WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Корифеї мистецтва організації громадської думки. Демосфен - Реферат

Корифеї мистецтва організації громадської думки. Демосфен - Реферат

але використовував для того, щоб викрити наміри македонців, піднести бойовий дух співвітчизників ( саме ці промови дістали в історії назву "філіпік"). Напередодні воєнних подій, у передчутті неминучого зіткнення, Демосфен робив усе можливе для згуртування анти-македонських сил: інспірував висадку війська на Евбею, захоплену Філіпом, - і острів був очищений від македонців. Коли Філіп розпочав війну проти міст Візантії та Перінф, Демосфен переконав народ забути про їхні провини часів Союзницької війни і вислати війська на підмогу містам, у результаті чого вони були врятовані. Потім, роз'їжджаючи по грецьких містах як посол, він своїми полум'яними промовами схилив майже всіх еллінів до союзу проти Македонії, тож, окрім ополчення, навербували ще 15 тисяч піхотинців та 2 тисячі вершників.
Залишалися поза союзом ще фіванці, які мали потужну бойову силу, що не мала рівних серед греків, але які ставилися до афінян насторожено як через задобрення їх Філіпом, так і через постійні кордонні суперечки з Афінами. Справа видавалась безнадійною. Та коли македонці напали й захопили Елатею і Фокіду, а загроза Афінам стала реальною, коли ніхто серед розпачу і страху не знав, що робити, жоден з мужів не наважувався щось запропонувати, Демосфен був єдиним, хто підвівся і запропонував заручитися підтримкою фіванців. До нього прислухалися, і він у числі інших був відправлений з відповідним посольством до Фів. Довідавшись про це, цар Філіп направив туди з дарами своїх представників. Та "сила Демосфенового красномовства, за словами Феопомна, запалила їх (фіванців - О.Т.) дух, розпалила честолюбство і затьмарила всі інші міркування настільки, що, забувши страх, обережність і вдячність (треба думати, Філіпу - О.Т), у пориві божественної нестями вони ринули до честі та доблесті" [6, 290].
Ці події справили таке враження, що Філіп негайно відправив вісників з проханням миру, і "вся Еллада одностайно піднеслася духом, з надією дивлячись у майбутнє, а Демосфену підкорялись, виконуючи його вказівки, не тільки стратеги, але й беотархи, у Народних же зборах фіванців тоді він верховодив нітрохи не менше, ніжвафінських, і, оточений любов'ю тих та інших, одноосібне керував ними, ні в чому не порушуючи справедливості, незважаючи на своє високе становище, але, навпаки, як свідчить Феопомп, у вищій мірі бездоганно" [6, 290 - 291].
Проте, не у всіх відношеннях був бездоганною особистістю Демосфен, який "вельми красномовно умів вихваляти чесноти предків та наслідував їм значно гірше" [6, 288]. Грішив, щоправда замолоду, він тим, що складав промови для позивачів, які виступали одине проти одного, "ну просто як спритний торговець з однієї зброярної лавки, що продавав кинджали для обох ворожих сторін"(libid). Не виявив Демосфен і військової хоробрості, адекватної своїй громадянській відвазі. Навпаки, під час вирішальної битви з македонцями він боягузливо втік з лав афінян.
Не був Демосфен безгрішним і щодо хабарництва. Щоправда, "для дзвінкої монети" з Македонії, від Філіпа, він був неприступний, але перед потоком східного золота, з Екботан та Суз, не встояв, "дозволивши йому цілком затопити себе" [6, 288].
Коли з Азії, втікаючи від гніву Олександра Македонського, перед яким він завинив, прибув до Афін якийсь Гарпал з численними неправедним шляхом набутими, як з'ясувалося, скарбами і попросив політичного притулку, більшість ораторів, пожадливо поглядаючи на багатства біженця, почали всіляко його підтримувати. Демосфен же, знаючи напевне, що провиною Гар-пала перед Олександром була величезна розтрата, спочатку радив афінянам гнати його подалі, аби не дати приводу для нової війни. Та кілька днів по тому, під час перепису майна Гарпала, останній помітив, що Демосфен зацікавився золотим кубком перської роботи й уважно розглядає вишукану карбівку, що прикрашає його, Гарпал запропонував узяти в руку кубок, аби прикинути, скільки в ньому золота. Оратор взяв річ, вона виявилася важчою, ніж видавалася на перший погляд, і Демосфен зацікавлено запитав, скільки ж кубок важить. "Для тебе, -з усмішкою сказав Гарпал, - двадцять талантів". І того ж вечора надіслав оратору цей кубок та ще й Наступного дня, коли Демосфен прийшов на Збори,?