WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → З історії кенгірського повстання - Реферат

З історії кенгірського повстання - Реферат

Головою суду був член Верховного суду Казахської РСР Тлегенов, народнимизасідателями - Шейн, Татімов, секретарем - Владімірова. Як записано у вироку суду, Слученкова, "Келлера", Рябова, Кнопмуса, Кузнєцова, Іващенка було засуджено на 10 років ув'язнення, а "згідно з указом від 13 січня 1953року "Про заходи для зміцнення боротьби з особливо злісними проявами бандитизму серед в'язнів у виправно-трудових таборах" - до вищої міри карного покарання, розстрілу. На підставі ст. 49 всіх звинувачених вважати засудженими до розстрілу". Смертний вирок був виконаний 18 вересня 1956 р. Про Ібрагімова, Задорожного, Кострицького, Геріньша, Шиманську, Кондратаса у вироку йдеться: "На підставі ст. 49 звинувачених вважати засудженими згідно з ст. 59 п.3 на 10 років ув'язнення, окрім Шиманської, якій на підставі ст.51 знизити термін до 5 років".
Із трьох жінок, що входили до складу комісії політв'язнів, засуджено було лише одну М.Шиманську. Л.Супрун загинула під час придушення повстання, Г.Михайлевич перевели до тюрми, як і В.Скірука.
К.Кузнєцов, попри смертний вирок, не був розстріляний. Одразу після придушення повстання протягом 27 - 29 червня він за власним бажанням написав на ім'я заступника міністра С.Єгорова і членам комісії МВС СРСР і Прокуратури СРСР повідомлення, де назвав усіх організаторів Кенгірського повстання. Це повідомлення зіграло значну негативну роль у формулюванні звинувачень активістам повстання. К.Кузнєцов детально описав хід повстання, вказавши головними його організаторами українських націоналістів. Щодо свого головування у комісії в'язнів під керівництвом і повним контролем конспіративного центру, Кузнєцов писав: "Мені довелося грати неблагородну роль артиста, але не маріонетки... Визнаю свою вину в тому, що брав участь у повстанні і був головою комісії, і, не дивлячись на мої зусилля, не зміг добитися виходу в'язнів на роботу". І далі: "Я не заперечував наполегливості націоналістів бути присутніми на зустрічах із вами, щоб показати їх комісії МВС і прокуратури... Залишався в комісії з метою добитися того становища, яке було після другого протесту в'язнів, намагався знайти шляхи для виходу в'язнів на роботу, а також прагнув знайти можливість подачі будь-якими способами вам інформації про становище в таборі, про що повідомив вам через прокурора "Степлагу" Нікологорського". Ціною зради К.Кузнєцов зберіг собі життя, а через кілька місяців після суду 1955 р. отримав 25 років ув'язнення у ВТТ і був переведений у "Карлаг". Звільнений у 1960 р.
У 1956 р. "Степлаг" як табір особливого призначення агонізував. Ув'язнені ходили без номерів на одежі і спали у бараках без ґрат на вікнах. Нові засуджені за статтею 58 до табору не поступали. "Степлаг" поповнювався за рахунок переведення ув'язнених з інших таборів. Влітку 1961 р. табір припинив свою діяльність.
Кенгірське повстання тривало 42 дні - від 16 травня до 26 червня 1954 р. Попри те, що повстання було придушене, політв'язні - повстанці Кенгіру - здобули перемогу, яка своїм значенням перевищувала жертви. Трагедія і героїзм повстанців - яскравий приклад незламності, прагнення до волі. Чітка організація постання та його масштабність свідчать про рівень політичних в'язнів: освіченість, інтелектуалізм, досвід національно-визвольної боротьби тощо. О.Солженіцин відзначав, що сила Кенгірського страйку в єдності. Об'єднуючу роль зіграли українські націоналісти, які гуртувалися між собою і ставали гідним прикладом згуртованості для представників інших поневолених націй і народів у боротьбі за свої права, у боротьбі за незалежність своїх національних держав.
