WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Загальносоюзні кампанії щодо українського єврейства у 20 - 30 роках ХХ ст. та участь у них товариства по землеоблаштуванню єврейських трудящих УРСР (р - Реферат

Загальносоюзні кампанії щодо українського єврейства у 20 - 30 роках ХХ ст. та участь у них товариства по землеоблаштуванню єврейських трудящих УРСР (р - Реферат


Реферат
на тему:
Загальносоюзні кампанії щодо українського єврейства у 20 - 30 роках ХХ ст. та участь у них товариства по землеоблаштуванню єврейських трудящих УРСР.
Стрімкий ривок вітчизняної історичної науки підняв на якісно новий рівень дослідження проблем історії життя національних меншин України. Сучасні вчені, спираючись на доступний тепер архівний матеріал, на нові ґрунтовні методики, прагнуть об'єктивно висвітлити реалії історичного співіснування різних національних груп, що проживають у сучасній українській державі. Прогрес помітний і в дослідженні історії українського єврейства, особливо його становища у 20 - 30 рр. XX ст. - в час активної роботи єврейських добровільних організацій, зокрема, Товариства по землеоблаштуванню єврейських трудящих.
Процеси, пов'язані з єврейським переселенням, мали двоїстий характер. Радянська держава, співпрацюючи з єврейським громадським рухом, "розвантажила" переповнені збіднілим єврейським населенням містечка Правобережної України, відкривши друге дихання єврейській громаді України. З іншого боку, вона поставила під тотальний контроль добровільну ініціативу єврейства, перетворивши громадські організації на дієвий придаток більшовицького режиму.
Перші праці, що висвітлювали проблеми переселення єврейського населення у 20 - 30 рр. XX ст. як на території України, так і в межах Радянського Союзу, почали з'являтися в кінці 80 р. XX ст. Це були статті, виступи та розвідки учасників перших конференцій присвячених національним меншинам України. В них автори прагнули зробити перші кроки по збору фактичного матеріалу. Перші великі дослідження з'явилися в середині 90 р., зокрема праці В.С.Орлянського, Я.Хонігсмана [1]. Стаття останнього поклала початок дослідженню процесів, пов'язаних із аграризацією українського єврейства. В ній вперше згадується ТЗЕТ. Питання переселення та діяльності товариства висвітлювали М.Журба, О.Козерод [2]. Але в жодному дослідженні не приділялося вагомої уваги висвітленню програми переселення українського єврейства до Біробіджана та створенню Єврейської автономної області.
Тому спробуємо визнати характерні й специфічні особливості взаємодії радянського режиму і єврейських громадських організацій під час реалізації програми переселення євреїв на Далекий Схід, а також залежність добровільного громадського руху єврейських переселенців від більшовицької влади.
Одночасно з переселенням євреїв на Південь України державні органи розпочали підготовку програми єврейського переселення до Кримської АРСР і до районів Далекого Сходу. У жовтні 1926 р. секретаріат ЦВК СРСР розглянув питання по "Клопотанню Президії ЦВК УРСР про виділення вільного земельного фонду в районах Російської Федерації для переселення євреїв" [3]. Протягом 1927 р. ЦВК СРСР разом із Всесоюзним переселенським комітетом розробили програму переселення до Біробіджанського району Хабаровського краю РСФРР. Тільки протягом 1927 р. до Біробіджана Всесоюзний переселенський комітет планував переселити 12 тисяч єврейських переселенців. До місцевих органів радянської влади у 1927 р. комітет надіслав завдання для роботи з єврейськими переселенцями. Отримали відповідні вказівки і місцеві ТЗЕТівські організації на Україні. ТЗЕТ мав своїми силами та засобами надавати матеріальну допомогу сім'ям бідних переселенців, підшукувати для них роботу, влаштовувати дітей у школи, надавати допомогу місцевим біржам праці, комітетам взаємодопомоги [4]. 