WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Кількісний вимір учасників українського національно-визвольного руху на Чернігівщині на зламі ХІХ – ХХ ст. - Реферат

Кількісний вимір учасників українського національно-визвольного руху на Чернігівщині на зламі ХІХ – ХХ ст. - Реферат


Реферат на тему:
Кількісний вимір учасників українського національно-визвольного руху на Чернігівщині на зламі ХІХ - ХХ ст.
Хоча ще у ХVІІІ ст. (якщо вірити максимі А. де Рівароля) знали, що "у державі слід чітко розрізняти арифметичну більшість і більшість політичну" [1, 507], але очевидно, що й кількісних вимірів факторів розвитку того чи іншого явища уникати не варто. Спроба встановлення загальної кількості учасників українського руху має за мету досягти не тільки суто статистичного результату, але й принаймні частково виявити конкретних осіб, причетних до цього вельми складного й суперечливого процесу. Не зайве нагадати, що йдеться про сотні у всеукраїнському масштабі і десятки невідомих діячів, якщо спуститися до регіонального рівня. Проте, за скромними цифрами ховаються яскраві особистості, які й творили своєю діяльністю власне сам рух.
На жаль, за царату про персоналії та їхню роль писати було неможливо. Автори передмови до першого видання "Українського питання" дають вичерпну відповідь на питання про причини такого стану: "А оскільки націоналістичний погляд на український рух як на явище протидержавне здавна слугує вихідним пунктом і для урядової політики, то в результаті довкола українського питання в Росії створилася вкрай тяжка атмосфера ворожості, підозрілості та адміністративних діянь, спрямованих на найчутливіші сторони національного життя українців..." [2, 34]. Природно, що за таких умов називати прізвища людей означало би полегшувати життя як жандармам, так і російським націоналістам, які з не меншим запалом вистежували і переслідували "сепаратистів-мазепинців". Як наслідок, ми втратили безліч дорогоцінної інформації з перших рук. Чи не першим, хто спробував порахувати кількість учасників руху, був М. Шаповал. Він писав: "Національно-українською свідомою частиною суспільства на Україні була тільки інтелігенція, в інших групах суспільства українці рахуються одиницями (3 - 4 поміщики, 4 - 5 міських домовласників, 200 - 300 робітників, кількасот селян). Українська інтелігенція, хай її було стільки, як рахували московські чорносотенці, числила 30 000 душ, тобто 1% від всієї етнографічної маси, коли її рахувати за 30 мільйонів (під Росією)" [3, 32]. Вже в сучасну добу значний внесок у розв'язання проблеми зробили Б. Кравченко, Я. Грицак, Г. Касьянов, В. Сарбей [4 - 7]. В їхніх монографіях систематизовано чимало даних для розуміння питання та подальшої роботи над його вирішенням. Найповнішою розвідкою, на нашу думку, є стаття А.Каппелера, спеціально присвячена аналізу багатого статистичного матеріалу, дотичного до теми дослідження. Заслуговують на увагу висновки і спостереження вченого, які проливають світло і на регіональний аспект. Відібравши для аналізу 209 (207) "активістів українського національного руху", автор підкреслив, що з Полтавської, Чернігівської та Київської губерній, на які припадає 40% власне українського населення, походять 2/3 активістів і 35% керівників руху [8, 52]. Ці статистичні викладки не можна вважати остаточними, бо той самий автор указує на стрімке зростання кількісних показників учасників національного руху за доби першої російської революції: "У 1906 - 1907 рр. товариство "Просвіта" та УСДРП нараховували близько 1000 членів, поширюючи свою діяльність на всю Україну" [8, 55]. Таким чином, певні параметри щодо числових показників явища в загальноукраїнському масштабі вже встановлені і можуть слугувати відправною точкою для розгортання регіональних досліджень. Щодо Чернігівщини нам невідомі праці, в яких би аналізувалися статистичні дані про учасників національного руху. Між тим, потреба в студіюванні даної теми назріла хоча б з огляду на нагальну потребу скласти бібліографічний довідник чернігівців, які проявили себе на цьому терені.
Відтак, метою нашої розвідки є виявлення, використовуючи термінологію А. Каппелера, "активістів українського національного руху" у даному регіоні та хоча б приблизне обчислення їхньої кількості на зламі століть. Ми певні того, що далеко не всі вони здобули визнання у всеукраїнському масштабі, але залишили слід на Чернігівщині, подекуди помітний і тепер, і вже тому заслуговують на пам'ять нащадків. Поняття "регіон" ми вживаємо у класичному розумінні як "гомогенний простір, що характеризується фізико-географічною, етнічною, культурною спільністю, а також спільністю господарських структур та історичної долі" [9, 62].
Завдання це не з легких, бо тільки-но ми сходимо з уторованої дороги всеукраїнської історії на місцеві манівці, відразу стикаємося з масою труднощів. Насамперед - це фрагментарність біографічної інформації. В окремих випадках не встановлено навіть місце народження досить відомих постатей. Так, у всіх довідниках говориться, що М. Ковалевський народився на Чернігівщині, у Сосницькому повіті. Ми переглянули всі (а вони збереглися напрочуд добре) метричні книги повіту за 1892 р., але не знайшли запису про хрещення. Відсутні також дані про соборування батька М. Ковалевського, який помер наприкінці ХІХ ст. [10, 15]. Брак інформації дає підстави для багатьох припущень. Ще важче встановити біографічні дані менш відомих діячів. А без наявності достовірної біографії важко твердити про причетність до руху саме в даному регіоні. Тому наші підрахунки мають попередній характер. З іншого боку, очевидно, що хоча дана проблема не може бути розв'язана без залучення біографічного матеріалу, але й останній може бути скомпонований тільки за наявності відповідної бази даних. Тож розпочнемо з легшого - встановлення імен.
Важливим є питання вироблення критеріїв зарахування до адептів саме українського національно-визвольного руху. Складові їх визначаються не досить чітко. На нашу думку, до ознак приналежності треба віднести:
1) власне визнання того чи іншого діяча (самоідентифікація);
2) оцінки людей, які добре його знали саме з цього боку;
3) участь в організаціях, товариствах, акціях, партійних заходах;
4) участь в українській пресі;
5) наукові праці;
6) контакти з діячами руху;
7) інтерес до українських проблем;
8) ставлення до Української революції 1917 - 1921рр., участь у її подіях;
9) історіографічна традиція.
До того ж, треба
Loading...

 
 

Цікаве