WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

етнічної асиміляції зарубіжних груп українців на українській етнічній території. Проблема російщення українців залишається досі небажаною для висвітлення у багатьох українських засобах масової інформації.
У 1-й пол. ХХ ст. у визначення межі етнічної території українського народу зробили внесок С. Рудницький, В. Кубійович, М. Кордуба, В. Францев, В. Бутович, Л. Берг, С. Томашівський, Є. Карський, Д. Багалій, М. Грушевський, Ф. Максименко та інші дослідники, у 1960-х рр. - В. Наулко.
Українознавці розуміли визначальне значення межіукраїнської етнічної території для територіальних обрисів України не лише як культурно-історичного утворення, але й державно-політично-економічного. В. Кубійович у 1940-х р. на питання "Що таке українські землі?" відповідав таким чином: "Ми окреслюємо Україну як територію, яку сьогодні заселюють українці, себто як українську національну територію без огляду на те, до складу яких держав вона входить. Границі українських земель лежать там, де проходять границі українського народу, його мови і культури. Вони тягнуться від Тиси, устя Дунаю, Чорного моря і Кавказу на півдні до боліт Полісся і верхів'я Десни на півночі, від Попраду, Сяну, Вепру й Біловежі на заході по надкаспійські пустелі й Дін на сході, за якими простягаються ще й українські колонії аж до берегів Тихого океану".
Упродовж усієї історії українців межі етнічної території перебували в русі. Найменш усталеною була південно-східна ділянка етнічної межі. Південна межа розселення українців неодноразово зміщувалася з півдня на північ та у зворотному напрямку на десятки й сотні кілометрів, допоки загалом не співпала у кінці ХVШ - XIX ст. з береговою лінією Азовського моря та північної частини Чорного моря (не охоплюючи Кримський півострів) - від дельти Дунаю до відрогів Кавказьких гір (між Геленджиком та Туапсе). У період сталінщини і наступних за нею кількох десятиліть інтенсивного штучного формування совєтського народу південну й східну ділянки межі української етнічної території під проводом КПСС швидко пересунуто в бік УССР.
Внаслідок геноциду, примусової асиміляції, етнічної дискримінації та природних міграційних, етнічних і демографічних процесів українська етнічна територія суттєво зменшилася на сході, на півночі й на заході. Низку українських етнічних земель втрачено упродовж 2-ї пол. ХІХ ст.-1-ї пол. ХХ ст. Межа сучасної етнічної території українців переважно співпадає з державним кордоном України. Але окремі її ділянки відхиляються від державного кордону України в обидва боки, і в бік України, і в бік сусідніх держав. Найбільшими відхиленнями сучасної межі української етнічної території у бік України є:
1. На півдні Молдови та в суміжних районах України склався порівняно великий за площею болгарсько-гагаузький острів з домішками молдован, українців і меншою мірою росіян, який не входить ні до української етнічної території, ні до молдовської. Отже, межа між українською етнічною територією, з одного боку, та молдовською етнічною територією і болгарсько-гагаузьким анклавом, з іншого боку, проходить по південній буджацькій частині Одеської області України.
2. Етнічна межа між українцями, з одного боку, та румунами й молдованами, з іншого, заходить у прикордонні райони Чернівецької області України.
3. На українському боці від українсько-угорського державного кордону існує смуга угорської та змішаної угорсько-української етнічної території. Відповідно етнічна межа між українцями та угорцями заходить у прикордонні райони Закарпатської області України.
4. Виступ російської етнічної території маємо уздовж лівого берега Сіверського Донця. Відповідно українсько-російська етнічна межа заходить в один з прикордонних районів Луганщини.
Питома вага українців на українській етнічній території за межами України у сучасній українознавчій літературі висвітлюється вкрай рідко і надто поверхово. Досі немає вичерпного переліку поселень за межами України, де українці становлять більшість чи вагому частку людності, та суміжних з ними поселень. За наявними сьогодні різноманітними суперечливими джерелами можемо припускати, що найбільшими відхиленнями сучасної межі української етнічної території у бік сусідніх країн є:
1. У Воронезькій та Білгородській областях Російської Федерації існує залишок української етнічної території. Етнічна межа між українцями та росіянами заходить у ці області Росії до Дону, нагадуючи межі південної половини колишнього Острогозького повіту (так було принаймні до кінця 1980-х р.).
2. Українсько-молдовська етнічна межа у Подністров'ї (від Сорок до Дністровського лиману) відхиляється від державного кордону в обидва боки. У районі Рибниці маємо суттєве відхилення у бік Молдови.
3. Карпатська ділянка українсько-румунської етнічної межі заходить у прикордонні райони Румунії, суміжні з Чернівецькою, Івано-Франківською та Закарпатською областями України.
4. У Брестській області Білорусі маємо ознаки відродження української етнічної самосвідомості, що дає підстави припускати відхилення українсько-білоруської етнічної межі від міждержавного кордону на його західній ділянці у бік Білорусі.
Етнічний анклав (Етнічний острів) (франц. "enclave" від лат. "inclavare" - зачиняти на ключ) - порівняно невелика частина етнічної території певного етносу, оточена іншоетнічною територією. Етнічний анклав є ніби острівцем в іншоетнічному морі. У більшості випадків один етнічний анклав оточений однією великою етнічною територією. Але досить часто буває, особливо в районах, де частини етнічних територій кількох етносів перемішані між собою, що певний етнічний анклав оточений двома чи більшою кількістю етнічних територій (переважно також острівними). Етнічні анклави певного етносу просторово відірвані один від одного та від його головної етнічної території. Проте в окремих випадках острівний (анклавний), або ж розпорошений (дисперсний), спосіб розселення етносу є для нього визначальним. Тому виокремити якусь головну його етнічну територію надто складно чи навіть неможливо.
Серед українознавців є й інші уявлення про значення даного терміну. Вважають, наприклад, що даний термін означає "етнічну групу, яка займає компактну територію в межах розселення іншого етносу", а також "одну з форм розселення (поряд з дисперсною) етнічних меншин". Однак загалом у світі "анклав" у географічному, політологічному ій правознавчому контекстах це, насамперед, певна однорідна територія (замкнена, зачинена, оточена, обмежена, затиснена, вкраплена). На означення ж "етнічної групи" та "форми розселення етнічних меншин" існують інші терміни.
На початку ХХ ст., певно під впливом написання французького "enclave", в українознавчих працях (зокрема в етногеографічних) вживалася форма "енклав". Важливо зазначити, що межі державно-політичних та етнічних анклавів не співпадають.
Розселення етносів в Україні -
Loading...

 
 

Цікаве