Кенгірське повстання стало одним з найяскравіших виразників кризи ГУЛАГу. Воно спричинило серйозні зміни в каральній системі. Було проведено реорганізацію виправно-трудових таборів, створено нові табірні відділи з меншою кількістю ув'язнених, зосереджених в одному місці, оскільки цей фактор мав вирішальне значення під час повстання. Здійснено перегляд всієї системи кадрів, що займались вихованням і наглядом за ув'язненими, з вимогою більш суворої репресивної політики. Поступово почалось демонтування величезної мережі концентраційних таборів, чим змінювалася сама роль МВС в економіці країни. ГУЛАГ як економічна "імперія" міг вижити тільки за умови посилення терору і беззаконня, однак це було прямим протиріччям потребам бюрократичного апарату. Тому була здійснена повна реорганізація системи: протягом кількох років було звільнено дві третини ув'язнених, виправно-трудові табори (ВТТ) були скасовані; в'язні, що відбували термін ув'язнення у ВТТ, були переведені до колоній, а особливо небезпечні - до тюрем. Основною метою примусових робіт оголосили перевиховання ув'язнених, а не експлуатацію їхньої праці. Це "перевиховання" носило тоталітарний характер, було спрямоване на нівелювання особистості. Протягом кількох років було звільнено дві третини ув'язнених, величезна мережа концтаборів була суттєво зменшена. ГУЛАГ було реорганізовано, зменшилась роль концтаборів і в економіці СРСР.
Література:
1. ДАРФ. - Ф.9414. - Оп. 1. Спр. 228 - С. 171 - 173.
2. ДАРФ. Так само. - С. 189.
3. ДАРФ. - Ф.9414. - Оп. 1. Спр. 2616 - С. 21
4. Кравери М. Кризи Гулага. Кенгирское восстание 1954 года в документах МВД / Пер. С итал. С.Логиша // Cahiers du Monde russe? XXXVI (3), juillet-septembre 1995, рр. - С. 324.
5. ДАРФ. - Ф.8131. - Оп. 32. Спр. 3777 - С. 75.
6. Тамарина Р. Щепкой - в потолке… - Алма-Ата: Жазуши, 1991. - 224 с. - С. 191, 192
7. ДАРФ. - Ф.8131. - Оп. 32. Спр. 3777 - С.60.
8. ДАРФ. Так само. - С. 126.
9. ДАРФ. - Ф.9414. - Оп. 1. Спр. 228 - С. 272.
10. ДАРФ. - Ф.8131. - Оп. 32. Спр. 3777. - С. 18.
11. Солженицын А. Архипелаг ГУЛАГ, т.3. - М.: Инком НВ, 1991. - 384 с. - С. 197 - 198.
12. ДАРФ. - Ф.9414. - Оп. 1. Спр. 228 - С. 48.
13. ДАРФ. - Ф.9401. - Оп. 2. Спр. 445 - С. 268.
14. Силуети непокірних… // Визвольний шлях. - 1973. - 4 - 5. - С. 384 - 390.
15. Батоян В. Восстание в Кенгире // В кн.: …Иметь силу помнить: Расказы тех., кто прошел ад репресий / Сост. Л.М.Гуревич. - М.: Моск. Рабочий, 1991. - 81 - 101 с. - С.89.
16. Дашкевич Я. Вказ. Праця. - С. 126
17. ДАРФ. - Ф.9421. - Оп. 1. Спр. 265 - С. 93 - 94.
18. Кравери М. Вказ. Праця. - С. 132.
19. ДАРФ. - Ф.9414. - Оп. 1. Спр. 228 - С. 13.
20. ДАРФ. Так само. - С.13.
21. Солженицын А Вказ. Праця. - С. 216.
22. ДАРФ. - Ф.9401. - Оп. 2. Спр. 443 - С. 215.
23. ДАРФ. - Ф.9421. - Оп. 1. Спр. 285 - С. 115.
24. ДАРФ. - Ф.8131. - Оп. 32. Спр. 3777 - С. 21.
25. ДАРФ. Так само. - С. 21.
26. ДАРФ. - Ф.9414. - Оп. 1. Спр. 228 - С. 96.
27. Кропочкин А.Е. Воспоминания бывшего каторжника СЛ-208 // Поживши в ГУЛАГе: Сб. воспоминаний. - М.: Рус. путь, 2001. - 359 - 401 с. - С. 396 - 397.
28. Кільчик Й. Чайки Кенгіру. - Львів: Край, 2000. - С. 72.
29. Солженицын А Вказ. Праця. - С. 206.
30. Кравери М. Вказ. Праця. - С. 328.
Loading...

 
 

Цікаве