WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про мовну ідентифікацію у суспільному середовищі України - Реферат

Про мовну ідентифікацію у суспільному середовищі України - Реферат


Реферат на тему:
Про мовну ідентифікацію у суспільному середовищі України
Проблеми ідентифікації є одними з найістотніших у сучасних цивілізаційних процесах. На останній сесії засідання Генеральної Асамблеї ООН як головна проблема сучасності була унаочнена конфліктна суперечність, яка існує між прагненням до збереження національної та культурної ідентичності народів та глобальними інтеграційними процесами, які все більше охоплюють світ і вимагають появи уніфікованих засобів спілкування. Це проблема, над вирішенням якої працюють сотні наукових закладів, оскільки те чи інше політичне легітимізоване рішення може призвести чи до стану війни, чи до стану миру.
Відтак, проблеми ідентифікації, безумовно, пов'язані із питаннями теорій ідентичності, корені яких сягають початку XVI - XVIІ ст. і належать до начал Нової Філософії. Зупинимося на тому, що теорія ідентичності домірна з ідентифікацією, як розгорнута теоретична концепція домірна з її практичним застосуванням. Одним із важливих аспектів подібної процедури ідентифікації є мовна ідентифікація. Вона зосереджує цілу низку самостійних аспектів означення ідентичності і розповсюджує свій вплив на принципову тріаду складових найзагальнішої ідентифікації: індивід - нація - міжнаціональні стосунки. Наголосимо, що зазначена тріада є не засновком ідентифікації, а вже певним її наслідком, яким ми орудуємо у сучасних дослідженнях.
У даній статті немає наміру викласти завершену концепцію мовної ідентифікації в Україні. Це цілком очевидно, хоча б тому, що по-перше, власне теорії ідентичності стали об'єктом дослідження українських учених лише на порозі 90-х р. XX ст. і їхню відсутність пояснити не важко, уявивши собі наслідки досліджень із теорій національної ідентичності у радянських установах - для радянської політичної системи. По-друге, як похідне, із суто історіографічних причин. Лише в сучасному електронному виданні Британської Енциклопедії за тематичним посиланням "Ідентичність" налічується 9264 дотичних матеріали; за іменним посиланням "Ідентичність" налічується 364 матеріали; за іменним посиланням "Ідентифікація" налічується 45 матеріалів. Як бачимо, інформаційне поле неозоре. Відтак, розглянемо лише певні чинники ідентифікаційної теорії, засади якої містяться у працях засновників британської теорії ідентичності - Д.Локка та Д.Юма і висновки якої можуть бути застосовані для аналізу стану суспільних стосунків у сучасній Україні.
Хоча ми спостерігаємо в цих працях начебто примат індивідуального начала людини над іншими складовими універсуму - природою, суспільством - нацією, релігійними началами - однак, у підсумку життєвих шукань, здійснюється врівноваження цих складових, де людина постає лише як осердя власного досвіду, складові якого мають безумовно об'єктивний характер.
Найістотніша категорія цього відношення - досвід, найширше коло сприйнятих людиною вражень довкілля, яке, власне, і визначає, що є людина. Довкілля (наша тілесність також довкілля для нашого власного сприйняття) зосереджується у чуттєвих сприйняттях людини, закріплюється у пам'яті, формує свідомість як упорядковану сукупність ідей (думок), спонукає свідомість до здійснення незалежного вже від суто чуттєвого досвіду самоспоглядання - рефлексії, що й зумовлює мисляче "Я", розумовий відповідник ідентичності особи.
Найсуттєвішим висновком із цієї позиції є те, що структура мислячого "Я", ідентичної собі особи тотожна структурі довкілля, яке і склало еволюційно першочерговий чуттєвий досвід людини. Зміст ідентичності особи тотожний (ідентичний) змісту довкілля (досвіду). Те, чим є людина, визначається способом мислення, який, у свою чергу, зумовлюється зосередженням у душі у вигляді ідей (думок) досвіду сприйняття довкілля. Відтак, ідентичність, найперше, пов'язується зі способом мислення, який відтворює і сам стає дійсністю, довкіллям у безпосередньому чуттєвому сприйнятті.
Наші думки, зміст, порядок і послідовність яких відбивають певну ідентичність, а відтак певну дійсність, позначаються у звуковому відповіднику, який є слово. Слова, наче звукові імена наших думок, супроводжують здійснення процесів мислення, а відтак - здійснення ідентифікації особи, здійснення певного існування.
Водночас мова стає засобом спілкування, коли в одних словах втілюється подібний досвід людей. Досвід мовного спілкування одночасно спрямований як до наших думок (безпосереднє мислення), так і до практичного досвіду, який нам до цього був невідомий, але переданий у вигляді знань (ідей-слів) іншою людиною. Найголовніша вимога творців досвідної філософії до мови - чітка відповідність слів нашим думкам, а отже, досвіду, який у них зафіксувався. Ця специфічна мовна позиція має як позитивні, так і негативні наслідки. Часом виникає спокуса довільно користуватися мовним знаряддям для організації власного досвіду. Ми б сказали відвертіше, як на сьогодні, - довільне орудування мовою призводить до порушення власної ідентичності - способу мислення (самоусвідомлення-рефлексії) та організації, відтак, дійсності-довкілля.
