WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → «Народна пісня – дзеркало народної душі» (М. Драгоманов) - Реферат

«Народна пісня – дзеркало народної душі» (М. Драгоманов) - Реферат

історичних подій в Україні.
Захисникам рідної землі потрібна була не байдужа розповідь про давноминулі часи, а сувора, мужня поезія, яка б відповідала їхнім інтересам, мобілізувала на боротьбу за своє визволення. Дух непокори, вічне прагнення до волі, незалежності - ці риси генетично притаманні нашому народу. Пісня, дума є одним з проявів цього прекрасного тяжіння. Ось що писав про це М. Добролюбов: "Пісня, дума становлять в Україні народну святиню, кращу рису українського народу, в них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; в них дихає ніжне почуття жіночої любові, особливо материнської. Все коло життєвих насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим" [2].
До жанру української лірико-епічної пісні належить дума. Думи ще відомі як плачі, лицарські та козацькі пісні. Вони продовжують народну поезію княжої доби з її найвидатнішим твором "Слово о полку Ігоревім" (XII ст.), який насичений яскравими поетичними картинами і фольклорними образами. Думи виконували мандрівні сліпі співаки, "божі люди" - кобзарі, бандуристи, лірники (їх називали залежно від інструменту, на якому вони грали). Музиканти мали свої власні цехові товариства - музичні "юнії". Ці товариства намагались зберігати чистоту традиції у співі, що сприяло збереженню дум та властивих їм рис. Всі думи поділяють на три групи.
Перша група - думи та пісні, які виникли під час боротьби України з татарською "Золотою" та кримською ордами. Кримські й турецькі ринки були переповнені українськими бранцями. "Уся Україна, - писав відомий історик, професор М. Грушевський, - саме повітря її наповнилося невільницьким плачем, який нині ще бринить і плаче в наших піснях на протязі стількох віків...".
Музична мова цих дум - "плачів" - сумна, як і життя народу. До нас дійшло дев'ять дум з турецько-татарської неволі: "Невольники на каторзі", "Невольницький плач", "Маруся Богуславка", "Утеча із турецької неволі морем", "Утеча невольників з каторги", "Самійло Кішка", "Втеча трьох братів із города Озова", "Сокіл і соколя", "Іван Богуславець". Ці твори сповнені високої емоційної напруги, в них - гаряче благання і надривний стогін. За народною мораллю, вважалось, що зрадник, запроданець, був гірший за ворога-чужинця.
Друга група - це народні думи та пісні, пов'язані з піднесенням козацького руху, пробудженням активності народних мас, політичної та військової сили в Україні. Вони були героїчного характеру, пройняті бадьорими, переможними настроями. Козацькі походи на "чайках" викликали захоплення всього світу. Слава про подвиги козаків ширилась за межі українських земель. "Козаки - надзвичайно симпатичні типи слов'янського племені, горді, відважні лицарі, які сміливо дивляться у вічі смерті, завжди готові на двобій з нею. Шабля - його хрест, перемога - його Бог, а пісня є його молитвою...", - так писав про козацтво італійський професор Доменіко Чамполі [3].
У часи визвольної війни 1648-1654 р. народжується своєрідний цикл дум та історичних пісень про боротьбу українського народу з польсько-шляхетськими ворогами: "Чи не той то хміль", "Не дивуйтеся, добрії люди", "Ой усе лужком та все бережком", "Ой з-за гори високої", "Козацьке життя", "Козак-нетяга Фесько Ганжа"... У них постають образи славетних ватажків: Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса та інших. Думи та історичні пісні цього часу були в народі настільки популярні, що мали до п'ятдесяти варіантів виконання.
