WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → З історії кенгірського повстання - Реферат

З історії кенгірського повстання - Реферат

відмінити засланнядля осіб, звільнених із спецтаборів; д) встановити оплату праці ув'язнених на рівні із вільнонайманими робітниками, підняти шкалу заліків до 5 днів і ввести восьмигодинний робочий день для всіх в'язнів; е) відмінити урядові вироки табірних судів за статтею 58; ж) дозволити вільне спілкування чоловіків і жінок; з) обмежити право адміністрації у питаннях робочої дисципліни стягнень із в'язнів, запроторення в ШІЗО лише з санкції прокурора; и) встановити пільгові умови для заліків жінок; к) приїзд у табір члена Президії ЦК КПРС або секретаря ЦК". В'язні заявили, що до приїзду члена Президії ЦК КПРС або секретаря ЦК на роботу не вийдуть.
Наступного дня, 28 травня, для того, щоб у найкоротший термін припинити непокору в'язнів, начальник ГУЛАГу І.Долгіх видав наказ №101 про покращення умов утримання ув'язнених, дотримання законності і відновлення порядку у третьому табірному відділенні "Степлагу" МВС. Згідно з цим наказом, в'язням 28-29 травня по радіо було оголошено про деякі часткові поступки.
25 травня у повстанців відбулася реорганізація комісії. На зборах у справі переобрання комісії вирішальну роль відіграли націоналісти, висунувши свої кандидатури. Від жіночого табірного пункту на місце Бершадської членами комісії стали українки Лідія Супрун і Ганна Михайлевич.
Від другого табірного пункту замість В.Батояна і Чінчіладзе в комісію обрали Омеляна Суничука, Юрія Кнопмуса і Енгельса Слученкова (табірне ім'я - Гліб). Українець Омелян Суничук - греко-католицький священик і капелан УПА. Від третього табірного пункту у комісію увійшов вірменин Артавазд Авакян.
Отже, реорганізована комісія в'язнів складалася з 10 осіб: К.Кузнєцов, Е.Слученков, Ю.Кнопмус, М.Шиманська, Л.Супрун, А.Михайлевич, О.Макєєв, А.Авакян, О.Суничук, Семкін. Проте кількість членів комісії була несталою, конспіративний центр часто присилав у комісію нових людей для роботи і контролю над ходом повстання. О.Макєєв не довго був членом комісії, оскільки під впливом К.Кузнєцова не поділяв позиції націоналістів, які керували Кенгірським повстанням, а тому у найзручніший для себе час втік від повстанців за зону і здався владі.
К.Кузнєцов у радянських концтаборах почав симпатизувати комуністам, а тому не дозволяв будь-яких антирадянських настроїв, виступав за припинення повстання і вихід на роботу. Ці його погляди підтримували і деякі члени Комісії. Знаючи все це, українські націоналісти зумисне залишили К. Кузнєцова на чолі Комісії політв'язнів, щоб надати цьому повстанню менш виразний антирадянський і антиросійський характер і тим самим у майбутньому зберегти від репресій і помсти каральної системи якомога більшу частину активних учасників повстання. Кузнєцову виділили особисту охорону, щоб тримати його під постійним наглядом і перешкодити втекти з табору. Факт такої охорони підтверджують і матеріали слідства, де, зокрема, йдеться: "Навіть так званий "голова комісії" Кузнєцов і той охороняється злочинцями - не тому, що Кузнєцову хочуть забезпечити життя, а з бритвою в руці примушують бути організатором їх розгулу". А.Кропочкін у спогадах зазначав: "Зрозуміло, що забастовку затіяли "західняки", "бандерівці" - так ми їх називали, росіяни… І після заклику до забастовки настало певне заціпеніння, і перша думка: "Чим все це закінчиться?" Їм, з двадцятилітніми термінами, втрачати було нічого, а ми, багато "москалів", відбули хто половину з десяти, хто закінчував термін. І тепер ми повинні стати якщо не співучасниками забастовки, то заручниками. Потім воно так і стало".
