WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → З історії кенгірського повстання - Реферат

З історії кенгірського повстання - Реферат

пригніченню. Суть Кенгірськогобунту вони чудово зрозуміли і одного разу привезли до зони автомашину печеного хліба. Зрозуміло, війська відігнали їх… Тяжкі вони для оточуючих мешканців, кажу по Казахстану, грубі, зухвалі, росіян відверто не люблять. Проте варто було кенгірцям проявити незалежність, мужність - і прихильність чеченців відразу було завойовано".
Відділ безпеки, який очолив Е.Слученков, був створений для виявлення і захисту від агентів табірної адміністрації, які вона завжди мала серед в'язнів. У документах слідства в назві відділу безпеки слово "безпеки" скрізь українською мовою. Очевидно, це збережено для доказу того, що цей відділ був створений на зразок Служби Безпеки УПА. Він мав три підрозділи: комендатура і поліцейська дільниця (очолив В.Іващенко), розшукове бюро (входили Віктор "Ус", Мельников, Хартанович), тюрма (очолив Рябов). Литовський націоналіст Іозас Кондратас керував всіма прибалтійськими націоналістами і, будучи юристом за фахом, організував Бюро збору скарг в'язнів про злочини в "Степлазі", яке підпорядковувалося комісії в'язнів. Йому допомагав Геннадій Литвинов.
Від 24 травня Урядова комісія, яка була створена у зв'язку з повстанням, куди увійшли керівники ГУЛАГу і Прокуратури СРСР, розпочала через радіо і гучномовці умовляти в'язнів припинити страйк і вийти на роботу, обіцяючи полегшення. Ув'язнені розуміли, що обіцянки влади часто були лише на папері. У відповідь на ці заклики Конспіративний центр 1 - 2 червня 1954 р. утворив відділ пропаганди на чолі з Ю.Кнопмусом. Відділ мав підрозділи: радіовузол (в'язні давали у відповідь свої радіопередачі і виступи), рупористи (виголошували заклики до солдат не підкорятися табірній адміністрації і не вбивати невинних людей), наочної агітації (малювали бюлетень, карикатури), друкарі (випускали листівки), розповсюджувачі листівок (розкидали їх за зону на повітряних зміях), агітатори, священики (відправляли Богослужіння, вінчали закоханих). У підрозділ радіовузла входили: Сапрін, А.Кострицький, Ліпко, Курсаков, Шахватов, "Борис Олексійович", Котенко; до рупористів належали: Комаров, Касимов, Пескін, Гриневич, Зель, Гончаров; у підрозділ наглядної агітації входили: Бойко, Коротин; розповсюджувачами листівок були: Зехов, Соболєв, Ямало-Чото, Худенко; у підрозділ друкарів входили: Шілівський, Густів, Судороженко; агітаторами були: Грикало, Бакастов, Соніч, Король; священики: Куява, Бережний, Григорій, Зора.
Повстанці виготовили повітряну кулю з листівками для підйому гасла про приїзд члена Президії ЦК КПРС і плаката з текстом: "Ганьба берієвському свавіллю!", але після злету куля зачепилася за паркан і згоріла. В'язні розробили і випустили з повітряними зміями за межі зони близько 25 видів різноманітних листівок російською і казахською мовою загальним накладом понад 600-700 екземплярів.
Документи слідства неодноразово свідчать, що під керівництвом Віктора Скірука, за вказівкою "Келлера" і Слученкова, із матеріалу з господарського двору в'язням-охоронцям "Степлагу" було пошито взуття і форму на зразок одностроїв УПА. На охорону, як правило, Конспіративний центр ставив в'язнів - прибалтійських націоналістів і колишніх вояків УПА, їм допомагали ударні загони з чеченців, про які згадується у структурі воєнного відділу. Очевидно, що усі в'язні були погано забезпечені одягом, тому охорону, на яку покладалася найбільша відповідальність, вирішили одягнути першочергово.
