WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження і значення слова бандура - Реферат

Походження і значення слова бандура - Реферат

наближена до новгород-сіверських князів людина, їхній бойовий соратник і бард-дружинник, вдатний у поетично-оповідно-музичному мистецтві.
7. Винятково важлива для вітчизняної історії обставина
При витлумаченні назви бандура з'ясувалося кілька цікавих обставин. Виявилося, що в ареалі Запорозької Січі - і тільки в ньому - існували чи й нині існують річка й брід Бандура, хутір Бандурський та чотири болота Бандурка, які колись, вочевидь, були річками. Та найголовніше, що санскритська дієслівна основа vand виявила спорідненість з етнонімом венеди-венди. А він, у свою чергу, виявляється семантичним двійником етноніма слов'яни, бо "Влес-книга" на дощечці 8/2 каже: "ми слов'яни, руси, які богам славу співають, і тако суть слов'яни тому" [3, 38]. Ця ж пам'ятка згадує руського князя IV ст. на ім'я Вендеслав. Коли руси зазнали поразки від готів Германаріха, котрий убив Боса-Бужа й сімдесят його воєвод, "…повстав молодший Вендеслав, і зібрав русь, і повів на них, і розбив готів" (дощ. 32). Очевидно, був і якийсь старший (очевидно, давніший) Вендеслав. Важлива згадка у Аль-Масуді про одного з князів у землі дулібів на ім'я Вандж-Слав [6, 81]; це, певно, іномовна передача імені Вендеслав.
"Влес-книга" згадує і київського боярина венеда Святояра, якого називає "героєм нашим", котрий "розбив готів" (дощ. 4б). А ще мовить, що були двоє братів, старший Славен і молодший Скіф, що Славен пішов на північ, а Скіф лишився біля моря, що Скіф був старий і мав сина Венда, по якому був онук, котрий володів південними степами [11, 191]. Отож є підстави пов'язувати назву бандура зі слов'янами-венедами (сюди ж італійські венети) і лідійцями-іллірійцями. Авенеди-венети й іллірійці - прямі родичі слов'ян, про що цілком недвозначно каже "Влес-книга". Вони прийшли до Італії з Пали-Пафлагонії на протилежному від Криму узбережжі Чорного моря й заснували Венецію, де на давніх панно венети зображені з оселедцями.
Пурани (індійські билини) знають річку Вандана, назва якої означає "Славлена", іншими словами, Славута. Тому привертають увагу численні назви українських річок Славець, Славець Великий, Славинка, Славка, Славська, Славута, Славчик, Словечна, Слов'янка (дві), Слов'янець [13, 509-510]. Прикметно, що назви Славець, Славець Великий і Славчик пов'язані з загадковою і напрочуд "індійською" назвою Міхидра. Міхидра - притока Серету в басейні Дунаю, там же й село Міхидра, щодо якого засвідчений і варіант Міхиндра. Що перегукується з індійським Махендра "Великий Індра". Пурани знають священну гору Махендра. Є ім'я Махіндра "Індра землі", а оскільки санскр. indra означає і "цар", то й "Цар землі". Махі тут те саме, що і в прізвищі Мазепа (mahi "земля"+pa "захисник") "Захисник землі", тобто "Цар", "Правитель", отже, й "Гетьман". Тож ім'я Махіндра в такому разі постає значеннєвим двійником прізвища Мазепа.
На Вінничині (Могилів-Подільський р-н) є населений пункт Вендичани [13, 81, 96]. У басейні Дністра є річка Вендичанка, річка Славська й потік Слов'янка. Дослідники співвідносять Вендичанку з гідронімом Віндава у басейні Лаби на крайньому заході полабсько-слов'янського масиву (нім. Wendland). На їхню думку, обидві назви відбивають глибинні венедсько-слов'янські взаємозв'язки. Як відомо, найдавніші слов'яни гіпотетично ототожнюються з історично засвідченими венедами (грец. Ouvenedai, латин. Veneti, Venedi, Wenethi, нім. Wenden), або віндами-вінідами (латин. Vinidi, Vinithi, нім. Winden); пор. місто Вінети (Вінета), воно ж Волин у землях західних волинян. Різниця між обома гідронімами лише та, що в назві Віндава у першому складі і, а в його родичів на Вінничині - річки Вендичанка й села Вендичани на ній - е. З чого припускається, що вендичани - переселенці з якоїсь Вендики-Венедики. Дослідники звертають увагу, що з словотвірного погляду древанська (тобто древлянська) Віндава перегукується з річкою Русава біля Вендичанки у тій же системі лівобережного Дністра [4, 102].
Привертають увагу й інші венедо-слов'янські паралелі в різних регіонах України. У Криму біля Алушти - річка Венеть (певно, з Венедь), також річка Слов'янка (притока Салгиру, західне узбережжя Азовського моря, бас. Сиваша).
У басейні Дунаю - потік Вандріча (Свалява) і там же річки Славець, Славець Великий, Славка, Славчик, Слов'янець.
У басейні Дністра - річка Вендичанка, річка Славська й потік Слов'янка.
У басейні Дніпра гідронімів на Венд нібито не виявлено, але є річки Славинка (притока Росі), Славута (притока Ужа), Словечна (притока Прип'яті) та народно-пісенне означення Дніпра - Славутич, Славута та ще Словечна - на Житомирщині (Коростенський і Овруцький р-ни). На тій же Житомирщині, в стародавньому селі Троянів, де виявлено поселення ще ІІІ тис. до н.е., засвідчене прізвище Вендер.
Найбільше гідронімів на Слав у басейні Дунаю - 5, Дніпра - 4, Дністра - 2. Отже, маємо цілком певний паралелізм: в ареалах з гідронімами на Венд-Ванд, засвідчені й гідроніми на Слав-Слов. Що навряд чи випадково і промовляє, як на нас, за значеннєву тотожність основ Венд і Слав. А через село Троянів на Житомирщині й прізвище Вендер у ньому перекидається місток до венедів-венетів і Трої (сюди ж і Троєщина з історичної топографії Києва).
Ці факти, виявлені при тлумаченні слова бандура, винятково важливі для вітчизняної історії. Етнонім венеди постає семантичним двійником етноніма слов'яни, етимологію якого розкриває сама "Влес-книга". Тобто виходить, що етноніми венеди й слов'яни - значеннєво тотожні й сходять до дієслівних основ слав-слов і ванд-венд з однаковим значенням "славити, хвалити, величати". І цю значеннєву тотожність підтверджують гідронімні, топонімні й антропонімні дані.
Література:
1. Бэшем А. Чудо, которым была Индия. - М., 2000.
2. Ведийская астрология. - М., 1997.
3. Велесова книга. - К., 2003.
4. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. - К., 1981.
5. Етимологічний словник української мови. Т. І. - К., 1982.
6. Леонюк В. Словник Берестейщини. - Л., 1996.
7. Наливайко С.І. Етногенеза українців за "Влес-книгою"//Українознавство, 2005, №2.
8. Наливайко С.І. Індоарійські таємниці України. - К., 2004.
9. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. - К., 2000.
10. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. - К., 1995.
11. Русские веды. - М., 1992. 12. Санскритско-русский словарь. - М., 1978.
12. Словник гідронімів України. - К., 1979.
13. Успенская Е.Н. Раджпуты. Рыцари средневековой Индии. - М., 2000.
14. Черкаський Л.М. Українські народні музичні інструменти. - К., 2003.
15. Gandhi, Maneka. Hindu Names. - New Delhi, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве