WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Козацька Україна - прямий нащадок України-Руси - Реферат

Козацька Україна - прямий нащадок України-Руси - Реферат

строї (довга вишита сорочка специфічного крою, плахта, крайка, очіпок) досліджено археологами біля варязького центру м.Бірки у Південній Швеції. Шведські вчені датують його Х ст. і вважають похованням слов'янської рабині, полоненої під час походу варягів на Русь11. На думку фахівців-етнографів костюм похованої аналогічний вбранню українок Середнього Подніпров'я. Багатий український фольклор (народні пісні, козацькі думи, повір'я, казки, легенди, щедрівки, колядки, звичаї тощо), а також прикладне мистецтво (вишивка, різьба по дереву, писанки, настінний розпис тощо) значною мірою визначають етнічне обличчя українців. Враховуючи архаїчну, дохристиянську семантику, всі ці народні традиції пізньосередньовічна Україна дістала у спадок від Київської Русі і навіть з більш давніх язичницьких часів. Важливим етновизначальним елементом будь-якого етносу є мова. Завдяки багаторічним дослідженням О.Потебні, А.Кримського, Ю.Шевельова12, О.Тараненка, Г.Півторака13, В.Німчука та багатьох інших українських лінгвістів, маємо всі підстави твердити, що княжі Київ, Галич, Чернігів говорили українською на давньоруському етапі її розвитку. На думку А.Кримського, "мова Наддніпрянщини та Червоної Русі ХІ віку - це цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця: і в ній аж надто легко і виразно можна пізнати прямого предка сучасної української мови, бо вона ж має вже в собі величезну частину сьогочасних особливостей"14. Козацтво як феномен - є одним із найсуттєвіших факторів, що вплинув на формування українського народу. Власне козаки побудували другу українську державу - Гетьманщину.
Однак козацтво не є специфічним явищем обмеженого пізнім середньовіччям періоду української історії. Воно закономірно породжене своєрідним геополітичним місцем України на карті Європи. Розташована на рубежі європейської цивілізації та агресивного Степу, Україна протягом своєї історії продукувала верству воїнів-захисників, яка постійно впливала на характер, ментальність, культуру нації15. Ця верства існувала вже в першій українській державі - Русі. Згадайте богатирські застави на степовому порубіжжі, витязів з билин київського циклу, героїчну боротьбу зі Степом руських князів. Ватаги бродників та берладників ХІІ - ХІІІ ст.ст. крім ухідництва і торгівлі воювали з степовиками. Культурний комплекс українського козацтва містить багато архаїчних елементів, що генетично пов'язують його з княжою дружиною. Маються на увазі родинний принцип формування ватаг, лицарський кодекс поведінки, дуже архаїчні культи коня, меча-шаблі, воїна-звіра, червоної китайки, специфічні зовнішні риси (оселедець, вуса, традиція гоління бороди тощо). Більшість цих паралелей пояснюється тим, що військова культура європейських народів, в т. ч. середньовічного лицарства, формувалась на дуже давньому загальноіндоєвропейському культурному фундаменті16. Невід'ємним елементом останнього є співці військової слави, які властиві як західно-європейському лицарству (барди, скальди, трувери тощо), так і українському козацтву (кобзарі). Безпосередній попередник кобзарів пізнього середньовіччя дружинний співець Боян, "що свої віщі персти на живії струни накладав, - вони вже самі князю славу рокотали". Козацькі думи мають прямі аналогії за структурою, формою, змістом, образами як у лицарських епосах Західної Європи та богатир- ських билинах київського циклу, так і в дружинному епосі "Слово о полку Ігоревім", який не випадково звуть першою козацькою думою. Крім того, на думку Г.Півторака, майже половина лексики давньоруського епосу - це надбання давньоукраїнських діалектів ХІІ ст.17. Отже, козацтво та кобзарство репрезентують собою своєрідний український прояв загальноєвропейських лицарських традицій на пізньосередньовічному етапі розвитку. Вони продовжували військові традиції попереднього етапу української історії, а саме дружинні звичаї Х - ХІV ст.