Надзвичайний талант під час повстання виявив український політв'язень Анатолій Кострицький. Він народився 1927 р. у місті Великий Тормак Запорізької області, освіта - сім класів. Засуджений 6.08.1949 р. воєнним трибуналом Таврійського воєнного округу за статтями 58-1"а" і 182 ч.1 КК РРФСР на 25 років ВТТ. Незважаючи на малу освіту, А.Кострицький був чудовим спеціалістом по радіоелектротехніці, він зробив радіовузол, виготовив мікрофони і динаміки, які поставив на бараках, укріпивши на них резонатори, контролював нормальну роботу радіовузла при передачі текстів промов. Коли в червні 1954 р. зона табору була відключена від електромережі, Кострицький створив міні-електростанцію і переобладнав генератор. Він встановив телефонний зв'язок між приміщеннями членів Комісії і штабами повстання, обладнав комутатор, навчив телефоністок і склав графік чергувань. На прохання Слученкова Кострицький намалював схему самопалів і саморобної гранати, а також обладнав майстерню з виготовлення холодної та вогнепальної зброї.
Спорудження барикад, виготовлення зброї тривало у повсталому таборі цілодобово, адже в'язні розуміли, що попереду можлива збройна сутичка із військами влади. Вночі вони по радіо зверталися до солдат, зібраних біля зони, із закликами не стріляти у в'язнів, пояснювали їм свої вимоги. Під керівництвом пропагандивного відділу політв'язні запускали повітряних зміїв з листівками, де повідомляли вільне населення Казахстану про повстання і вимоги до влади. За час повстання було виготовлено сім бюлетенів, в'язні випускали плакати, відозви, стінгазету з новинами і карикатурами. Листівки для повітряних зміїв складали російською і казахською мовами.
Німецькі емігранти, які тоді там перебували, свідчать, що на подвір'ї табору завжди відбувалися богослужіння, які правили православні й католицькі священики-в'язні. Жінки прикрашали табір, шили і вішали прапори на дахах їдалень усіх трьох таборів. Ковалі день і ніч кували у таборних кузнях ножі й своєрідні списи з віконних ґрат, жінки робили "гранати" з пляшок, наповнюючи їх бензином або хімікатами з лабораторії здобування кисню. Для звернення за допомогою до Міжнародного Червоного Хреста в'язні з частин рентгенівського апарату з лікарні та інших медичних приладів зібрали радіоапарат, за допомогою якого постійно посилали заклики на волю різними мовами. Звісно, радіо було слабке, але його передачі чули у Караганді й столиці Казахстану - Алма-Аті.
Михайло Сорока організував і керував хором, який виконував "Гімн Кенгірського повстання" на його слова і музику, пісню "Любіть Україну" на слова В.Сосюри, "Соколи, соколи, ставайте в ряди" та пісні інших національностей.
Жодні вмовляння і обіцянки влади пільг та полегшень не діяли на повсталих. "В 1-му і 2-му табірних відділеннях на роботу виходять всі, але ув'язнені виявляють велике зацікавлення до подій у 3-му табірному відділенні", - звітували 19 червня С.Єгоров, І.Долгіх і Вавілов Міністру внутрішніх справ СРСР генерал-полковнику С.Круглову. 21 червня С.Круглов повідомив телеграмою, що 24 червня у Кенгір прибуде військовий ешелон, у складі якого п'ять екіпажів танків Т-34 з першої дивізії внутрішніх військ. Разом із технікою 24 червня у Кенгір С.Єгорову надійшла телеграма С.Круглова: "Обсудивши обстановку у Степовому таборі, комісія у складі Руденка, Сєрова і Круглова прийшла до висновку про те, що непокору в'язнів у 3-му табірному відділенні і кримінально-злочинну діяльність організаторів цієї непокори треба присікти... Метою операції має бути - зломити опір..."
26 червня з 3
Loading...

 
 

Цікаве