WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Мовна картина світу українців, відбита у фразеологізмах, як виховний потенціал уроків рідної мови - Реферат

Мовна картина світу українців, відбита у фразеологізмах, як виховний потенціал уроків рідної мови - Реферат

копійки не дадуть;
як вареник у сметані -І як кіт під праником, на хлібі і воді, не в своїй тарілці, як рак на мілині;
рвати на собі волосся -І не чути землі (ніг) під собою, як на світ народитися, відчувати себе на сьомому небі, вдарити лихом об землю;
реготати на кутні -І лускати зі сміху, заходитися (захлинатися, заливатися) сміхом (від сміху), продавати (сушити) зуби, справляти хихи та реготи;
викинути з голови -І вбити в голову, зациклитися на чомусь, зарубати на носі, закарбувати в пам'яті, намотати (собі) на ус (вуса, вус), убгати собі в голову.
Щоправда, і таких учасників, що попали, як кажуть, пальцем у небо, було досить багато. Адже дуже часто значення фразеологізму не виводиться зі значення його компонентів. Ось і з'явилися тлумачення на зразок:
Хоч греблю гати - все марно, без користі; хоч кілок на голові теши, хоч кричи рятуй; у свою шкуру не потовпиться - немає місця, дуже тісно; не переробиться; надто квапиться; дерти носа - думати; мати лій у голові - незібраний, нерозумний, часто розгублюється, дурний; вести нерозумний спосіб життя - мундеркіндером (?!) бути; як вареник у сметані - нестійкий у своїх поглядах, ідеалах; реготати на кутні - дуже сміятися, веселитися; хоч з лиця воду пий - так спітнів.
Не розуміючи, що означає фразеологізм, зумовлений ладом народної мови, звичайно ж, просто неможливо не сісти в калюжу, коли починаєш добирати до нього антонім. Кмітливого має виручити фантазія. Але вона любить парадокси, ігри, жарти, курйози, насміх... Мабуть, тому й підказує, наприклад, такі "антоніми":
Як вареник у сметані -Ї бочка Діогена; викинути з голови -Ї робити з мухи слона; дерти носа -Ї в голові вітер віє; у свою шкуру не потовпиться -Ї з горла видере, мало місця, цілий світ; і ціни не складеш -Ї кури засміють; де Макар телят пасе -Ї де Макар телят не пасе; як вареник у сметані -Ї як меч.
Та чи не найскладнішим для олімпіадників виявилося завдання пояснити назву зорової поезії Миколи Сороки "П'ята колона". І це закономірно. Адже зорова поезія, як відомо, у школі не вивчається. Проте адекватне прочитання, розуміння, аналіз цього незвичайного для учнів твору потребували своєрідного синтезу знань, умінь та світоглядних компонентів і певного рівня розвитку емоційної сфери, чуття слова, чуття мови: знання українських барокових традицій і відчуття сьогоднішніх реалій, уваги до художньої форми і вміння рухатися до підтексту, а також знання сучасної фразеології. Водночас цей твір видавався укладачам завдань досить прозорим для прочитання, давав змогу побачити поєднання почуттєвого та раціонального у сприйнятті твору, аналіз якого не можна було вичитати в підручнику, і, крім того, відчути, наскільки глибоко розуміють наші учні проблеми рідної мови в незалежній Україні, наскільки переймаються ними.
Ось ця поезія.
П'ята колона
ЄЄЄЄЭ
ЄЄЄЄЭ
ЄЄЄЄЭ
ЄЄЄЄЭ
ЄЄЄЄЭ
Цікаво було простежити, як міркують учні. Чимало з них знаючи, що "зорова поезія орієнтована на привернення уваги читача до певної авторської думки шляхом оригінальної форми самого вірша", "має викликати певні асоціації", відзначили: "10 російських букв "3" становлять п'яту колону цієї поезії, яка протистоїть іншим", зрештою, побачили, що цей знак і є символом, у який автор вкладає глибокий (основний, якийсь, свій, прихований, зашифрований, певний, зрозумілий лише йому, зрозумілий лише втаємниченим, алегоричний, потаємний і т.ін.) зміст.
Дехто намагався знайти цей зміст поза українським контекстом, вбачаючи в "З" щось нетипове, рідкісне демонструючи довільний політ багатої фантазії: "3" - це "біла ворона", "той опір, який є в людині, або та частинка зла, що штовхає нас на необдумані вчинки, а може, це геній, що стає проти світу, проти усталених норм доби, суспільства", колонка літер "3" потрібна автору, аби підкреслити оригінальність тих, хто "відрізняється поглядами, стилем одягу від решти, що, на жаль, мавпують один одного" або й просто "неординарність, нетиповість думки самого М.Сороки", свідчить про бажання автора "виділитися серед сірої нецікавої маси".
