WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

територією (Стародубщина, Крим, Східне Передкавказзя) підпорядкованою РСФСР. Лише 443,1 тис. кв.км. суцільної української етнічної території були в адміністративному підпорядкуванні УССР-СССР, близько 40 % її належали Польщі (132,2 тис. кв.км.), РСФСР-СССР (114,3 тис. кв.км.), Румунії (17,6 тис. кв.км.), Чехо-Словаччині (14,9 тис. кв.км.), БССР-СССР (6,4 тис. кв.км.).
В усіх державах, між якимибуло поділено українські землі, українці зазнавали дискримінації на етнічному ґрунті. Щодо них здійснювалися геноцид, масові депортації зі своєї етнічної території та переселення на неї іншоетнічної людності (частіше росіян та поляків). За відсутності власної держави українці на всій етнічній території не мали можливості безперешкодно передавати українські етнічні риси новим поколінням, але українці за межами УССР (навіть ті, що мешкали на власній етнічній території) не мали змоги відтворювати етнічну самосвідомість. Такий перебіг подій призвів до того, що українська етнічна територія скоротилася до сучасних розмірів і своїми обрисами тепер мало відрізняється від державної території України. Сучасні українці, які зберегли батьківську етнічну самоназву, тепер уже не становлять більшості на землях Лемківщини, Посяння, Холмщини, Підляшшя, Берестейщини, Пінщини, Стародубщини, Східної Слобожанщини, Кубані і перебувають у становищі етнічної меншини.
Незважаючи на значні територіальні втрати, етнічна територія українців продовжує залишатися найбільшою з-поміж усіх європейських народів та другою за величиною у Європі (після європейської частини етнічної території росіян). Вона охоплює близько 600 тис. км? і простягається приблизно на 1400 км. із заходу на схід широкою смугою переважно від 300 до 700 км.
Українська етнічна територія межує з етнічними територіями росіян, білорусів, поляків, словаків, угорців, румунів, молдован та з етнічними островами болгар і гагаузів. Більша її частина має виразно одноетнічний характер - етнічні українці становлять понад 80 %. У центральній, північній та західній частинах українських етнічних теренів іншоетнічна людність лише на локальних територіях (головним чином у великих містах) сумарно перевершує 5 %, у більшості причорноморських районів етнічно неукраїнська людність становить 10-20 %, у східній частині райони, в яких іншоетнічна людність становить 5-10%, чергуються з тими, де питома вага етнічних неукраїнців більша. У межах української етнічної території є одноетнічні та етнічно змішані острови (анклави) болгар, молдован, румунів, угорців, росіян, поляків, греків, циган, албанців, словаків, білорусів та етнічних груп інших народів. Іншоетнічні домішки на територіях міст за чисельністю і питомою вагою значно більші, ніж у сільській місцевості (особливо на півдні і сході країни).
Територія Кримського півострова після депортації кримських татар під час Другої світової війни набула в етнічному сенсі російського характеру, хоч і мала велику домішку українців та інших народів. Після повернення кримських татар, міграційного відтоку росіян до Росії та зменшення інтенсивності зросійщення українців та інших етнічних спільнот Кримський півострів став етнічно мішаною російсько-українсько-кримськотатарською територією з абсолютною перевагою росіян у містах та відносною - у селах. Поселення, де етнічні українці становлять відносну більшість, зосереджені здебільшого в північній частині півострова.
Межа етнічної території (Етнічна межа, Етнічна границя) - лінія граничного поширення поселень з чисельною перевагою одного етносу над будь-яким іншим етносом. На етногеографічних картах межу етнічної території показують умовною лінією, що позначає кінець етнічної території, її край, або ж смугою етнічно змішаного населення.
У густозаселених районах межу етнічних територій суміжних народів проводять між найменш віддаленими порубіжними поселеннями, а саме - по спільних границях адміністративно підпорядкованих їм територій. Етнічні межі розділяють суміжні етнічні території, а також відокремлюють етнічні території від незалюднених частин земної поверхні. Природними рубежами етнічних територій часто стають морські узбережжя, гірські хребти, річки, болота, ліси, вододіли.
Межі етнічних територій та політичні кордони сьогодні ще досить рідко співпадають. Проте у сучасному світі існує стала тенденція наближення державних кордонів до етнічних меж та навпаки - наближення етнічних меж до кордонів держав. Кожна етнічна спільнота, досягаючи певного рівня розвитку і самоусвідомлення, природно прагне бути суб'єктом політики і міжнародного права, досягти суверенітету на власній етнічній території. Етнічно строкаті території, території з невиразними етнічними межами та частини чужоетнічних територій є сприятливим ґрунтом для міжетнічних конфліктів, а також для насильницького чи природного пересування етнічних меж.
Пересування у процесі історичного розвитку меж етнічних територій може бути наслідком дії етнічної асиміляції, етнічної міграції, об'єднавчих та роз'єднавчих етнічних процесів, відмінностей у біологічному відтворенні етнічних спільнот, дискримінації за етнічними ознаками, депортації, геноциду тощо.
Ф. Максименко, дослідивши праці про межі української етнічної території, зробив 1927 р. такий висновок: "...для визначення цих меж зроблено неприпустимо мало; ані гарної детальної етнографічної мапи, ані солідно обґрунтованого огляду меж зрештою ми ще не маємо". Незважаючи на наступні досягнення у картографуванні етнічних спільнот, мусимо визнати, що вивчення межі етнічної території українців сьогодні не відповідає сучасним можливостям історичних і географічних наук в Україні і потребам українського суспільства. Сучасне проходження етнічної межі, її зміщення з плином часу, причини, час і наслідки її пересування у ХХ ст. були і залишаються предметом суперечок у середовищі науковців, політиків і пересічних громадян.
Найменш визначеною у суспільній свідомості є спільна межа етнічних територій українців та росіян. Різне ставлення до швидкого перетворення кількох мільйонів українців на росіян породжує відмінні підходи до визначення проходження українсько-російської етнічної межі на місцевості. Сучасна українська державна влада не готова вимагати визнання Російською Федерацією (як правонаступницею СССР) та КПРФ і КПУ (як уламками й ідеологічними спадкоємцями КПСС) провини за насильницьке російщення українців у східній частині української етнічної території.
На жаль, докладно сучасні межі української етнічної території залишаються невідомими й українознавцям. Українознавчі етногеографічні карти, що друкуються в наш час, або відображають минулу реальність, або взагалі не показують етнічних територій. Досі зберігається силоміць накинута російськими "інтернаціоналістами" традиція показувати межі української етнічної території ,не виходячи за кордони України, що сприяє завершенню
Loading...

 
 

Цікаве