WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Політико-правові засади утвердження української мови як державної в Україні - Реферат

Політико-правові засади утвердження української мови як державної в Україні - Реферат

відповідно до законодавства про мови, але можуть бути викладені у перекладі мовою спілкування заявника.
Згідно зі статтями 6 і 7 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р., держава гарантує всім національним меншинам, зокрема, право користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови у державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, створення національних навчальних закладів; держава вживає заходи для підготовки педагогічних та інших національних кадрів через мережу навчальних закладів, а державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів у інших країнах.
Водночас у ст. 2 цього Закону читаємо: "Громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримуватись Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин" [4].
Стаття 8 роз'яснює, що в роботі державних органів,громадських об'єднань, а також підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях, де більшість населення становить певна національна меншина, може використовуватися її мова нарівні з державною українською мовою.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про інформацію", мова інформації визначається Законом "Про мови в Українській РСР", іншими законодавчими актами України у цій галузі, міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною [5].
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про рекламу", мова реклами визначається законами України "Про мови в Українській РСР", "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації", іншими законодавчими актами України у цій сфері, міжнародними договорами та угодами [6].
У деяких із зазначених правових актів мовне регулювання просто зводиться до відсилок до Закону "Про мови в Українській РСР", як-от у Законі України "Про інформацію" (1992), інші розширюють поле функціонування закону про мови і дають уявлення про основи для мовної політики сьогодні.
В цілому, характеризуючи законодавство України у мовній сфері, варто визначити головні його риси:
1) відсутність адекватного сучасним реаліям комплексного закону про мови; як наслідок зберігається простір для різночитання, суттєво звужується сегмент формування державної політики;
2) відсутність конкретних механізмів реалізації положень законодавства.
Усе це характеризує мовне законодавство, а відтак і всю мовну політику як нечітку та несистемну.
Важливим кроком на шляху утвердження української мови як державної стало прийняття Конституції України, яка надала їй статусу державної мови (ст. 10). Важливість цієї статті полягає у тому, що вона дає чітку орієнтацію суспільству (організаціям, установам, товариствам тощо) у розв'язанні мовних проблем та напряму мовного будівництва. Частина друга цієї статті розкриває зміст терміна "державна мова" як такої, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя і на всій території України забезпечується державою. Забезпечення функціонування української мови мало б відбуватися законодавчими, економічними (обов'язкове державне фінансування), державно-ідеологічними та іншими засобами.
Отже, аналіз ст. 10 Конституції України дає підстави стверджувати, що вона гарантує забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії різних етносів, які проживають в Україні, підтримання атмосфери толерантності, довіри й поваги у взаєминах між ними.
Поняття державної мови є складовою ширшого за змістом та обсягом конституційного поняття "конституційний лад". Іншою його складовою є, зокрема, поняття державних символів. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові. Однак за ситуації, яка склалася в Україні, проголосити українську мову державною виявилося недостатнім. Гостро стоїть проблема визначення поняття "державна мова", законодавчого регулювання її використання.
Посилаючись на викладене вище і беручи за основу частину 1 ст. 10 Конституції України, треба розуміти, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. визнано, що під положенням Конституції, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", слід розуміти, що ця мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом [7]. Отже, положення Конституції зобов'язують застосовувати українську мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб при виконанні ними службових обов'язків, у діловодстві органів державної влади.
Приводом для розгляду справи стали два конституційних подання народних депутатів України відносно офіційного тлумачення окремих положень ст. 10 Конституції України щодо обов'язковості застосування державної мови органами державної влади і місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також у навчальному процесі в державних навчальних закладах України.
Останнім часом у ЗМІ Росії та України з'явилися повідомлення про негативну реакцію деяких офіційних установ і представників владних структур РФ на рішення Конституційного Суду України про тлумачення ст. 10 Конституції України щодо порядку застосування державної мови в органах державної влади, місцевого самоврядування та навчальних закладах. Серед цих голосів пролунала заява від Уповноваженого з прав людини в РФ. Адже вже декілька років діє двосторонній Договір між цими інституціями про співробітництво у сфері захисту прав і свобод громадян України та РФ. Цей Договір передбачає проведення як регулярних консультацій з питань захисту прав людини, так і зобов'язання "повідомляти одне одного про всі відомі випадки порушення прав і свобод громадян Російської Федерації на території України та громадян України на території Російської Федерації". За час дії Договору від Омбудсмена Росії не надійшло жодного звернення з питань дискримінації російської мови в Україні. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вважає, що деякі офіційні установи РФ, а саме інституція у
Loading...

 
 

Цікаве