WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Козацтво як становий хребет нації - Реферат

Козацтво як становий хребет нації - Реферат


Реферат на тему:
Козацтво як становий хребет нації
Виразником тієї волі та долі стало козацтво; наголосимо: козацтво як нерв і хребет української загальнонаціональної системи (спільноти).
З цієї причини наголосимо, що досі не перевелися охочекомонні "ідеологи" трактувати козацтво як, передусім, а то й головним чином, елітно-військову верству та лаштувати й сучасних козаків - і справжніх, і "липових" (схильних хіба що хизуватися мундирами та званнями, як правило, полковницькими і генеральським та гетьманськими - у більшості випадків бутафорськими) до "єдності" з "козаками" донськими й кубанськими, татарськими й білоруськими та московськими… як такими, що і в минулому були, мовляв, єдиною соціальною верствою.
Історія підтверджує, що козацтво й справді мало у своєму організмі різноетнічні елементи військового шталту. Більше того, на початковому етапі частина "козаків" займалася здобуванням, а згодом була на службі в урядів різних держав (польської і кримськотатарської, московської у тому числі). Вони й гинули за плату.
Але, по-перше, в дійсності то були не козаки, а так звані "вільні люде", схильні до "легкого" життя; а по-друге, навіть ті ватаги складалися із знедоленого, а тому протестного контингенту, який мав і зачатки соціальної ідеології: берегти кордони й визволяти проданих у рабство на велелюдних торжищах. Тих не можемо ні ідеологізувати, ні безоглядно ганити.
Інша справа - елітне козацтво, котре спочатку боролося з турецько-татарськими експансіями, а згодом склало основу соціальних і національних визвольних рухів, а далі й державотворчих та культуротворчих процесів. Отже, стало хребтом Козацької Республіки, принципово змінило політичну, законотворчу, соціально-економічну карту не лише України, а й усієї Європи.
І головним тут виявилося те, що козацтво стало ядром, а далі й структуротворчою енергією, "тілом" нації. Зібране на Запорожжі, воно розлилося по всій Україні, бо з самого формотворчого періоду стікалося з усієї української землі.
На думку І.Каманіна організація козацтва припадає на ХV ст. Л.Падалка відносив початок на кінець ХVІ ст. А М.Грушевський, стоячи на аналогічній позиції, водночас уточнював: "Це не могло статися так відразу, і розвій Січі, супроти сього треба класти на передні десятиліття…" [12, 2,9].
Великі ріки започатковуються струмками. Так було і з козацькою рікою: оспівана в історичних піснях і народних думах Хортицька Січ виникла (як фортеця) ще в перші десятиліття ХVІ ст. У 1557 р. орда хана Девлет-Гірея упродовж 24 днів штурмувала козацьку твердиню, однак мала відступити "з великим соромом". Турецька армія із флотом зруйнувала фортецю, але Байда (Вишневецький) відновив її. Чи треба великої проникливості, щоб усвідомити: для подолання козацької твердині потрібна була армія цілої імперії, бо її репрезентантами були не "добичники", а могутні духовно лицарі? Саме - лицарі, свідомі всенародної місії, і цілком природно, що "ідея Вишневецького - заложити постійну, сильну укріплену твердиню … у 1550- х рр.. не зосталася без сильного впливу на їх еволюцію: вона викінчила (! - П.К.) процес творення того акрополя Дніпрового Низу, яким стає запорозький кіш Січа" [13, 139]
І все те означає, що козацтво, найперше, проявило себе як формація національно-патріотична, оборонно-визвольна. Та формація відповідала і загально-європейським вимогам та стандартам середини ХV- ХVІІІ ст., але з усією очевидністю зароджувалася на ґрунті багатовікової вітчизняної традиції - принаймні від Святослава до Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Романа і Данила Галицьких.
Переконливим доказом тому є й історія Томаківської (70-ті роки ХV ст. -1593), Базавлуцької (1593-1638), Микитинської (1639-1652), Чортомлицької (1652-1709), Кам'янської (1709-1711, 1730-1734), Олешківської (1711-1728), Підпільненської (Нової) (1734-1775), Задунайської (1775-1828) Січей, що були зорієнтовані на відновлення та захист національно-державницьких пріоритетів. Навіть на теренах кубанських (тоді своїх) чи турецьких (як Задунайська Січ) козацтво боролося за всю Україну, прагнучи як розбудувати її всередині, так і відстояти суверенітет та престиж за рубежем Батьківщини (як К. Гордієнко, І.Мазепа, П.Орлик).
І особливо важливо, що національна свідомість захисників Батьківщини органічно зливалася із соціально-культурною парадигмою: козацтво своїми революційними діями переплавило населення (суспільство, народ) у НАЦІЮ європейського типу. І спонукали до цього українські верстви як етно-державні традиції (історична, релігійна, культурна, філософська пам'ять), так і новочасний соціальний, конфесійний, національний гніт (практика житейського моря).
Ось що засвідчують факти. За твердженням шляхтича С.Зборовського, на 1581 р. на Томаківській Січі перебувало лише 20 тисяч людей, серед яких 3 тисячі козаків - з артилерією. Для всіх були "Ой Січ-мати! Ой Січ-мати! А Великий Луг - батько!"
"Вищим органом влади на Запорозькій Січі була рада, право на участь у якій мали всі козаки!" [14, 47]. За твердженням Д.Яворницького, в козаки приймали представників різних етносів і станів, що брали обітницю: самостійно і незалежно ні від кого представляти себе в товаристві; спілкуватися народною (українською) мовою; сповідувати православ'я; і коли потрібно, то за спільну справу віддати й життя, адже мета козацтва - не добичництво і гультяйство, а Батьківщина, Бог, свобода, справедливість, вони - понад усе!
"Проводились також ради старшинські та на представницькій основі депутацій від куренів. Курені були військово-адміністративними одиницями запорозьких козаків, що початково формувалися як своєрідні лицарські земляцькі об'єднання. В козацькій республіці вони репрезентували різні регіони та міста України. Зібрання козаків на вимогу сіроми (черні) звалися чорними або чернецькими радами. До компетенції загальної козацької ради належали найважливіші питання життя Запорозької Січі: встановлення громадянського та військового устрою; розподіл серед товариства земель, пасовиськ, рибних і соляних промислів; вирішення питань війни і миру; ведення переговорів з представниками інших країн.
…На часи Токмаківської Січі припадає велике козацьке повстання в Україні 1591-1593 рр. під проводом гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського, який пройшов добрий лицарський вишкіл на Запорожжі".
Потім будуть десятки подібних повстань, які зрештою переростуть у загальнонародну революцію. Ті повстання часом порівнюють із селянськими війнами в Європі. І між ними насправді було чимало подібних. Як і українська революція, "жакерія" (від жак - селянин), до прикладу, було могутнім волевиявом мас. Але була між ними і принципова відмінність: селянські повстання ставили, як правило, лише соціально-економічні вимоги й спрямовувалися проти вітчизняної урядуючої системи. Українська ж революція була як соціальною, так і національною та культурно-духовною і спрямовувалась як проти іноземних поневолювачів (а згодом і своїхможновладців - перевертнів), так і за відновлення своєї державності та всенародних вольностей. Не випадково ж і при обговоренні статей угоди з московським царем українська сторона на перший план висувала вимоги повної автономії, власної політико-адміністративної та судової системи, власної церкви й демократичної системи управління.
Токмаківська Січ розпочала визвольні походи на турецькі й татарські фортеці у пониззі Дніпра, Дністра та
Loading...

 
 

Цікаве