WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Козацька Україна - прямий нащадок України-Руси - Реферат

Козацька Україна - прямий нащадок України-Руси - Реферат

гуманістичних цінностей західноєвропейської цивілізації на схід. Наприклад, безпрецедентна для Росії творчість О.Пушкіна має масу аналогів серед поетів романтичної доби Західної Європи, зокрема Франції. Важливим аргументом на користь належності держави Русь до української національної історії є неперервність історичного розвитку від Південної Русі до козацької України.
Для сучасної етнології саме тяглість етно-культурного розвитку - єдиний показник віку конкретного етносу.Наголошувала на розриві в історичному процесі між Київською Руссю Х - ХІІІ ст.ст. та козацькою Україною XV - XVIІІ ст.ст. Численні історичні, лінгвістичні, археологічні, антропологічні, етнографічні дані переконливо свідчать про неперервність історичного життя України ХІІІ - XV ст.ст. Татарська навала не призвела до вилюднення Південної Русі та приходу сюди нового населення. За даними археології протягом останнього тисячоліття в лісостеповій та лісовій смузі України домінував один центральноукраїнський антропологічний тип, визначений майже сто років тому видатним українським антропологом Ф.Вовком (1916). Це відносно високі й масивні європеоїди зі смаглявою шкірою, темними очима та волоссям, довгастим обличчям та прямим носом. До нього належала переважна більшість людності Галичини, Волині, Поділля, Середнього Подніпров'я Х - XIV ст.ст., козацької України, сучасних етнічних українців23. Тобто українці XVIІ - ХХ ст.ст. генетично тісно пов'язані з людністю Південної Русі-України, на відміну від більшості білорусів та росіян, які належать до інших антропологічних типів. Велику роль в успадкуванні культурних, духовних, державних надбань Київської Русі людністю козацької України відіграли Київ, Переяслав, Чернігів, Галич, Володимир та інші українські міста. Ці осередки культури, писемності та духовності Русі з численними монастирями та соборами не припиняли своєї діяльності і в найгірші для України часи. Тому козацтво XVI - XVIІІ ст.ст. усвідомлювало себе прямим нащадком традицій княжого Києва, вважаючи себе "племенем народу Руського, що за Олега - монарха Руського... Константинополь штурмувало. Се ж їх предки разом з Володимиром хрестилися". Не випадково саме в козацьку добу відбудовуються давньоруські святині - Софія Київська, Спас на Берестові, Десятинна церква. Про це ж свідчить культ київських князів у писемних джерелах козацької України. Отже, головні політичні, культурні, духовні, економічні центри Південної Русі лишилися ними і в козацьку добу, міцно зв'язавши два нерозривні періоди національної історії України. Таким чином, прірва між києворуським та козацьким періодами української історії не була настільки широкою і глибокою, щоб стверджувати, що вона розділяє два окремих етноси. Традиції першої української держави Русі у Києві перервалася лише 1471 р. після скасування Литвою Великого князівства Київського. А всього лише через 20 років, 1490 р., зустрічаємо першу письмову згадку про українських козаків на Нижньому Дніпрі, що знаменує початок козацької доби. Універсальність законів етноісторичного розвитку великих етносів середньої смуги Європи свідчить, що всі вони (французи, англо-сакси, німці, чехи, поляки, українці) виникли після падіння Римської імперії в V - VIІ ст.ст. і протягом близько 900 р. створили свої перші національні держави. Аналогічні Київській Русі держави ІХ - Х ст.ст. за європейською традицією вважаються державами відповідних етносів - перші Польське, Англійське, Німецьке, Французьке, Угорське королівства, Празьке князівство чехів тощо. Так що невизнання за Київською Руссю статусу першої держави суперечить універсальним законам історичного розвитку Європи. В наш час це стало можливим лише завдяки появі на світ тенденційно-антинаукової, неоімперської концепції "спільної давньоруської колиски" східних слов'ян. Отже, головні етновизначальні ознаки українців козацької доби були в зародку властиві південним русичам-давньоукраїнцям Х - XIV ст.ст. Іншими словами, козацька українська нація не є новотвір пізньосередньовічної Європи, а прямий генетичний нащадок державотворчого етносу Київської Русі - південних русичів Х - XIV ст.ст. Тобто, Київська Русь та козацька Україна - це два послідовні, органічно зв'язані етапи історичного розвитку єдиного народу, який в наш час відомий під етнонімом українці.
ТАНГІРИ
Символом перемоги неоімперських тенденцій в радянській історії східного слов'янства було святкування 1988 року 1000-річчя хрещення Русі не у Києві, а в Москві. Дарма, що під час хрещення киян на етнічній батьківщині росіян Верхній Волзі не існувало не тільки Москви, а й будь-якого слов'янського населення, яке можна було б асоціювати з праросіянами. Прірва між києворуським та козацьким періодами української історії не була настільки широкою і глибокою, щоб стверджувати, що вона розділяє два окремих етноси. Традиції першої української держави Русі у Києві перервалася лише 1471 р. після скасування Литвою Великого князівства Київського. А всього лише через 20 років, 1490 р., зустрічаємо першу письмову згадку про українських козаків на Нижньому Дніпрі, що знаменує початок козацької доби.
ЛІТЕРАТУРА
1 Мавродин В.В. Формирование русской нации. - М., 1948; Он же. Основные этапы этнического развития русского народа // Вопросы истории. - 1950. - № 4.
2 Залізняк Л.Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність // Пам'ять століть. - 1996. - № 2; Він же. Від склавинів до української нації. - К., 1997. - С. 85 - 96; Він же. Де, як і коли народилася давньоруська народність // Пам'ять століть. - 1998. - № 6.
3 Греков Б.Д. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. - М., 1975. - С. 14-20.
4 Козаченко А.И. Давнерусская народность - общая этническая база русского, украинского и белорусскогонародов // Советская этнография. - 1954. - № 2.
5 Котляр М.Ф. "Щоб єсми навіки всі єдино були" // Всесвіт. - 1979. - № 4.
6 Пашуто В.Т. Давньоруська спадщина і історична доля східного слов'янства // Український історичний журнал. - 1982. - № 4.
7 Федосєєв П.Н. Київська Русь та її роль в історичній долі народів СРСР // Вісник АН УРСР. - 1982. - № 8.
8 Пыпин А. История русской литературы. - СПб., 1911. - Т. 1.
9 Котляр М.Ф. Історичне минуле українського народу і зарубіжні фальсифікатори. - К., 1974; Він же. Чого вони шукають у сивій давнині // Про справжнє обличчя українського буржуазного націоналізму. - К., 1974; Він же. "Щоб єсми навіки всі єдино були".
10 Ніколаєва Т., Щебрій Є. Народний одяг // Культура і побут населення України. - К., 1991. - С. 59-99.
11 Hermann J. Wikinger und Slowen. - Neumunster, 1982. - Р. 61.
12 Шевельов Ю. Чому общерусский язик, а не вібчоруська мова // Історія української мови. - К., 1996.
13 Півторак Г. Українці. Звідки ми і наша мова. - К., 1993.
14 Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської староукраїнщини ХІ - ХVIII вв. - К., 1992.
15 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. - К., 1992.
16 Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. - К., 1994. - С. 151-179.
17 Півторак Г. Назв. праця. - С. 170-176.
18 Белинский В. Сочинения.- Спб., 1900. - Т. 2. - С. 359.
19 Пыпин А. Указ. соч. - С. 153.
20 Яковенко Н. Українська шляхта. - К., 1993. - С. 272.
21 Залізняк Л.Л. Від склавинів до української нації. - С. 170.
22 Там же. - С. 169-171.
23 Петров В. Походження українського народу. - К., 1992. - С. 94, 101-103; Сегеда С. Основи антропології. - К., 1995. - С. 187- 204.
Леонід ЗАЛІЗНЯК КОЗАЦЬКА УКРАЇНА - ПРЯМИЙ НАЩАДОК УКРАЇНИ-РУСИ // Людина і політика. - 1999. - №1
Loading...

 
 

Цікаве