WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження і значення слова бандура - Реферат

Походження і значення слова бандура - Реферат

Атрак - ще й батько половецького князя Кончака. Тобто Гурандухт і Кончак - сестра і брат, дочка й син Атрака, онука й онук Шарукана. А дочка Кончака - Кончаківна - невістка оспіваного в "Слові" новгород-сіверського князя Ігоря, який і сам на три чверті половчанин. Гурандухт - тітка Кончаківни і бабуся знаменитої грузинської цариці Тамари(Тамар). Тож грузинський цар і сіверський князь - родичі по половецькій лінії: цар Давид для себе, а князь Ігор для свого сина брали дружин з половецького роду Томарів, назва якого й відбита в імені цариці Тамар. Є українська шляхта половецького походження - Томари: чернігівський полковник Василь Томара і переяславський полковник Степан Томара служили в гетьмана Івана Самойловича. Були наказний полковник Семен Томара і кошовий отаман Василь Тамарський (Титаревський). Учнем і другом Сковороди був Василь Томара, відомий дипломат, правнук переяславського полковника Степана Томари. Лев Томара був київським губернатором, а тоді й сенатором. У полтавських поміщиків Томарів жив і навчав їхніх дітей Г. Сковорода. А найцікавіше те, що українські Томари мають за Гімалаями своїх етнічних родичів - індійських Томарів! І то царський рід Томарів, який походить саме з раджпутів! У Раджастхані, країні раджпутів, і нині є знатний раджпутський рід томари. А у VIII-ХІІ ст. раджпутські Томари правили князівством зі столицею в Делі, нинішній столиці Індії [8, 64-80].
Раджпути (досл. "царські сини", пор. "царські скіфи" у Геродота) виявляють багато спільного із запорозькими козаками. Ім'я відомого половецького князя Кзак (Ґзак) споріднене з винятково важливим для нашої вітчизняної історії терміном козак. У боспорських написах ІІІ ст. із Сіндики (біля Керченської протоки), країни сіндів-індів, засвідчене ім'я Ґосак - прямий родич терміну козак і половецького імені Кзак-Ґзак. Втім, і в запорожців побутувало ім'я Козак [8, 83-89].
Запорожці мали й прізвища, які в раджпутів виступають іменами. Означення воїна у раджпутів - вір чи бір "герой, богатир", яке творить низку раджпутських імен. Раджпутська історія ХVI ст. знає людину на ім'я Банбір, яка захопила владу в князівстві Мевар. А за "Реєстром" 1649 р. у Канівському полку (сотня Кулаги) служили козаки Іван і Фесько Банберенки, у Київському (сотня Предримирського) - Семен Банбиренко, у Переяславському (сотня Заворицька) - Максим Бамбиренко [10, 106, 296, 345]. Прізвище Банбиренко похідне від імені Банбир, тотожного воїнському імені Банбір у раджпутів. Його санскритський відповідник - Банавіра (хінді Банвір) "Богатир-стрілець", "Лучник-герой".
Раджпутське ім'я Балвір "Могутній герой", що має і форму Балбір, відбите в козацьких прізвищах Балвір, Бальвір, Балбир, Балбиренко. У Багланівській сотні Брацлавського полку, де полковником був оспіваний у кобзарських думах і піснях Данило Нечай, служив козак Федір Шалбир [10, 258]. А етнонім шелбири відбитий у "Слові о полку Ігоревім", тобто принаймні за п'ять століть до фіксації козацького прізвища Шалбир. Санскритський відповідник його - Шалавіра "Богатир зі списом", "Списник-герой", у раджпутів - Шалвір і Шалбір. Причому прізвище Нечай теж має раджпутський відповідник і означає "Непереможний".
Індійські імена Шалака й Шалак "Списник" (санскр. шала, хінді шал "спис") тотожні українським прізвищам Шалака й Шалак. Компонент Шал "Спис" - і у грузинському імені Шалва, що його мали, наприклад, батьки поета-барда Булата Окуджави й Рауля Чілачави, українського й грузинського поета, перекладача, вченого. Та й ім'я Рауль споріднене з раджпутським раваль, рауль "князь". "Махабгарата" в межах історичного Раджастхану, країни раджпутів, знає плем'я шальви "списники" і його ватажка на ім'я Шальва "Списник" [8, 77-78].
Спільне в козаків і раджпутів не тільки в іменотворенні, а й у воїнському вишколі, воїнських обрядах, уявленнях. Для них, зокрема, багато важили різні щасливі й нещасливі прикмети, особливо перед битвою. Раджпути, як і козаки, любили різноманітні розваги й воїнські змагання, благоговійно ставилися до зброї і перед боєм здійснювали обряд поклоніння їй. Ті й інші мали свій воїнський кодекс честі. У похід шаблю раджпутові, як і козакові, подавала жінка - мати, дружина чи кохана. Бо жінка уособлювала особливу силу, енергію - шакті, яка, вважалося, поєднана з чоловічою силою, робить воїна непереможним. Жіночу енергію уособлював трикутник вершиною вниз, а чоловічу - вершиною вгору. Родовий герб українських Томарів засвідчує поєднання цих двох енергій у вигляді шестикутної зірки з двох трикутників - один вершиною вгору, другий - вершиною вниз. Тому раджпутські шаблі часто прикрашає трикутник, а щити - тризубець. Шабля і в раджпутських, і в козацьких піснях постає коханою і відданою дружиною. Загиблого раджпута окривали червоною матерією, як козака - червоною китайкою. Бо колір воїнського стану - червоний, а раджпути вважають себе нащадками давніх воїнів-кшатріїв. Крім того, в їхній етногенезі дослідники відзначають відчутний скіфський компонент. Між запорожцями - українськими козаками й раджпутами - індійськими козаками стільки спільного на різних рівнях, що випадковими збігами цього не поясниш.
Подібність простежується і на епічно-музично-пісенному рівні.
3. Раджпутська музично-пісенна традиція
Раджпути, як і українці, дуже пісенний народ, у них безліч героїчних, обрядових і ліричних пісень, вони люблять і плекають свою музичну спадщину, високо шанують своїх музик, співців і оповідників, як запорожці - бандуристів-кобзарів-лірників. Окрім воїнського вміння, воїн-раджпут - індійський козак - мав знати історичні легенди й перекази, героїчні пісні й поеми, зберігати пам'ять про славні подвиги й діяння предків. Це сповнювало особливим смислом життя раджпута, який вважав себе хранителем традиції, ланкою в ланцюжку поколінь. Раджпути мали власних творців і хранителів родовідних хронік, героїчних пісень і балад. Їх називали бгати й чарани. Бгат (у козаків винятково поширене прізвище Бут і похідні) і чаран (пор. не зовсім зрозуміле для дослідників українське прізвище Шаран) мали особливий статус у раджпутів: вони складали родоводи й героїчні поетичні оповіді про раджпутські роди, не лише знатні й правлячі, а й прості. У поемах, баладах чи героїчних піснях оспівували якогось героя чи його родину, їхніх предків і славні діяння. Вони створювали й ліричні поеми про кохання, життя і красу природи, навіть релігійні гімни, адаптували для неформального виконання епос і пурани (індійські билини). Їх любили слухати не тільки воїни, але й жінки та діти з будь-якої нагоди - свят чи сімейних торжеств, днів народжень, весіль чи просто на дозвіллі. Без бгатів і чаранів не обходилося жодне свято, вони
Loading...

 
 

Цікаве