WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження і значення слова бандура - Реферат

Походження і значення слова бандура - Реферат

такому разі означає "Слава", "Славна", "Славлена", "Гідна хвали". Це тим певніше, що в поляків засвідчені й інші жіночі імена, які мають своїх індійських двійників - Ядвіґа й Данута. Щодо першого імені, то воно споріднене з літописним ятвяги, західнобалтійським плем'ям, яке тотожне індійським ядавам. Родоначальник племені - Яду, син царя-кшатрія Яяті й брахманки Деваяні. Тобто Яду - чистої води сута, колісничий і співець, ім'я Яду відбилося в українських прізвищах Ядута (Єдута) й Ядутенко (Єдутенко) та назвах Ядути, Ядутин, Ятва, Ятвіж, Ятвяги, Ятвязь тощо. Саме з ядавів, як зазначалося, походили Крішна та його старший брат Баладева, різні імена яких рясно відбиті в іменах запорозьких козаків і сучасних українців. Як, до речі, й поляків, латишів та литовців. Індійські ядави мають дві інші назви - данави й сатвати. Дві інші назви мають і ятвяги - дайнова й судова, судовити. Така потрійна відповідність, звісно, не випадкова. А звідси й місток до імені Данута, яке споріднюється з іще ведійською богинею первозданних вод Дану "Ріка, Потік", тотожною слов'янській Дані, яка теж пов'язана з водною стихією. Імена обох відбиті в назвах найбільших українських річок - Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро.
Термін віна теж пов'язаний із дієслівною основою ванд-банд "славити, хвалити, оспівувати, величати". З цією ж основою виявляєспорідненість і назва бандура, первісно вандура. Співець-хвалільник, співець-величальник, співець-бард називався вандур або бандур, а струнний музичний інструмент для славлення, оспівування, величання - вандура, бандура (і на кобзу іноді кажуть кобзина або кобзура - як в "Енеїді" Котляревського). Від бандура - і бандурист, як від дієслова танцювати - танцюра й танцюрист. Близьке за формою до українських бандура і танцюра й індійське бансура "сопілка". А українські прізвища Бандура, Бандурка, Бандурак, Бандуренко, Бандуриченко, Бандрівський та інші співвідносні з індійськими іменами Вандар-Бандар, Вандару-Бандару, Вандра-Бандра тощо. Зазначу принагідно, що директором видавництва художньої літератури "Дніпро", де я свого часу пропрацював 16 років, був Олександр Іларіонович Бандура - виходець із Хмельниччини, високий фахівець видавничої справи, письменник і перекладач, який усіляко сприяв знайомству українського читача з творами індійської літератури і якого я завжди згадую добрим словом.
Таким чином, повністю підтверджується здогад чи й певність Г. Хоткевича, що пояснення назви бандура слід шукати в санскриті.
6. Деякі принагідні міркування у зв'язку з бандурою
Кілька слів про торбан, який, за Г. Хоткевичем, є "плід еволюції бандури, як сама бандура є плід еволюції кобзи" [15, 147]. Не виключено, що тор у торбан означає "тур, бик", як, скажімо, в назві Тмуторакань "Місто чорного (темного) тура", оскільки шумерський пан-тур невипадково увінчувала голова бика. Для Давньої України, як і для Шумеру, характерний культ Священного Бика-Тура, про що свідчить безліч "бичачих" і "турових" назв - лише топонімів на Тур у нас майже сотня (а ще бог Тур, Турова божниця в Києві, таври "бики", туровці "бичичі" тощо; [8, 29-42]. Що засвідчує неабияку роль і значення бика-тура для уявлень шумерів і праукраїнців. Показове й те, що атрибут індійського "скотьєго" бога Шіви - віна, інше ім'я Шіви - Вріш, тотожне імені Влес у нашого "скотьєго" бога. Вріш означає "Бик", тобто і Влес - "Бик". І якщо індійський "скотій" бог мав струнний інструмент - віну, то й слов'янський "скотій" бог мусив би його мати. А їхні музичні інструменти, зрозуміло, мала увінчувати голова бика.
Може бути, що тор у торбан сходить до санскр. tara, tar "струна", хоч у назвах індійських інструментів вони - завжди другий компонент. Це інструменти:
Ектара (ek "один"+tara), або іктара, досл. "однострун". Ектара, ектар - однострунний музичний інструмент.
Дутара, або дутар (do "два"+tara), досл. "двострун". Дутара, дутар - двострунний музичний інструмент (особливо в Середній Азії та Ірані).
Тітара (ti "три"+tara), досл. "триструн". Тітара, тітар - триструнний музичний інструмент.
Сітара (si+tarа), або сітар - струнний щипковий музичний інструмент, має дерев'яний опуклий корпус і довгу (до 90 см) шийку з нав'язаними ладами (від 16 до 22), 7 основних струн і 11-12 резонансових, які розміщені паралельно основним, проходять під ладами і фіксуються колками на правому боці корпусу. Звук видобувається плектром.
Назва сітара сходить до санскр. saptatara (sapta "7"+tara, хінді sat "7"+tar). Два ta в слові стяглися в saptara, а тоді стало сітара, сітар. Тож сітара (сітар) означає "семиструн" й споріднене з гітара (пор. гітара семиструнна). Терміни: sitar-vadan - гра на сітарі, sitariya - сітарист. Сітар-сітара - суто індійський термін, бо в іранських мовах "7" - hapta, hafta. На сьогодні укр. гітара вважається запозиченням через російське або польське посередництво з німецької чи французької. А франц. guitare, нім. Gitarre (з Gitarra) - нібито від ісп. guitarra, яке через латин. cithara "струнний музичний інструмент" або араб. kittara "те саме" й арамейське посередництво запозичене з грец. kithara "кіфара", яке й собі запозичене з невідомого джерела [5, І 517]. Оскільки на теренах Давньої України індоарійські племена жили спрадавна, то цілком імовірно, що саме звідси йшло поширення цього музичного інструмента і його назви. Скоріше всього, у згадані мови слово гітара прийшло через іранське посередництво, хоча назва сітар-сітара суто індійська. Певно, й цитра - видозміна сітара-цитхара. Тоді й трa в цитра те ж tara - "струна".
Вже згадувалося про індійський музичний інструмент ґомукха "голова бика" або "бичача морда". Санскр. mukha означає "лице, лик, обличчя, голова", воно має український відповідник (нині з дещо негативним відтінком) - миза (мармиза) й маз (чорномаз, чорномазий "темноликий"). Тоді можливий український варіант індійського ґомукха буде гомиз, гомаз або комиз, комаз. Що близьке до нашого кобза, яке в Середній Азії має назви кобиз, ковуз, комуз, комиз. А в етрусків "бик" - ko, ku. Якщо все справді так, тоді й назва кобза (кобиз-комиз, ковуз-комуз) може означати "голова бика".
Наші "Слово о полку Ігоревім" і "Влес-книга" містять чимало індійських реалій, а "Слово" виявляє неабияку сюжетну, композиційну і образну подібність із раджпутськими героїчними поемами й давніми та середньовічними епічними пам'ятками Індії. Що помітили й відзначили самі індійські перекладачі "Слова". Тому й давньоукраїнська пам'ятка могла творитися точнісінько так, як творилися раджпутські героїчні поеми й пісні та індійський епос. Втім, уже не раз висловлювалася думка, яку нині підтверджує індійський матеріал, що "Слово" створила
Loading...

 
 

Цікаве