ст. Н.Яковенко переконливо показала як дрібна українська шляхта Волині ХІV - XVI ст.ст. після Люблінської унії 1569 р. опинилася на соціальному маргінесі Польської держави. Вона й очолила щойно народжене козацтво Подніпров'я, принісши в його середовище державотворчі традиції та військову ментальність боярсько-дружинної верстви Київської Русі. Український дух "Слова..." та генетичний зв'язок з ним козацьких дум визнавав навіть В.Бєлінський, який, як відомо, не відзначався симпатіями до малоросів. "Нельзя не заметить чего-то общего между "Словом о полку Игоревом" и козацкими малороссийскими песнями", - пише "несамовитий" революціонер В.Бєлінський.18 Інший росіянин О.Пипін вторує йому: "Как древний Святослав с его чубом и его нравом напомнит в потомстве не московского великоросса, а скорее южнорусского казака, так лирический эпос "Слово о полку Игоревом" отзовется не в северной песне, а скорее в южнорусской думе"19. Прямі паралелі ментальності козацтва, що так вплинули на формування українського характеру, знаходимо в яскравих образах князів-лицарів Південної Русі Святослава, Володимира Мономаха, Ігоря. Саме на цьому грунті постали напівлегендарні герої українського козацтва Байда Вишневецький, Наливайко, Сірко, Палій, Гонта, оспівані в думах кобзарів та безсмертних творах Т.Шевченка та М.Гоголя. Отже, характери козацької України сформувалися значною мірою на дружинно-лицарській ментальності Київської Русі, яка була збережена і привнесена в козацьке середовище нащадками руського боярства українською шляхтою XVI ст.20. Лицарство було стрижнем середньовічної Європи. Феодальна аристократія середньовіччя економічно не залежала від короля, бо спадково володіла значними земельними угіддями. Ця економічна незалежність від влади була підгрунтям лицарських вольностей. Закріплені законо-давством у вигляді станових привілеїв, вони започаткували розподіл влади, що лежить в основі сучасної європейської демократії. Становлення сучасних свобод людини почалося в середньовічній Європі завдяки поступовому поширенню вольностей незалежного лицарського стану на інші суспільні верстви. Російський філософ Г.Померанц писав: "Європейська воля вся виросла з аристократичних і патриційних вольностей". Важлива роль лицарства в формуванні сучасного європейця. Лицарські епоси складали основу пізньосередньовічної поезії та роману. На них розвинулася модерна європейська література, яка й сформувала підгрунтя сучасної європейської ментальності. В середньовічній Україні лицарство було представленеспочатку княжою дружиною та боярством, а пізніше руською шляхтою та частково козацтвом. Українська література та ментальність формувалися відповідно європейській традиції. Творчість Тараса Шевченка, що був батьком не тільки української словесності, але й національної свідомості, постала на козацькому епосі, про що промовисто свідчить назва його першої поетичної збірки "Кобзар"21. Росії невідоме лицарство в європейському розумінні. Деяких нащадків феодально-лицарського стану княжої Русі, бояр, знищив у XVI ст. Іван Грозний за допомогою татарської опричнини. Саме від цього служилого, повністю залежного від самодержця стану походить російське дворянство. Без лицарства в Росії не могли з'явитися власні скальди чи кобзарі, а тому їй не відомий власний лицарський епос. Відсутність останнього зумовила інший, ніж в Європі, шлях формування російської словесності та тісно пов'язаної з нею модерної ментальності. Якщо в Європі, зокрема в Україні, провідну роль у цьому процесі відіграли власні лицарські традиції, то Росія, не маючи власного національного епічного грунту, вимушена була копіювати західні зразки22. Зокрема, мається на увазі відома російська література ХІХ - поч. ХХ ст., постання якої значної мірою пояснюється європеїзацією Росії, глобальним поширенням
Loading...

 
 

Цікаве