WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Мова як об'єкт та інструмент історичного дослідження - Реферат

Мова як об'єкт та інструмент історичного дослідження - Реферат

традиції писемної мови, пристосувавши її до усної староукраїнської мови. Впродовж другого періоду (XVI - XVII ст.) староукраїнське письмо, здебільшого церковне, зазнало впливу південнослов'янської орфографії. Третій період (XVII - початок XIX ст.) автор пов'язує з виданням у 1619 р. "Граматики" українського мовознавця і церковного діяча Мелетія Смотрицького, утвердженням опрацьованих ним орфографічних норм. У межах четвертого періоду (з 1-ї чверті XIX ст. до сучасності) виділено ряд підперіодів, які віддзеркалюють формування нової української літературної мови на народній основі, зближення правописів українців Наддніпрянщини, Галичини, Буковини, утвердження спільних підходів до правил українського правопису. Враховуючи, що періодизація є дослідницьким методом, запропонований варіант, при всій його умовності, має важливе значення для істориків культури. Нарешті зазначимо, що без лінгвістичних методів історик не може обійтисьу дослідженні чужомовних текстів або текстів із використанням іноземних слів і словосполучень.
Серед пріоритетних напрямів історичної лінгвістики важливе місце посідає історична метафора і метафоричне моделювання. Основу метафори складають не об'єктивно існуючі категорії історичного процесу, а концепти, які сформувалися у свідомості. Ще наприкінці XIX ст. видатний український мовознавець О.Потебня розмежував два значення слова: "найближче", тобто мовне і "більш далеке", або те, що відповідає даним науки [12]. Наприклад, за допомогою метафори "війна" передається не тільки збройний конфлікт, але й "взаємообмін" компроматами (війна компроматів): газова війна, ідеологічна війна тощо.
Кожна історична епоха має свою специфічну лексику, аналіз якої дає ключ для кращого розуміння відповідних подій і процесів. Згадаймо радянські часи та їхні гасла: "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!", "Хто не з нами, той проти нас", ідеологічні штампи на кшталт: "диктатура пролетаріату", "класова боротьба", "п'ятирічка", "ворог народу", "буржуазний націоналізм", "злиття націй", "керівна і спрямовуюча" тощо. Епоха М.Горбачова залишила нам такі метафори, як "перебудова", "гласність", "нове мислення" та ін.
Якщо розглядати мову як інструмент історичного дослідження, то слід мати на увазі не лише понятійно-категоріальний апарат науки, але й те, що тільки мовними засобами можна викласти результати наукового аналізу і синтезу, подати пояснення подій та явищ, описати їх, розкрити причинно-наслідкові зв'язки як основу історичного процесу, узагальнити історичний досвід і вивести повчальні уроки з минулого.
За останні роки в лексиці наших науковців дедалі частіше зустрічаємо поняття "дискурс", " дискурс-аналіз". Дослівно з латині це розмова, бесіда. У середньовіччі під дискурсом розуміли доказ, аргумент у дискусії. У нові часи він став синонімом слова "текст", або різновид тексту. Сучасні лінгвісти розглядають дискурс як дослідження текстів, а історики як неупереджений аналіз дійсності на основі співставлення різних джерельних свідчень та поглядів на ту чи іншу історичну подію або факт.
Таким чином, мова є одним з важливих об'єктів і дійових інструментів історичного дослідження. За її допомогою осмислюються найважливіші події, факти, явища та процеси, оскільки у словах і текстах закодовані унікальні свідчення і відомості про етногенез українського народу, ментальність, його культуру й побут, національно-визвольну боротьбу за свободу і власну державу. Спільна мова, як і менш-більш однаковий погляд на власну історію, - пріоритетні критерії ідентичності нації, її цілісності. Залучення методів лінгвістики до дослідження документальних та інших текстів як історичних джерел дозволяє глибше з'ясувати їх суб'єктивно-об'єктивну природу, а це означає, що можна максимально наблизити їхню реконструкцію до істини, створити правдиву історію.
У комплексі міждисциплінарних досліджень мовних проблем багато належить зробити історикам та українознавцям взагалі. У наукових і навчально-методичних працях з історії України необхідно повніше розкривати:
а) роль мови в етногенезі та утвердженні ідентичності українського народу, у формуванні його національних цінностей;
б) мовну політику тих держав, до складу яких входили українські етнічні землі, досвід західних країн щодо захисту мови титульних націй;
в) переконливо спростовувати облудні фальсифікації мовної ситуації в Україні, політичні маніпуляції щодо надання російській мові статусу другої державної або офіційної. Ніхто не має права заборонити нам бути українцями, народжуватися українцями, плекати й утверджувати українську мову, національну освіту, культуру, науку, насолоджуватися рідними піснями, поетичним словом Великого Тараса, примножувати народні традиції, господарювати на своїй споконвічній землі й будувати самостійну, соборну Українську Державу.
Література:
1. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. - Дрогобич, 1994; Мова тоталітарного суспільства. - К.,1995; Погрібний А. Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба. - К.,2000; Тищенко К. Метатеорія мовознавства. - К.,2000; Головко В. Ідентичність як метафора: шлях від психології до історіографії. // Україн. Істор. журнал. - 2002, №3; Рябчик М. Дві України: реальні межі, віртуальні війни. - К.,2003; Україна - проблема ідентичності. - К.,2003; Лизанчук В.В. Кайдани ще кують. Факти, документи, коментарі про російщення в Україні. - Львів, 2004; Масенко Л. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір. - К., 2004; Кононенко П.П. Нація, націоналізм, національна ідея. - К.,2005; Нагарна Л.П. Політична мова і мовна політика. Діапазон можливостей політичної лінгвістики. - К.,2005 та ін.
2. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. - К.,2002.
3. Белинский В.Г. История Малороссии // Полн. собр. соч. - М.,1956. - Т.12. - С.17.
4. Богайчук В. Несподіваний ракурс // Народна газета, 2005. - № 16.
5. Гнаткевич Ю. Українські реалії та проблеми визначення терміну "рідна мова" // Народна газета, 2003. - № 44 - 45.
6. Струве П. На разные темы // Русская мысль,1911. - № 1. - С.185 - 186.
7. Национальный состав населення СССР. Поданным Всесоюзной переписи населення 1989 г. - М.1991. -С.78.
8. Національний склад населення України та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. - К.,2003. - С.13 - 14.
9. Історичне джерелознавство (керівн. автор, кол. Я.С.Калакура). - К.,2002. - С.148.
10. Брайчевський М.Ю. Автор "Слова о полку Ігоревім" та культура Київської Русі. - К., 2005.
11. Загребельний П. "Бути самим собою" // Літературна Україна, 2005, 1 вересня.
12. Потебня А.А. Мьюль и язык. - К., 1993. - С.186 - 187.
Loading...

 
 

Цікаве