WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ложка як відповідник людської душі у фольклорі та матеріальній культурі українців - Реферат

Ложка як відповідник людської душі у фольклорі та матеріальній культурі українців - Реферат

ложки не мили, а перевернутими залишали на полиці - щоб душі предків могли скуштувати залишки їжі. Гадаємо, що принадою тут була зовсім не страва, а власне ложка, наявність якої в хаті передбачала присутність її хазяїна. На Поліссі під час поминальної трапези після кожного ковтка ложку перевертали і клали на стіл. Вірили, що в цей час їдять душі померлих, а той, хто покладе ложку як звичайно - помре [39]. Відгомін таких уявлень бачимо і в іншому поліському обряді, що виконується на поминальному тижні, під час так званих "дідів". Після поминальної вечері малі діти залишають на столі ложки. Якщо вранці їх знаходять перевернутими - значить "мерли" приходили [40]. Цікаво, що ложки залишає малеча, адже саме вона вважається безгрішною, отже, здатною до спілкування з іншим світом. Зрозуміло, що ложка в даному обряді є замінником живої людини - дитини. На Поліссі ж заведено у першу річницю смерті людини залишати на могилі кухлик та ложку - для небіжчика [41]. Зв'язок ложок зі світом померлих предків простежується у такому поліському повір'ї: на Русальному тижні заборонялося (особливо дівчатам) увечері мити ложки - бо русалка забере до себе [42].
Надзвичайно цікавий приклад використання ложки наведено А.Л.Топорковим. Знову йдеться про білоруський обряд "дідів" - щорічну поминальну учту, один з найважливіших моментів календарної обрядовості. Ложка тут має зв'язки з усіма учасниками обрядової трапези - з живими членами родини та "мерлами" - душами померлих, що прийшли на спільну вечерю роду. Ця вечеря відбувається не так, як звичайна: після кожного ковтка ложку клали на стіл. Лежати вона мала стільки часу, скільки треба, щоб цією ж ложкою скористався хтось інший. Пояснювали це так, нібито біля кожного учасника трапези сидить небіжчик, якому треба дати можливість скористатися своєю ложкою. Того, хто не кластиме ложку і залишить мерця голодним, - він покарає [43]. Зауважимо, що акцент зроблено на можливості використання мертвим лише тієї ложки, якою скористалася жива людина. Виникає ланцюг: "живий > ложка ложка живий". В українській казці "Солдатські сини-богатирі (Котигорошки)" [58] зустрічаємо цікаву ілюстрацію магічного співвіднесення ложки з людиною. Два парубки по черзі потрапляють до чарівного царства. На кожного з них в одному й тому ж місці чекає баба-чаклунка (яка, за міфологічними законами, є водночас і охоронцем кордону між двома світами, і жрицею-кухарем божества). Баба обіцяє показати дорогу, лише просить зачекати, доки вона "ложечки побанить". В результаті такої процедури людина перетворюється на камінь. Припускаємо, що у поданому варіанті пропущено одну суттєву деталь. За логікою казки, баба мала б спочатку нагодувати подорожніх, отже, потім мити не просто ложки, а ті ложки, якими вони їли. У первісній свідомості ложка сприймалася як річ, через яку до тіла надходить життя у вигляді поживних речовин. В результаті спрощення цих понять виникло уявлення про ложку як про відповідник душі.
Література:
1. Байбурин А.К. Семиотический статус вещей и мифология // Материальная культура и мифология: Сб. статей / Отв. ред. Б.Н.Путилов. - Л.: Наука. ЛО, 1981. - С.215 - 226.
2. Ригведа. Избр. гимны. Пер., коммент., и вступит. статья Т.Я.Елизаренковой / Отв. ред. Г.М.Бонгард-Левин. - М.: Наука, 1972. - (АН СССР. Институт востоковедения).
3. Ржига В.Ф. Очерки по истории быта домонгольской Руси. - М., 1929. - С.24 - 34.
4. Gітbиtas Маrijа.The civilization of the goddes: Тhe world of old Еuгоре. Наrреr San-Frаnсіsсо, 1991. - р. 19, 31.