Насправді керівництво повстанням взяв на себе Конспіративний центр із українських і прибалтійських націоналістів. Повсталі навмисно оберігали справжніх своїх лідерів від ризику. Колишні члени ОУН не дозволили ввійти у керівництво Михайлу Сороці - провідному члену ОУН, людині, яку вважали ідейним патріархом політв'язнів у радянських концтаборах. "Михайло Сорока до комісії не ввійшов. Однак своїм табірним досвідом, своїми порадами Сорока був неоцінимий. На повстання він дивився скептично, воно, на його думку, не матиме успіху, якого ждала ця чесна патріотична молодь. Як і бувало, на такі протести Москва має одну відповідь - кулі!", - вважає автор книжки "Чайки Кінгіру" Йосип Кульчик. Основна робота і відповідальність лягла на плечі тих, хто діяв відкрито.
Про те, наскільки керівництво Кенгірського повстання було контрольоване українськими націоналістами, О.Солженіцин свідчить: "Чи увійшли в цю Комісію головні справжні натхненники повстання? Очевидно, що ні. Центри, а особливо український (у всьому таборі росіян було не більше чверті), очевидно залишились самі по собі. Михайло Келлер, український партизан, який з 1941 воював то проти німців, то проти більшовиків, а в Кенгірі публічно зарубав стукача, з'являвся на засідання мовчазним спостерігачем від того штабу".
Особа Михайла Келлера є цікавою й тим, що у документах слідства він проходить під ім'ям Герша Келлер. Проте його справжнє ім'я і прізвище - Михайло Пендрак. Він народився у с.Аненберг Славського району Дрогобицької області. Українець М.Пендрак був членом ОУН і УПА. Попавши у полон радянської влади, де його прийняли за єврея, він скористався нагодою і вирішив не повідомляти своє справжнє ім'я і національність. Таким чином, він вберіг від репресій рідних і знайомих, а також друзів по боротьбі, які його за таким іменем не знали.
Матеріали слідства також свідчать про те, що Кенгірським повстанням керував Конспіративний центр націоналістів, переважно українських. У документах збереглася детальна схема керівництва повстанням. У ній вказана така структура: головним керівним органом був Конспіративний центр; йому підпорядковувалась комісія з ув'язнених і три відділи: військовий, безпеки і пропаганди. Члени Конспіративного центру були засекречені, і прізвища усіх так і не були встановлені. Конспіративний центр представляли п'ять в'язнів: І.Кондратас, Віктор "Ус", О.Суничук, Вахаєв, "Келлер".
Комісії політв'язнів підпорядковувалися відповідальні чергові у табірних пунктах: 1 т/п - М.Шиманська, 2 т/п - Фіш, 3 т/п - Гончаров, а також групи постачання на чолі з М.Шиманською і санітарів на чолі з А.Авакяном.
Знаючи жорстокість радянської каральної системи, в'язні готувалися до оборони. Воєнний відділ очолив "Келлер". Цьому відділу підпорядковувалися: лабораторія з виготовлення вибухових речовин на чолі з Лобастовим, хімічна лабораторія з видобутку водню під керівництвом Релена. У кожному табірному пункті було призначено командира пункту опору і керівника штабу: 1 т/п - З.Ібрагімов, В.Іващенко, 2 т/п - Лежава, Вахаєв, 3 т/п - Задорожний, Долгополов, 4 т/п - Варуняк, Драк. Усі вони мали у своєму підпорядкуванні командирів корпусів, бараків, секцій, бригад, контрольних постів, ударних бригад із чеченців.
Тема участі у Кенгірському повстанні чеченців цікаво відображена у розповіді про Кенгірське повстання О.Солженіцина: "В селищі були заслані чеченці... Чеченців не дорікнеш, що вони коли-небудь служили
Loading...

 
 

Цікаве