28 березня 1928 р. відбулася нарада Президії ЦВК СРСР відносно єврейського переселення до Біробіджанського району. На нараді було прийняте рішення про закріплення за КОМЗЕТом Біробіджанського району на Далекому Сході, з орієнтацією на створення там, при успішному його заселенні, національної єврейської адміністративної одиниці. КОМЗЕТ передав одразу всю оперативну роботу по заселенню Біробіджана до Центрального Правління ТЗЕТу. ЦП ТЗЕТ повністю займалося вирішенням питання єврейського переселення до Далекого Сходу [5]. Воно уклало відповідний договір з Далекосхідним Переселенським Управлінням, за яким вся робота по підготовці фондів (за винятком землевпорядкування): шляхові, меліоративні, гідротехнічні роботи, а також будівництво адміністративне й житлове для єврейських переселенців переходило до ТЗЕТу в особі його Біробіджанського представництва. ТЗЕТ мав займатися також забезпеченням переселенців всім необхідним для їх господарського облаштування в районі [6]. Перші переселенські групи почали прибувати до Біробіджана в кінці квітня 1928 р.
УкрТЗЕТ включився в кампанію переселення єврейства України до Біробіджана навесні 1928 р. Владні органи разом з Українським Товариством розробили агітаційну програму під назвою "Розсіяти нікчемні зловмисні чутки про новий район, які поширювались, як відомо, сіоністами серед єврейської бідноти в СРСР і в закордонній пресі" [7]. Протягом агітаційної кампанії відділення Товариства на Україні провели агітаційний двотижневик по реалізації ТЗЕТівської лотереї і популяризації переселенської кампанії до Біробіджана [8]. В середині квітня 1928 р. УкрТЗЕТ отримав від ЦП ТЗЕТу завдання для Товариства відносно роботи у Біробіджані. На основі завдань Всесоюзного ТЗЕТу, українська Президія ТЗЕТу провела спільну нараду всіх делегатів Товариства на Всесоюзному з'їзді культпросвітників та делегатів від місцевих осередків. У нараді брало участь 50 чоловік. Була прийнята програма роботи УкрТЗЕТу відносно переселення до Біробіджана, яка передбачала:
1. Ознайомлення єврейської бідноти в Україні з тим, що являє собою Біробіджанський район на Далекому Сході, висвітлення всіх труднощів у районі переселення.
2. Розробку і здійснення плану попереднього вербування кандидатів для переселення, ознайомлення єврейства з елементарними відомостями щодо сільського господарства та із ґрунтовими, кліматичними особливостями регіону, залучивши для цього єврейську інтелігенцію, агрономів, пропагандистів.
3. Проведення агітації серед переселенців, щоб переселення проходило в кооперативних та колективних формах, постійно наголошуючи на пріоритетності колективних форм праці [9].
Відбір переселенців проходив шляхом недопущення соціальне неблагонадійних, деморалізованих людей [70], зокрема, до переселення не допускалися учасники сіоністського руху та "лишенці".
В перші ж місяці роботи УкрТЗЕТ зіткнувся з величезними труднощами, відсутністю плану переселення, матеріальної бази, державними органами не були враховані складні природні умови краю. Складалося враження, що радянська влада, прагнула миттєво вирішити єврейське питання. Блюм пише: "Історія свідчить, що для радянської влади один, п'ять або десять мільйонів чоловік ніщо. Таємниця в іншому, більшовикам потрібно було дати обґрунтування для самого ... існування єврейства як нації, ... їх існування заперечувалося марксистсько-ленінським матеріалізмом. Єврейство протягом тисячолітньої історії збереглось як духовно-релігійна спільність, а не державна одиниця, а такого з точки зору комуністичної доктрини бутине могло. Тому владі потрібно було за будь-яку ціну прив'язати" євреїв до певної території, дати їм ... права самоврядування, при цьому, виселивши єврейство з Центральної частини СРСР і ліквідувавши його вплив на політику комуністичної влади [7 7].Так, газета "Вісті ВУЦВК", коментуючи роботу Другого Всеукраїнського
Loading...

 
 

Цікаве