WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Козацтво як становий хребет нації - Реферат

Козацтво як становий хребет нації - Реферат

відродження? І хто стане опорою народу?
От тоді, як відповідь на всі сакраментальні питання, й появиться "дружнєє посланіє" "І мертвим, і живим, і ненародженим". Дружнє посланіє людини, що, мов "окаянна, // І день, і ніч плаче // На розпуттях велелюдних", та "ніхто не бачить, // І не бачить і не знає, // Оглухли, не чують; // Кайданами міняються, // Правдою торгують. // І господа зневажають, - // Людей запрягають // В тяжкі ярма. // Орють лихо. Лихом засівають".
Куди вже далі? І "що вродить" та чи "схаменуться нелюди, діти юродиві?" А водночас: чи збагнуть колишні лицарі, а теперішні лакеї чужинських влад, що тільки
В своїй хаті своя правда
І сила, і воля.
Посилаються не на час і умови, а на взаємні провини, однак розбрат - отрута поневолювачів. До мети може привести лише гармонія суспільних інтересів, помислів та почуттів, ідейна національна єдність. Лише за її торжества запанують норми і принципи демократичного громадянства,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє
Молю вас, обніміться ж, брати мої
благаю!
Це було написано 1845 р., а в 1846-47 рр. розпочало діяльність Кирило-Мефодіївське товариство - ініціатор ідеї єдності слов'ян, в якій кожен народ буде суверенним, рівним і повноправним. Як бачимо, Шевченкової ідеї.
Дійсність наступних років, жорстокий суд і кровожерне заслання в солдати, примус служити в чужих краях без права писати й малювати ще більше посилили ідеї соціального визволення та національного відродження.
Поет вірив, що гнобителі зазнають справедливої кари, Бог "воздасть їм за діла їх // Кроваві, лукаві. Погубить їх, і їх слава // Стане їм в неславу".
Повчально: український поет-мислитель для більшої переконливості вдається до порівняння української дійсності не лише з важливими подіями вітчизняної історії, а й Вавілона, Греції, Рима, Росії і Польщі, Чехії та Грузії, Киргизії, багатьох країн Європи та США ("чи діждемося Вашингтона з святим і праведним законом? А діждемось таки колись!"), християнських й іншоконфесійних церков.
Часом, від споглядання гнітючих контрастів, поетом оволодіває навіть розпач: "Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої!". А це - невизначеність долі (отже, життєвої позиції) - є чи не найгіршим. Тому спрацьовує - як протидія - українська ментальність:
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! Злої!
Бо ж справжня людина має розуміти:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше - спати, спати,
І спати на волі -
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
І не просто страшно - аморально, злочинно також і народові не кинути ніякого сліду в історії, а паралельно - не кинути й виклику долі. Не кинути одностайно й однодумно, з почуттям цілісності українства у цілому світі, з готовністю сказати словами самого Т.Шевченка:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні…
….Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Міра справжності, величі, краси життя - це міра любові до Батьківщини; любові не показної, а життєтворчої, патріотичної, воістину людяної, спонукаючої навіть до саможертовного заповіту:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.
… Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю,
якщо і Бог не стане на захист покривдженої Батьківщини-нації.
Це лякало малодушних фарисеїв занадто сміливим богоборчим пафосом. На цій підставі Т.Шевченкові припасовували атеїзм чи й безбожництво. Та все те було від лукавого: Бог великому Кобзареві лишався останньою надією. Коли доля усміхнеться Україні, писав він, я "оживу …// Надію в серці привітаю.. // І Бога Богом назову".
Але - не абстрактну надію, а ту що допомагає спраглим свободи та готовим до боротьби за мету, мудрим, щоб розуміти: "Не так тії вороги, Як добрії люди" можуть зрадити і найсвященніші ідеали; - громадянам, спроможним і перед самопожертвою сказати: - "Караюсь, мучуся, але не каюсь!..."
Доля та слава люблять звитяжних і мудрих, вічно готових до подвигу в ім'я "сім'ї вольної нової", демократії і свободи,
Бо де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи.
Досі, з болем зазначав Т.Шевченко, де панують неволя і розбрат, "дрібніють люди на землі, // Ростуть і висяться царі". Зате в країні, в якій запанують любов і всенародна єдність, -
Буде бите
Царями сіяне жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще не зачатії царята…
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
З усього не важко побачити цілісну філософську концепцію Тараса Шевченка: ідеалом всенародного життя і поступу народу є (має бути) нація. А фундаментом та ферментом нації, з огляду на її універсальну сутність, є універсальна сутність національної ідеї. Та сутність формується еволюційно, в усіх параметрах безмежного часопростору і, з огляду на еволюційність загальнонародної сутності, у взаємодії усіх своїх компонентів та з домінуванням окремих із них у різні періоди соціального, державного, етнонаціонального розвитку: на первісному етапі - як особливої ролі території і природи в житті людини й етносу; на подальшому - як ролі роду і етносу в свідомості суспільства; а в наступні формації - як домінанти ідеї власної держави, мови, освіти, релігії, культури, науки, права і війська, соціально-економічного фактора, міжнародних відносин і прерогатив; зрештою - етнодержавницької психології та ментальності, філософії (етики, естетики, моралі) життя, історичної місії нації.
І на всіх етапах - ролі самопізнання, самоідентифікації та самореалізації, відповіді на питання: бути чи не бути?! Яким шліхом - еволюції чи революції - можна прийти до мети?
Не важко помітити, що для Т.Шевченка ніщо не існує одинично і автономно, навпаки - все є мікрочастинками єдиного макросвіту, оскільки все є підсистемами єдиної світобудови (системи), як і нація є цілісним організмом, але в системі вселюдства (цивілізації та культури), а окремі чинники національної ідеї є її підсистемами.
І аналогічно: мають і свою самодостатність, і взаємозалежність еволюція й революція. Ідеал - еволюційна гармонія. Однак на певних поворотах загальноцивілізаційних магістралей неминуче кристалізується критична маса протиріч - і вибухає накопичена енергія якісних перемін: родової формації у племінну; рабовласницької у феодальну; феодальної в буржуазну. І, відповідно до внутрішніх перемін, етнічна формація кристалізується в національну.
Як завжди, фундаментом існування є соціально-економічні умови. Енергетикою трансформації в нову якість - свідомість (культура).
Ось чому для Тараса Шевченка у внутрішньому поступі вирішальною є еволюція; в царинах міжнаціональних відносин, певного типу системи держави, права, суспільної організації - революція.
… Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте…-
Така квітессенція почуттів, помислів, ідеалів та філософії буття і поступу великого українця.
І ця концепція нації та національної ідеї закономірно стала як підсумком та вершиною соціально-політичної думки, етики, естетики, філософії попередніх епох, так і початком нового етапу життєтворчості народу.
Loading...

 
 

Цікаве