Але трепетне відчуття української традиції допомагає учням осмислити цей символ і по-іншому. Справа в тому, що є для українця літери, сказати б, особливі. Образ їх оповитий серпанком сакральності, видимим тільки поетам. Незафіксована словниками поетична субстанція майже невловима. І справді, з погляду науки про мову немає підстав говорити про якусь особливу "непокору літери "ґ", "крихітну свічечку букви "і" чи"місячний серпик букви "є", що зрізаний з неба разом із ниточкою". Сторонньому дивною видасться думка поета про те, що ці літери треба оберігати. А ті, у кого "серце б'ється, ожива" від звуків рідної мови, хто цікавиться її історією, кому боляче відчувати, як мало дбають про неї сьогодні в незалежній уже Україні, побачили, що утворі йдеться "про протистояння двох мов, двох культур в Україні", "зіткнення української й російської домінант", відчули "дисгармонію в навколишньому житті, у мовній політиці держави". Серед них далеко не всі можуть зрозуміло (адекватно) висловити власну думку, наприклад: "П'ятою колоною в колонізації України Російською імперією (?) були ті українці, що русифікувалися і перестали поважати своє коріння (перетворення в їхніх душах нагадує зміни в написанні української та російської літер} "(Катерина Л.); "П'ята колона - це група людей, громадян держави, які діють проти своєї країни, зраджують її. Кожен з рядків поезії складається з п'яти великих літер. Чотири перші - звичайні українські "Є", а остання - її дзеркальне відображення, перевернуте ("З"). Мабуть, таким чином поет намагався сказати читачам, що "п'ята колона" - це перевертні, люди, які вдають із себе свідомих громадян України, а насправді шкодять країні" (Катер й на Р.). Зазначимо, що найбільш адекватне прочитання зорової поезії було саме в тих учнів, які виявили себе і знавцями фразеологізмів.
В Українському гуманітарному ліцеї, де українознавство веде П.П.Кононенко, учні не лише розкрили зміст зорової поезії, а й виконали своєрідне "творче завдання".
Пригадую цікаву думку одного з випускників ліцею: "Мабуть, ця поезія була написана років із десять тому. Сьогодні варто було б дописати ще одну строфу".
ЯЯЯЯR
ЯЯЯЯR
ЯЯЯЯR
ЯЯЯЯR
ЯЯЯЯR
А загалом - необхідно з структурними елементами мови осягати її національний лад; не випадково ж ще в XVII ст. світочі Європи визнали мову душею нації.
Література:
1. Олександра Сербенська, Марія Волощак Актуальне інтерв'ю з мовознавцем, К., 2001, с.22.
2. Забужко Оксана. Мова і влада. - Хроніки від Фортінбраса, К., 1999, с.103.
3. Кононенко В.І. Українська фраземіка: трансформації образу// Мовознавство, 1993 №5.
4. Радзієвська Т.В. Концепт шляху в українській мові. Поєднання ідей простору і руху// Мовознавство.- 1997. -№ 4-5.
5. Селіванова 0.0. Представлення концептосфери мовної діяльності у фразеосистемі української мови// Вісник Черкаського університету, випуск 44, серія Філологічні науки, 2003.
6. Чекмишев О.В. Міфо-символічна система публіцистичних текстів у контексті національної міфології. - К., 1996. -16с.
7. Прохоров Ю.Е. Национальные социокультурные стереотипы речевого общения и их роль в обучении русскому языку иностранцев. - М., 1996.
8. Красньїх В.В. Зтнопсихолингвистика й лингвокупьтурология. - М., 2002.
9. Фразеологія на уроках української мови: Методична розробка Упорядник Л.С. Дерев'янко. - К., 2001.-31с.
10. Ющук І.П. Рідна мова: Пробний підручник для 7 класу.- К.,1996.- 288с.
11. 11 .Святослав Караванський.Секрети української мови.-К.: "Кобза", 1994, с.129
12. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Київ: Видавничий центр "Академія", 1999.
13. Щерба Л.В. Литературный язык и пути его развития. - М, 1957, с.134.
Loading...

 
 

Цікаве