WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Політико-правові засади утвердження української мови як державної в Україні - Реферат

Політико-правові засади утвердження української мови як державної в Україні - Реферат

Україні, обов'язки держави щодо забезпечення пріоритету конституційних прав громадян на вільне використання мов, нормативні та організаційні засади діяльності державних органів у мовній сфері; перевага певною мірою надається державній мові, але з мов національних меншин законодавець вирізняє російську мову.
Згідно зі ст. 1 "Основні принципи мовної політики" мовна політика базується на основі визнання та поваги мовного самовизначення і мовних уподобань громадян. Самовизначення - це вільний вибір особою мови для постійного користування. Уподобання - особисте позитивне ставлення (у даному разі - до мови спілкування). Отже, держава з повагою ставиться до вибору людиною мови спілкування незалежно від спонукальних мотивів.
У цій статті законопроекту зазначено, що метою мовної політики є гарантування дбайливого ставлення до всіх поширених в Україні культурно-мовних традицій. Проте, виникає питання: що саме законодавець розуміє під культурно-мовними традиціями? Адже для правильного розуміння тексту треба дати єдине визначення термінів, які у цьому законі використовуються. Метою мовної політики також є усунення дискримінації у ставленні до культурно-мовних традицій. Для України це питання особливо болюче, адже протягом багатьох років українська мова була заборонена для використання.
Важливою для розуміння правових засад мовної політики є ст. 2 "Мовні права людини в Україні", де закріплюється положення про те, що кожний громадянин, незалежно від національності та етнічної самоідентифікації, місця проживання, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, соціального походження, майнового стану, має право вільно користуватися, вивчати та підтримувати розвиток будь-якої мови. У жодному нормативно-правовому акті не зустрічається вищезазначене положення, згідно з яким враховується не лише походження особи, а й її самоідентифікація, самовіднесення до культури чи нації, право не лише користуватися, а й вивчати та підтримувати будь-яку мову.
На нашу думку, недоліком цієї статті є те, що не зазначається право іноземних громадян (осіб без громадянства, біженців) вільно користуватися будь-якоюмовою, вивчати та розвивати будь-яку мову. В умовах утвердження плюралізму думок у різних сферах суспільного життя не є винятком і політика держави у галузі мов та захисту прав громадян у мовній сфері. Конституція України закріпила право громадян вільно використовувати мову, яку вони вважають необхідною. Стаття 3 законопроекту "Мовні групи" визначає поняття, умови існування, способи утворення мовних груп. Мовними групами вважаються групи громадян, які користуються переважно однаковою мовою у державі в цілому або в її окремих адміністративно - територіальних одиницях. Також у цій статті закріплюється право громадян самим визначати свою належність до тієї чи іншої групи, добровільно об'єднуватися у громадські організації для задоволення і колективного захисту своїх культурно-мовних прав і потреб.
Відповідно до ст. 4 "Захист прав громадян у мовній сфері", всебічний розвиток і функціонування державної мови при одночасному вільному розвитку і використанні російської мови, інших мов національних меншин є найважливішим фактором збереження і розвитку духовної культури і культурно-історичних традицій українського народу.
На нашу думку, це положення цілком відповідає демократичним принципам мовної політики України. Проте, виокремлення з-поміж мов національних меншин однієї порушує принцип рівноправності мов і етнічних груп, що становлять у своїй сукупності та єдності одну політичну націю. У цій статті обидві частини суперечать одна одній: у першій, нарівні з державною мовою, виділяється іноземна - російська мова, а в другій говориться про те, що "створення в суспільстві атмосфери мовної винятковості та нетерпимості розцінюється як замах на фундаментальні права громадян і розглядається як злочин, що підриває основи державності України". Тому необхідно, на нашу думку, вилучити згадку про російську мову.
Стаття 5 "Державна мова України", відповідно до Конституції України, закріплює українську мову в Україні як державну. Оскільки Україна є учасницею багатьох міжнародних договорів, то важливо визначити, якою є мова міжнародних документів, що підписуються відповідно до законів. У ст. 6 "Офіційні мови та порядок їх використання" зазначено: "Офіційними мовами в Україні є мови, які визнаються робочими мовами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, використовуються у службовому спілкуванні, веденні документації та діловодстві, при проведенні офіційних засідань, а також у відносинах з громадянами. Офіційними мовами на всій території України є українська та російська мови". Закріплення за російською мовою статусу офіційної мови суперечить не тільки логіці цього законопроекту, Конституції України (за якою державною, без введення поняття офіційної, є лише одна мова - українська), а й національним інтересам України.
Під час обговорення цього законопроекту та прийняття Закону України "Про мови в Україні" необхідно закріпити лише одну мову як мову офіційного діловодства - українську.
Аналіз процесу утвердження української мови як державної в Україні свідчить, що цей процес багато в чому гальмується через відсутність дійових механізмів забезпечення реалізації відповідного законодавства. Щодо забезпечення мовних прав своїх громадян, Україна належить до найдемократичніших держав світу. Конституція України заклала підвалини мовної політики нашої держави. Проте положення статей 10 і 11 Основного Закону залишаються декларацією, бо належним чином не підкріплені механізмом реалізації.
Це стосується і Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004 - 2010 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року. Її метою є створення належних умов для розвитку і розширення сфери функціонування української мови, виховання шанобливого ставлення до неї, формування патріотизму у громадян України. Основними завданнями Програми є зміцнення статусу української мови як державної та всебічний розвиток і розширення функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Проте, вагомих зрушень щодо реалізації Програми у державі не спостерігається [12].
2 вересня 2002 р. була схвалена і підписана міським головою м. Києва О.Омельченком "Міська комплексна Програма заходів щодо розвитку і функціонування української мови у м. Києві на 2002 - 2005 роки. "Українська мова в
Loading...

 
 

Цікаве