WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Загальнодержавна сертифікація рівнів володіння українською мовою – пріоритетний напрямок мовної та всієї освіти в Україні - Реферат

Загальнодержавна сертифікація рівнів володіння українською мовою – пріоритетний напрямок мовної та всієї освіти в Україні - Реферат

чітко визначені рівні володіння мовою та критерії щодо їх визначення у відповідності до загальновизнаних у світі методологічних вимог контролю якості здобутих знань, умінь і навичок у лінгвістиці, чого, нажаль, бракує сьогодні українській мові.
Важливо зазначити, що кожна з наведених сертифікаційних систем має загальнодержавний і міжнародний статус. Наявність певних із зазначених сертифікатів є обов'язковою умовою для одержання середньої освіти, вступу до ВНЗ, для отримання громадянства тієї або іншої країни, посади держслужбовця певного рівня, а результати цих сертифікаційних іспитів визнаються у багатьох країнах світу та Європи і відіграють важливу роль у суспільстві.
Бурхливий розвиток інформатизації та розуміння необхідності стандартизації вимог до рівнів мовної освіченості призвів до того, що кінець 90-х років минулого століття відзначився поєднанням організацій, які займаються проблемами мовної освіти і міжнародного тестування [26]. Немає сенсу наводити у статті їх перелік. Наведемо лише конкретний результат міжнародної співпраці у галузі мовної освіти і особливо зазначимо більш ніж десятирічне дослідження, яке здійснюється групою провідних фахівців у галузі прикладної лінгвістики, методики та педагогіки із 41 країни, які є членами Ради Європи. Результатом та підсумком цього дослідження, яке активно відбувається з 1971 року, стали Загальноєвропейські Рекомендації (ЗЄР) з мовної освіти: вивчення, викладання та оцінювання [27].
РРЄ мають на меті подолати бар'єри у спілкуванні між фахівцями в галузі викладання сучасних мов, які представляють різні освітні системи Європи. Визначення об'єктивних критеріїв опису рівнів володіння мовою полегшить взаємне визнання кваліфікацій, прийнятих у різних навчальних контекстах, та, як наслідок, допоможе європейському взаємообміну.
Проекти вражають масштабністю досліджень, кількістю залучених людських ресурсів. Їх кінцевий продукт є унікальним внеском у методичну науку та різні галузі прикладної лінгвістики, слугуючи їм як абсолютно нова, деталізована і всеохоплююча модель описання та шкалування процесу використання мови та окремих видів знань і вмінь, що підлягають оволодінню.
Саме тому ми вважаємо неприпустимим нехтувати багаточисленними висновками цього міжнародного документу (РРЄ). Його слід визначити базовим науково-теоретичним та методологічним підґрунтям вітчизняної моделі загальнодержавної сертифікації української мови.
У нашій країні, як і в усьому колишньому СРСР, розвиток тестології має свою історію, яка загалом не збігається із всесвітньою [28, 51]. Умовно можна виділити три її періоди:
Перший - з початку 20 х - до середини 30 х рр. - визначається розповсюдженням різних тестових методик та наукових пошуків у даній галузі, але відома постанова ЦК ВКП(б) "Про педагогічні викривлення у системі наркомпросів" (1936 р.), у якій засуджувалась практика використання тестів, зробила свою справу [28, 51]. Тестування було пов'язане з так званою педологічною наукою і практикою, що припустилася абсолютизації одержаних за допомогою тестів результатів дослідження рівня знань школярів. Категоричне та загальномасштабне засудження педології як псевдонауки супроводжувалося відкиданням і позитивних досягнень радянських педагогів та психологів у галузі оцінки знань та вмінь учнів, які в цілому творчо розвивали педагогіку та психологію.
Отже, надалі, протягом приблизно двадцяти років (умовно - другий період), в Україні, як і в СРСР проблема діагностичних методик не поставала.
Початок третього періоду розвитку методів тестування можна віднести до 60 х років, коли тестування як метод вимірювання знань почав використовуватися у військових училищах Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та інших спеціальних навчальних закладах. Але, не запропонувавши "соціалістичних об'єктивних" діагностик та спираючись на ідеологізовані психологічні теорії навчання, відкидаючи західні теорії у галузі тестології, в психолого-педагогічних радянських журналах з'являються праці відомих у СРСР психологів О. Леонтьєва, О.Лурія, П. Гальперіна, Н.Тализіної та інших, в яких автори знову намагались довести принципову неспроможність "буржуазних" тестів.
Дієвий підхід до процесу навчання, який був фундаментальною основою більшості педагогічних теорій навчання у колишньому СРСР, як противага "західному" підходу, заперечує можливість нормального закону розподілення людей за рівнем їхнього розвитку. Головна функція діагностики вбачалась "у визначенні найбільш сприятливих умов для подальшого розвитку людини. Цей підхід знімає протистояння здібностей, з одного боку, і знань, умінь, навичок - з іншого. Знання - це елемент якоїсь діяльності, а вміння, навички, здібності - це завжди діяльність". Ця критика основних положень тестології базувалася лише на ідеологічних засадах. Але, будучи домінуючою, вона завдала великої шкоди поширенню цього напрямку діагностики.
Констатуючи факт вкрай слабкого рівня розвитку теорії і практики тестології в колишньому СРСР і як наслідок - в сучасній Україні, слід зазначити, що окремими вченими, теоретиками і практиками з тестології на теренах колишнього СРСР , в тому числі в Україні, дослідження у цьому напрямку не припинялись. Серед них слід визначити таких, як: Л.Банкевич, С.Воскерчьян, Е.Вирк, В.Коккота, Н.Гез, Ю.Гільбух, І.Раппопорт, М.Розенкранц, І.Цатурова, С.Фоломкина, Е.Штульман, С.Ніколаєва, О.Петращук, І.Булах, В.Скалкін, В.Аванесов, В.Безпалько, О.Ляшенко, Л.Гриневич та інших.
Завдяки їх наполегливим зусиллям, на наш погляд, стало можливим глобальне втілення ідеї тестування у вигляді Єдиного державного іспиту (ЄДІ), впровадження якого розпочато в Російській Федерації з 1998р. Практично з цього ж часу почалось запровадження зовнішнього моніторингу освіти у пострадянських країнах Балтії, а згодом - у всіх колишніх радянських республіках.
Проте наслідки ідеологічного тиску колишнього СРСР ми відчуваємо в Україні і сьогодні, коли констатуємо факт відсутності вітчизняної наукової школи тестології, яка тільки набирає оберти, і як наслідок - повну безграмотність та необізнаність у цьому напрямку переважної більшості освітян та української громадськості загалом.
Підтвердження тому - результати аналізу доступних навчально-методичних матеріалів [30], виданих за останні роки в Україні. Переважна більшість тестів та тестових завдань у зазначених матеріалах не відповідають вимогам сучасної класичної тестології та мають недоліки , які розподіляються за наступними категоріями:
- зв'язані з побудовою структури тестів і тестових завдань;
- зв'язані з формулюванням стимулів і інструкцій до завдань;
- зв'язані з підбором дистракторів;
- зв'язані з підрахунком результатів і їх обробкою та інтерпретацією;
- зв'язані з відсутністю апробації тестових матеріалів;
- зв'язані з порушенням технології і вимог до стандартизації тестів.
Саме це і
Loading...

 
 

Цікаве