшива.
Аналізуючи книгу В.Савченка, можна зробити ще низку закидів-міркувань і, зокрема, щодо відтворення в ній масштабних, складних, неоднозначних аспектів, таких, як стосунки Української Народної Республіки з радянською Росією. У багатьох моментах автор, на жаль, довірився кон'юнктурним публікаціям, в яких у жертву принесено об'єктивність, науковість.
Можна звернути увагу й на деякі нюанси, які видаються небездоганними. Ідеться про недостатню вмотивованість запропонованої періодизації, точніше - визначення деяких періодів, у рамках яких "викладаються" ті чи інші сюжети життєвого шляху героя. Це й похибки в датуванні деяких подій (с.220), а часом і невиправдані порушення хронології викладу. Автор припускається неточності, коли говорить то про півтора мільйони австро-німецького війська, яке окупувало 1918 р. Україну (с.246), то про 150 - 200 тис. (с.247), хоча найближчою до істини є цифра півмільйона. Георгій (Юрій) Пятаков чомусь іменується Григорієм (с.93, 221), хоча автор знає правильне ім'я (с.402). Однак, на цьому не варто акцентувати, таке є і в інших працях, і не це визначає загальний рівень і вагу книги В.Савченка.
Хоч загалом нову книгу про С.Петлюру не можна оцінити однозначно, вона, разом із тим, не є рядовим історіографічним явищем. Віддзеркаливши та всотавши очевидні вади в дослідженні важливих сторінок української історії, праця В.Савченка об'єктивно привернула увагу до низки дуже цікавих, важливих питань, що торкаються не лише особистості одного з непересічних, провідних політиків часів Української революції, а й переламної доби вітчизняної історії взагалі, пропонує оригінальні варіанти розв'язання складних, суперечливих проблем. Отже, вона викличе зрозумілий читацький резонанс і, швидше за все, різнобій в оцінках.
Література:
1. Петлюра Симон . Народе український: вибрані статті, листи, документи. - Харків, 1992. - 149 с.; його ж. Статті. - К.,1993. - 341 с.; його ж. Вибрані твори та документи. - К., 1994, - 271 с.; Симон Петлюра та його родина. До 70-річчя його трагічної загибелі. Документи і матеріали. - К.,1996. - 319 с.; Симон Петлюра. Невідомі листи з Парижа як політичний заповіт борцям за самостійну Україну. - К., 2001. - 92 с.
2. Петлюра Симон. Статті. Листи. Документи. - Т.3. - К.,1999. - 616 с.
3. Петлюра С. Статті. Листи. Документи. - Т.1 - Нью-Йорк, 1956. - 480 с.; Т.2. - Нью-Йорк, 1979. - 627 с.
4. Полтавська Петлюріана: Матеріали других петлюрівських читань у Полтаві 15 серпня 1993 року. - Полтава. 1993. - 91 с.; Полтавська Петлюріана: Матеріали третіх петлюрівських читань у Полтаві 5 листопада 1994 року. - Полтава, 1996. - 208 с.; Полтавська Петлюріана: Матеріали четвертих петлюрівських читань. - Полтава, 1999. - 160 с.
5. Він - з когорти вождів. Збірник конкурсних праць про дореволюційну діяльність Симона Петлюри. - К., 1994. - 151 с.; Симон Петлюра та українська національна революція. Збірник праць другого конкурсу петлюрознавців України. - К., 1995. - 368 с.
6. Державний центр Української Народної Республіки в екзилі. Статті і матеріали. - Філадельфія - Київ-Вашингтон, 1993. - 494 с.; Іванис В. Симон Петлюра - президент України, 1879 - 1926. - Дрогобич, 1991. - 265 с.; 1993. - 272 с.; Удовиченко О. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил. 1917 - 1921. - К., 1995. - 206 с.
7. Литвин С.Х Петлюра у 1917 - 1926 роках. Історіографія і джерела. - К., 2000. - 464 с. ; його ж. Суд історії. Симон Петлюра і петлюріана. - К., 2001. - 640 с.
8. Збірник пам'яті Симона Петлюри (1879 - 1926). - К., 1992. - 260 с.; Симон Петлюра у контексті українських національно-визвольних змагань. Збірник наукових праць. - Фастів, 1999. - 280 с.
9. Литвин С. Симон Петлюра: штрихи політичної біографії (до 125-річчя з дня народження) // Історичний журнал. - 2004. - №5. - С.55 - 63; Верстюк В. Національний герой чи опудало. Цього року відзначалось 125-річчя Симона Петлюри // Політика. Україна плюс. - 2004. - № 2 (3). - С.16 - 17; Його ж. Симон Петлюра: політичний портрет (до 125-річчя від дня народження) // Український історичний журнал. - 2004. - № 3. - С. 112 - 126.
10. Савченко В.А. Симон Петлюра. - Харьков, 2004. - 415 с.
11. Савченко В.А. Авантюристы гражданской войны. Историческое исследование. - Харьков, 2000. - 368 с.
12. Див.: Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. - К., 1999. - С. 559 - 624; Солдатенко В., Веденєєв Д. Українські масони в добуреволюції // Історія України. - 2001. - № 15; те ж саме // Діалог. Історія, політика, економіка. - 2002. - № 2. - С.98 - 102.
13. Пеленський Я. Передмова: Спогади гетьмана Павла Скоропадського (кінець 1917 - грудень 1918) // Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918. - Київ - Філадельфія, 1995. - С.24 - 27.
14. Крижановська О.О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух у XVIII - на початку ХХ ст.): Навч. посібник. - К., 1958. - 134 с.
15. Гунчак Т. Симон Петлюра та євреї. - К.,1993. - 48 с.; Сергійчук В. Погроми в Україні, 1914 - 1920: від штучних стереотипів до гіркої правди в радянських архівах. - К., 1998. - 543 с.; його ж. Симон Петлюра і єврейство // Дніпро. - 1999. - № 5 - 6. - С.105 - 140.
Loading...

 
 

Цікаве