Третю групу дум складають пісні останнього періоду козаччини (друга половина XVII ст.), коли Москва методично знищувала козацтво та їхні "вольності", за які воно боролося, тому вони втрачали свій героїчний характер: "По тім боці огні горять", "Ой за річкою, та й за Синюхою", "Ой летить куля з ворожого поля", "Світ великий, край далекий, та ніде прожити", "Ой тепер наші славні запорожці", "Ой наварили ляхи пива", "Ой виїхав із Гуманя", "Ой тяжко козакові в неволі сидіти"... Мелодія цих пісень подібна до похоронних плачів. Виконання дум було дуже своєрідним, з мелізмами, з вібрацією голосу. Речитативний стиль виконання мав риси особистої імпровізації, тому думи не виконувалися двічі однаково. Кожен виконавець володів власним стилем, який перейняв від свого вчителя. Говорячи про популярність та вагу українських дум та історичних пісень, слід згадати відому ще з XVII ст. і широко популярну пісню "Ой горе ж тій чайці, ой горе небозі", авторство якої приписують гетьману Івану Мазепі (1639-1709).
Інші українські народні пісні.
Українська народна музична творчість не обмежується обрядовими та історичними піснями. Її збагачує величезна різноманітність інших народних пісень. Багато з них з'явилися після XVI ст. і мають зв'язок з родинним життям та пригодами козацької доби. Чумацькі - це пісні чумаків, які возами їздили до Криму по сіль, везучи туди на продаж власний товар: "Чумаче, чумаче, чого зажурився", "Ой зажурився соколонько", "Ой ходив чумак", "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку"... Бурлацькі пісні розповідають про парубків, що мандрували з місця на місце, в пошуках роботи, пригод, щастя: "Зібралися всі бурлаки", "Та летить орел понад морем", "Да не жаль мені на галочку", "Та забіліли сніги"... Солдатські та рекрутські пісні з'явилися в період, коли російський уряд забирав українських парубків у "москалі" до свого війська: "Пливе човен", "Наїхала старшина", "Ой у лузі при березі там калина стояла", "Чорна рілля заорана", "Війна, війна - світ палає"...
Наслідком заснування Могилянської академії у Києві (1631 р.), де учні готувалися до духовної діяльності, здобували вищу освіту, стали бурсацькі пісні. Серед них є подібні до пісень інших країн та народів - Угорщини, Словаччини. Цей факт вказує на те, що тоді відбувався жвавий обмін студентами між Україною та сусідніми країнами.
Остаточнепоневолення України Катериною II (1775 р.) дало привід до появи кріпацьких пісень: "Наступає чорна хмара", "На панщину ходжу, ходжу", "Ой летіла качечка", "Ой горе нам на Гетьманщині"...
Піснями, пов'язаними з родинним життям та побутом народу, були колискові: "Люляй, люляй, мій синочку", "Ой котику, котику", "Ой спи, дитя, без повиття", "А-а, люлечки", також дитячі, парубоцькі та дівочі, пісні про жіночу долю, жартівливі та сатиричні, пісні п'яниць, пісні до танців у формі коломийки, шумки, горлиці, козачка. Побутували пісні (плачі) над померлими. Але найчисленніші з усіх пісні про кохання: "Сонце низенько, вечір близенько", "І шумить, і гуде", "Ішов козак потайком", "Човен хитається", "Ой не світи, місяченьку", "Тече вода каламутна"... Любовна лірика в записах XV - XVII ст. була надто ідеалізована, витончена, відносилась до особистих інтимних почуттів.
Також існує велика група народних пісень на релігійні теми, в яких оспівуються Ісус Христос, Діва Марія, численні святі, особливо популярні в Україні св. Микола, св. Михайло, св. Юрій, св. Варвара... Інша група релігійних пісень розкриває тему християнської моралі та етики. В них співається про смерть, останній суд, про правду й кривду, багатство і бідність.
До українських народних пісень можна зарахувати і пісні Українських Січових Стрільців першої світової війни (1914-1918 р.): "Ой, видно село", "Червона калина", "Журавлі", "Їхав стрілець"... Згадані пісні мають своїх авторів, але їх популярність настільки велика, що вони включені до збірок народних пісень.
Дослідники українських народних пісень.
Багатство української народної пісні стало широким полем для фольклористичних і етнографічних
Loading...

 
 

Цікаве