5. Гаврилюк Н.А. Домашнее производство и быт степных скифов. - К.: Наукова думка. - С.65, 77; мал.8.
6. Баран В.Д. Поселення перших століть нашої ери біля села Черепин. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 100с.
7. Рибаков Б.А. Язычество Древней Руси. - М.: Наука, 1988. - С.543.
8. Каглер М.К. Раскопки древнего Киева // Наука и жизнь. - 1940. - №2. - С.38 - 40.
9. Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В.В. Яременка. - К.: Рад. письменник, 1990. - С. 196 - 197.
10. Колчин Б.А. Черная металлургия и металлообработка в древней Руси (домонгольский период) // Материалы и исследования по археологии СССР. - Т.32. - М.: Изд-во АН СССР, 1953. С.123; Давидан О.Й. О времени появления токарного станка в Старой Ладоге // Археологический сборник Государственного Эрмитажа. - Вып.12. - Л., 1970. - С.81 - 89.
11. Ржига В.Ф. Очерки по истории быта домонгольской Руси. - М., 1929. - С.24 - 34.
12. Богомазова Т.Г. Кустарные деревообрабатывающие промыслы украинцев в конце XIX начале XX вв. (Производство деревянной утвари). - Санкт - Петербург, 1999. - (Российская академия наук. Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого). - С.76.
13. Топорков А.Л. Ложка // Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под общей ред. Н.И.Толстого. - ТЗ: К(Круг) - П (Перепелка). - М.: Междунар. отношения, 1999. - С. 129 - 134.
14. Виноградова Л.Н. Девичьи гадания о замужестве в цикле славянской календарной обрядности (западно-восточнославянские параллели) // Славянский и балканский фольклор. Обряд. Текст/ Ред. кол.: Н.И.Толстой (отв. ред.) и др. - М.: Наука, 1981. - С. 13 - 44.
15. Заглада Н. Побут селянської дитини. Матеріали до монографії с. Старосілля. - К.: Київ - Друк, 1926. -С.104.
16. Богомазова Т.Г. Кустарные деревообрабатывающие промыслы украинцев в конце Х.ПХ начале XX вв. (Производство деревянной утвари). - Санкт - Петербург, 1999. - (Российская академия наук. Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого). - С.76.
17. Топорков А.Л. Домашняя утварь в обрядах и поверьях Полесья // Этнокультурные традиции русского сельского населения XIX - на чала XX в.: [В 2 вып.] / АН СССР, Институт этнографии им. Н.Н.Миклухо-Маклая; [Отв. ред. Т.В.Станюкович]. - М.: Б.й., 1990. - С.67 - 136.
18. Зеленим Д.К. Описание рукописей ученого архива РГО. - Пг, 1914. - Вып. З. - С.1115.
1. 19.ТопорковА.Л. Домашняя утварь... - С.67 - 136.
19. Голан А. Миф и символ. - М.: Русслит, 1993.- С. 153.
20. Любимов Л.Д. Искусство древнего мира. М., 1971. - С. 22; Окладников А. Утро искусства. - Л.,1967. - С.38; Столяр А.Д. О "гипотезе руки" как традиционном объяснении происхождения палеолитического искусства // Первобытное искусство. - Т.2. - Новосибирск,1976. -С.14.
2. 22.ОкладниковА. Утро искусства. - Л., 1967. - С.38.
3. 23. Милорадович В.П. Житье-бытье лубенского крестьянина // Українці: народні вірування, повір'я, демонологія / Упор., прим, та біогр. нариси А.П.Пономарьова, Т.В.Косміної, 0.0.Боряк; Вст. ст. А.П.Пономарьова. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1991. - С.170 - 342.
4. 24. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - К.: Оберіг, 1993. - С.110.
5. 25. Салманович М.Я. Румыны // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы конец XIX - начало XX века . Весенние праздники / Ред. кол.: С.А.Токарев (отв. ред.) и др. - М.: Наука, 1977. - С.296 - 313.
6. 26. Виноградова Л.Н. Народная демонология и мифоритуальная традиция славян. - М.: Индрик,2000. - С.336.
7. 27. Виноградова Л.Н. Девичьи гадання... - С. 13 - 44.
8. 28. Воропай О. Цит. праця. - С.111.
9. 29. Виноградова Л.Н. Народная демонология... - С.334.
10. 30. Виноградова Л.Н. Девичьи гадання... - С.13 - 44.
Loading...

 
 

Цікаве