WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

1. Процес заселення й наступного освоєння українцями та представниками інших народів (етносів) раніше незаселених чи рідконаселених земель у межах сучасної української національної території та на прилеглих землях.
Розселення будь-якої етнічної спільноти є активним формуванням її "життєвого простору" (в матеріальному й духовному сенсах) у Всесвіті і одночасно пристосуванням до нових природних, політичних, економічних, культурних та інших умов буття. Отже, розселення супроводжується більшим чи меншим перетворенням природи, спрямованим на опанування географічного середовища, використання його ресурсів. Але географічний чинник великою мірою зумовлює існування особливостейматеріальної культури етносу і опосередковано всієї духовної складової його етнічності. Проте в ХІХ-ХХ ст. та в сучасну добу залежність етнічних рис від природних умов швидко зменшується.
Процес розселення називають також "колонізацією", іноді "експансією". Розселення та переселення призвели до сучасного стану просторової організації людності в Україні й зокрема до сучасного географічного розташування етнічних спільнот. Розселення українців, кримських татар, караїмів, кримчаків та представників зарубіжних народів відбувалося хвилями різної потужності упродовж багатьох століть, мало і стихійний, і організований характер. Здійснювалося заходами різних форм української й кримськотатарської держав, а також сусідніми державами, найактивніше - російською та польською. Розселення українців та представників інших етнічних спільнот вивчається історичними й політичними науками, етнічною географією, історичною та етнічною демографіями, соціологією.
У певні історичні періоди існували різні райони, з яких відбувалося розселення українців, та заселення українцями. В середині і 2-й половині 1 тисячоліття н.е. розселення слов'янської людності відбувалося з центрально-північно-західних територій України за всіма напрямками, але південно-східний вектор розселення був порівняно слабкий. Загальний напрямок розселення українців упродовж 2 тисячоліття н.е. на сучасній національній території - з північного заходу на південний схід. Розселення українців за межі України (еміграція) здійснювалося з української етнічної території в усіх напрямках, але наймасовіші переселення відбулися на схід (на Дон, Кубань, Волгу, до Казахстану, Сибіру, Далекого Сходу тощо). Еміграція українців призвела до утворення української діаспори - розсіяної по багатьох чужих країнах світу вагомої частини українського народу (етносу). Оцінки сумарної чисельності українців, що постійно мешкають за межами України, суттєво відрізняються - від 7 до 15 млн. осіб.
Завдяки еміграції (імміграції) - переселенню людності з-поза меж України на українські землі - в Україні з'явилися представники 150-200 сучасних зарубіжних народів, які сумарно становлять сьогодні в Україні до 20 % усієї людності. Імміграція спричинила формування кількох корінних українських етнічних спільнот: караїмів, кримських татар та кримчаків.
Початкове розселення чужинців з Європи й Азії відбувалося головним чином на заході, півдні й сході України. Але подальше їх переселення у межах України суттєво змінювало географічне розташування етнічних спільнот. Розселення росіян в Україні відбувалося у ХХ ст. з південно-східних районів України до центральних, північних та західних. Поляки розселялися з західних районів у центральні й північні, євреї - переважно із західних районів спочатку в центральні й північні, потім - у південні й східні. В еміграційних потоках з України на власну історичну батьківщину чи до інших країн світу активну участь брали кримські татари (Туреччина), поляки (Польща), німці (Росія, Німеччина), євреї (Росія, Ізраїль, Німеччина, США), росіяни (Росія).
У литовсько-польську добу історії України поселенська мережа розвивалася таким чином, що степові приморські землі півдня залишалися майже без постійних поселень українців і кримських татар. Але наприкінці ХVІІІ - в ХІХ ст. на півдні України сформувалася мережа сільських і міських поселень. До заселення півдня України царський уряд залучив, крім росіян та інших народів імперії, ще й іноземних переселенців з Європи: німців, болгар, сербів, албанців, гагаузів, швейцарців, поляків тощо.
2. Стан на певний час просторової організації українців і представників інших народів (етносів) на території України; результат процесу розселення етносів. Вивчається етнічною географією, географією населення (розселення) та іншими науками.
Просторова організація українців та представників інших етнічних спільнот в Україні зумовлена природними умовами та історичним розвитком українського суспільства. Розвиток просторової організації людності на будь-якій території залежить від її поселенського потенціалу, від здатності витримувати певне антропогенне навантаження не деградуючи, відтворюючись, а також від конкретної господарської діяльності, притаманної тому чи іншому способу виробництва. Різні галузі господарства одного способу виробництва потребують різних типів поселень.
Головними формами людських поселень у класовому суспільстві є постійні поселення - село і місто. Існують також розпорошене (дисперсне) розселення (коли оселі розташовані не скупчено, а віддалено), сезонні, пересувні, тимчасові поселення. Скупчені поселення утворюють групові форми розселення, найскладнішими з яких є агломерації (конурбації) поселень та мегалополіси (мегаполіси). Групові форми розселення збільшують можливості мешканців одержувати інформацію, вибирати навчальний заклад і фах, рід занять, проявляти соціальну й творчу активність, зустрічатися з однодумцями тощо. Саме людність багатофункціональних групових систем розселення є сприятливим середовищем для розширеного відтворення соціальних відносин.
В умовах СССР в Україні здійснювалося централізоване управління розвитком розселення. Розташування нових поселень в СССР і розвиток вже існуючих здійснювалися, насамперед, в інтересах метрополії - Російської Федерації. Великі кошти вкладалися у розвиток систем розселення в азійській частині Союзу.
Зміни у системі розселення відбуваються повільніше, ніж зміни в організації і розташуванні господарства. Велике значення у розвитку розселення людності мають національні традиції та наявність свідомих планованих дій, спрямованих на поліпшення розселення. Метою планованої зміни розселення людності є оптимізація розташування людності відносно природних ресурсів (у тому числі рекреаційних) і виробництва.
Просторова організація представлених сьогодні в Україні етнічних спільнот на українській національній території різна. Різні етнічні спільноти і групи мають різні головні райони зосередження в Україні, схильні до різних форм розселення, до різних ландшафтів, мають різне етнічне сусідство тощо.
Українці, на відміну від решти представлених в Україні етнічних спільнот,

 
 

Цікаве

Загрузка...