із двадцятьма талантами грошей. у нього шия була дбайливо закутана вовняною тканиною, а коли присутні вимагали, щоб він виступив, красномовним жестом показував на горло... Дехто натякав, що простуда тут не звичайна, а золота. Через деякий час про хабар стало відомо всім, і коли Демосфен, прагнучи виправдатися, намагався взяти слово, його зашикали", "затюкали". При цьому хтось знущальне вигукнув: "Невже, громадяни афінські, ви не вислухаєте того, у кого в руках кубок?". Справа закінчилася тим, що Гарпала вигнали з міста і вчинили обшуки в усіхбудинках, аби громадян не звинуватили у розкраданні грошей... Тільки один будинок залишили без обшуку "на тій підставі, що господар тільки що відсвяткував весілля і в домі перебувала молода дружина"[6, 296].
Затявшись, Демосфен вирішив піти назустріч небезпеці і зажадав, аби Ареопаг провів розслідування і всі, кого він визнає винними, хай будуть покарані... Першим був названий Демосфен. Його взяли під арешт і присудили сплату штрафу у 50 талантів, але він утік із в'язниці , умовивши одних та підкупивши інших сторожів...
Тим часом, поки Демосфен перебував у вигнанні, помер Олександр Македонський, і елліни знову взялися за згуртування проти спільного ворога. Демосфен негайно приєднався до афінського посольства і знову силою свого таланту схиляв на бік тих афінян, хто вагався. Коли вісті про це дійшли до Афін, Народні збори своєю постановою дозволили йому повернутися. "Коли з Пірея він попрямував до міста, за ним ішли представники влади та жерці, а назустріч йому вийшли з радісними вітаннями всі до одного громадяни міста" [6,297]. Оскільки над Демос-феном все ще висів штраф, який відмінити на знак вдячності було неможливо, лукаві афіняни вирішили обійти закон з несподіваного боку. За звичаєм, під час "жертвопринесенні Зевсу Спасителю" тим, хто готував та прикрашав вівтар*, платили гроші, і на цей раз забезпечити всім необхідним доручили Демосфену... за винагороду у 50 талантів.
Однак, Демосфен не довго втішався поверненням на батьківщину, славою та любов'ю співгромадян. Невдовзі справа еллінів виявилася програною остаточно. Щойно війська македонців наблизилися до Афін, Демосфен і його прихильники поспішили зникнути з міста, а тим часом народ, за пропозицією Демада, засудив їх до смертної кари. Втікачів усіх невдовзі половили. Соратників Демосфена відправили до Македонії, де їх і повбивали.
Останнім схопили Демосфена, що переховувався у храмі Посейдона на Калаврії. Аби не осквернити бійкою храм, команда під орудою якогось, Архія на прозвисько "Нишпорка", вивести його із святилища силоміць не наважувалася. На вмовляння ж здатися на милість переможців Демосфен не погоджувався. Перед лицем неминучої смерті він вирішив сам вкоротити собі віку і проковтнув отруту... Через якусь хвилину, відчувши дію зілля, Демосфен підвівся назустріч ворогам. "О, Посейдон - Гостинний, - вигукнув він, - навіть твій храм не залишили не-оскверненим Антипатр та македонці!.. Я ж покидаю святилище ще живим!" Як тільки він ступив за вівтар, то впав і зі стоном випустив дух [6, 299].
...Згодом афінський народ віддав Демосфену належну шану: старшого в його роду було запрошено на дуже почесний обід, а самому Демосфену спорудили бронзовий пам'ятник. На пам'ятнику був висічений напис:
Якби сила твоя, Демосфене,
Була б розуму рівною,
Скорити нас не зміг би
Сам македонський Арей.
Література:
1. Марк Тули й Цицерон. "Брут", "Оратор" и др. II Марк Тулий Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. - М.,1972.
2. М.Л.Гаспаров. Цицерони античная риторика. // Марк Тулий Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. - М.,1972.
1. З. Аристотель. Поетика. - М., 1936.
3. Аристотель. Метафізика. - М. - Л.1934.
4. Платон. Диалоги. - М.,1999.
5. Плутарх. Демосфен и Цицерон. Наставления о государственных делах. // Плутарх. Сочинения. - М.,1983.
6. Фукидид. История. - М.,1999.
Loading...

 
 

Цікаве