WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Освітнє плекання культурознавчої обізнаності: розширене бачення терміна «образотворче мистецтво» - Реферат

Освітнє плекання культурознавчої обізнаності: розширене бачення терміна «образотворче мистецтво» - Реферат


Реферат на тему:
Освітнє плекання культурознавчої обізнаності: розширене бачення терміна "образотворче мистецтво"
Сьогодні ми є свідками нового погляду на освіту, яка покликана надати молоді не тільки обшир інформації, а й навчити компетентне використовувати її. Одну з провідних ролей у цьому процесі віддають образотворчому мистецтву (ОМ). Обговорення з цього приводу ведеться серед законотворців, педагогів, науковців і митців на світовому та вітчизняному рівнях. Так, загальновідомі міжнародні організації ЮНЕСКО, Рада Європи, Європейський союз спромоглися реалізувати дискусії у програми, що досліджують вплив образотворчого мистецтва на освітній процес, на учнів та студентів як головний об'єкт у ньому [40, 49,51,52], зокрема обговорюються питання, яке місце загальна художня освіта має у навчальній системі та який конкретний вплив справляють види мистецтва у синтезі з академічними дисциплінами на розвиток особистості, а також на її здатність пристосуватися до економічних реалій. Наприклад, ОЕСР (порівнює системи національних освіт) і DеSеСо (визначає та відбирає основні вміння) відзначають важливість культурно-художнього виховання для формування основних умінь особистості [40, 52].
На вітчизняному рівні справи йдуть гірше: у "Рішенні від 28.02.03 №2/3-4 "Вища освіта і наука - пріоритетні сфери розвитку суспільства XXI століття" художньо-естетична сфера не згадується зовсім; у тексті "Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті" лише побіжно згадується "художньо-естетична" культура: як складова головної мети національного та громадянського виховання [23, 6 - 7]. Більша увага цій проблематиці приділяється на сторінках сучасної мистецько-педагогічної періодики. Дописувачі - українські теоретики та практики - розглядають переважно методику викладання ОМ: як окремої дисципліни малювання; в синтезі з іншими мистецькими дисциплінами; а також застосування ОМ як універсального інструмента для опанування інших програмних дисциплін; висловлюють критичні зауваження щодо заскорублості конкретних проявів сучасного художньо-освітнього процесу [5, 8, 10, 19, 25, 33]. Однак, до наукового розгляду сутності поняття "ОМ" сучасна автура не доходить.
У цілому процес впровадження мистецтва в освіту лишатиметься кволим, якщо не поширювати роз'яснювання його переваг в освітньому процесі та не включати ОМ до освітніх програм. Рівень культури може від цього багато втратити.
Невід'ємним елементом кваліфікованого процесу інтеграції мистецтва в освіту є категоріальний апарат, який визначає сутність і широту поняття, його логічне місце у системі та взаємозв'язок із іншими її складовими. Різне трактування поняття, неправильне розуміння його зв'язків призводить до викривленого тлумачення не тільки наукового тексту, а й до нерозуміння співрозмовниками одне одного, а якщо брати ширше, - гальмує розвиток культури в цілому.
Представники ЗМІ, особливо редактори як основні контролери мови, мають відповідальніше ставитися до точності та ясності у передачі інформації.
Розглянувши добірку літературних джерел: вітчизняні та російські академічні довідники (енциклопедії, тлумачні словники тощо), спеціалізовані видання з мистецтва (історико-мистецтвознавчі праці; мистецько-педагогічна, культурознавча періодика; монографії; підручники з образотворчих видів мистецтва тощо), ми виокремили низку проблем, що стосуються як змісту, так і форми терміна.
Більшість оглянутих видань, які звертаються до терміна "ОМ", успадкувавши традиції радянського режиму, і далі поширюють модель обмеженого (ідеологічного, вузького, однобокого) трактування поняття [9, 21, 22, 24, 26, 29, 31, 44, 45].
Предметом нашого етапного дослідження ми обрали термін "ОМ", ставлячи перед собою завдання з'ясувати лінгвістичну відповідність змісту поняття його формі й адекватності дефініцій даного терміна; перевірити гіпотези щодо неправильності використання лексичної форми "образотворче" лише на позначення одного виду мистецтва; притаманності ОМ тільки предметно-просторових характеристик (опредмеченності та візуалізації).
Мета - привернути увагу до порушеного питання фахівців дотичних напрямків діяльності, дати підґрунтя до роздумів і спонукати до викристалізування якомога точнішого та вичерпного тлумачення зазначеного терміна.
Окрім зазначених літературних джерел, для дослідження ми використали етимологічні словники, англійський, англо-російський, а також іспанський тлумачні словники.
Більшість розуміє образотворчість як сутність не тільки живописного, графічного, скульптурного, архітектурного, художньо-фотографічного видів мистецтва, а й театрального, художньо-літературного, хореографічного, кінематографічного, музичного тощо, для яких образ є основним засобом утілення творчої ідеї.
Своє дослідження ми структурували з поданих у літературних джерелах думок щодо тлумачення ОМ, виділили спільні риси колізії, що була спричинена протилежними думками щодо окремих умов; диференціювали умови за предметом суперечності; виділили з ряду суперечливих умов лише перші три для подальшого детального опрацювання; дали аргументовану оцінку з приводу кожної з трьох умов за допомогою етимології слів "образ", "мистецтво"; виявили та вказали помилки щодо нерозрізнення тотожного та зіставлення незіставного; впливу міжмовного чинника на семантику ОМ.
Загальновизнаним у семантиці терміна ОМ є те, що це зображально-виражальний, чуттєво-наснажений вид художньої творчості, який відбиває дійсність у художніх образах, де дійсність не слід розуміти як суто об'єктивну реальність. Це естетична категорія, де естетичність означає не тільки красу: штучний вид діяльності, який історично належить до "вільних" (хоча й не від часів виникнення таких), вишуканих, витончених мистецтв. Одна з провідних властивостей - комунікативна: створюється різними технічними засобами при застосуванні різних технік, прийомів, засвоєних навчанням (у теорії та на практиці). За багатьма визначеннями ОМ втілюється на площині й у просторі. До нього відносять малярство, графіку, скульптуру, художню фотографію.
Проте є тези, що, як ми помітили, належать до дискусійних і які можна диференціювати за такими умовами:
1) образної обмеженості;
2) абстрактно-опредмеченою;
3) візуального сприйняття;
4) соціально-індивідуальною;
5) естетичною;
6) реалістичною та містичною;
7) ідеологічною.
Зосередимося на перших трьох. Основні суперечності закладені у позиціях:
1) обмежене поширення образної природи лише на кілька різновидів образотворчих мистецтв, перерахованих вище (малярство, графіка, скульптура, художня фотографія). "Зображальне мистецтво" [9, 24, 26, 29, 31, 42, 45] - як вузьке значення мистецтва, вільного вишуканого, витонченого ("...Художня творчість у цілому - література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танок, театр, кіно..." [7, 27, 37, 46, 47]);
2) пріоритет матеріалізації, опредмечення образотворчості("Використання уяви для виготовлення предметів естетичної цінності"[45,47]) - опредмечена форма - лише одне з утілень ОМ ("...Різновиди т. з. художніх мистецтв інших видів діяльності, що об'єднуються як художні
Loading...

 
 

Цікаве