У суголоссі шанувальників інтеграційних процесів без меж (зокрема мовних) цілком дисонансно прозвучать слова вже згадуваного британського філософа XVII ст. Д.Локка, який навряд чи був би проти такого стрімкого і, зазначимо, історично виправданого розповсюдження наразі англійської мови (цю мову згадано для підсилення виразності теоретичної позиції, всупереч ідеологічним побажанням в науці): "... Хто накладає слова якої-небудь мови на ідеї, відмінні від тих, на які накладає їх звичне застосування даної країни, той буде неспроможний за допомогою таких слів передати іншим без визначення власних термінів багато істини та світла, наскільки б не був насичений ними його власний розум. Оскільки, як би не були звуки загальновідомими, наскільки б легко не сприймалися вони слухом людей, які до них звикли, проте, репрезентуючи не ті ідеї, з якими вони зазвичай пов'язані, і не викликаючи їх в розумі слухачів, вони неспроможні передавати думки людини, яка застосовує їх таким чином".
Проблеми національної ідентифікації у зазначеному контексті - це проблеми орудування словами, в яких відбивається подібний досвід людей як історичний, так і індивідуальний. Нацією постає сукупність людей, для яких мовні значення стають спільними, зрозумілими, такими, які зумовлюють подібне ставлення до дійсності та збереження цієї дійсності. Водночас, мова стає засобом суспільного захисту власних інтересів та цінностей, які випрацювало суспільство, стає виразником традиції. На цьому етапі формується національна ідентичність, яка стає проявом цілісності суспільних прагнень, унаочнених в організації влади, яка забезпечує збереження традиції суспільства, форм внутрішнього ладу, індивідуальних свобод.
Варто наголосити на тому, що поява теорій ідентичності належить до часу, коли активно формувалися нові економічні умови існування тих чи інших суспільств. Це так звана епоха буржуазних перетворень. І жоден з філософів цих перетворень не оминув у своїхпрацях проблему власності: Ф.Бекон, Т.Гоббс, Д.Локк, Д.Юм, Вольтер, А.Сміт. Певне економічне становище - це певний тип мислення, певний тип ставлення до власності, якою постає Ідентичність людини стосовно себе самої: моя власність - це моя ідентичність. Зберегти власність - означає зберегти (не втратити) ідентичність.
Для захисту власної ідентичності створюється мова, яка відрізняється від інших мов. Вона стає перепоною порушення основ ідентичності. Руйнація цього захисту поступово веде до втрати певного типу мислення, певного типу дійсності, суспільних стосунків, людини.
Висловлюючись наближено до економічних потреб нашої дійсності, зазначимо, що збереження власності - це, як не дивно, є збереженням і розвитком мови, в якій відбився досвід набуття цієї власності (хоча, на жаль, шляхи набуття економічної власності не завжди є морально виваженими. Але чи хтось наведе приклади з історії, де економічний розквіт відбувався кристально чисто, без зміни суспільного мислення та психології?).
Чи має мовне середовище, відтак, бути міцно замкненим, непроникним? В жодному разі. Навпаки. Але, за умови сприйняття і введення іншого досвіду у структури власного досвіду як нового власного досвіду. Небезпеку становить підміна форм прояву досвіду, неспроможність розрізнити власний досвід і чужий - застосування слів без відповідних їм ідей (думок).
Особливої гостроти ця проблема набуває на етапі формування власних засобів самоусвідомлення - часу молодості. Проблема звучить наступним чином: чий досвід стане змістом мислення молодої людини, і, відтак, визначатиме її ідентичність. Чужий досвід, сприйнятий зі "слів без ідей (думок)" буде завжди породжувати конфліктне порушення ідентичності особи, спонукатиме до агресивних проявів, які виникатимуть з невідповідності між власним досвідом та сприйнятими словами-звуками з іншого суспільного середовища.
Суспільні зусилля варто спрямовувати не на максимальне залучення чужого досвіду, а на створення умов для органічного сприйняття чужого досвіду, які б не вели до порушення власної ідентичності. Тому, мовні аспекти національної (не ототожнювати з етнічною) ідентифікації в Україні відіграють зараз провідну роль. Такого ж значення стосовно молоді набуває і роль освітніх закладів, де, водночас зі становленням інтелектуального потенціалу, відбувається і становлення особи, цілісної ідентичності.
Проблема національної ідентифікації стосовно різних типів освітніх закладів є темою перспективних досліджень.
Loading...

 
 

Цікаве