WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

Етногеографічна складова українознавчої терміносистеми - Реферат

дослідження провадяться в інститутах НАНУ, в університетах та інших установах (зокрема в НДІ українознавства МОН України та вІнституті дослідження діаспори).
Етнічна територія (Етнічні землі) - населена переважно тією чи іншою етнічною спільнотою частина Землі.
Етнічна територія необхідна як для формування етнічної спільноти, так і для її повноцінного сталого відтворення. Етнічна територія - це не лише поверхня суходолу, але й усе навколишнє природне середовище з його ландшафтами, кліматом, наявними в надрах корисними копалинами, а також розташовані на цій території культурні та цивілізаційні надбання етносу, створені руками попередніх поколінь, - виробничі споруди, транспортні комунікації, наукові установи, соціальна інфраструктура тощо.
Форма, площа та інші якості етнічних територій (природні й антропогенні) є змінними. Між етнічними та державними територіями існує міцний взаємозв'язок. Етнічні території стали (особливо у ХХ ст.) чи не найважливішим чинником сучасного державно-політичного розподілу земної поверхні, оскільки етнічні спільноти є дієвими суб'єктами політики, міжнародного права.
Щодо критеріїв виділення етнічної території існують різні думки. Найчастіше головним критерієм слугує частка найчисельнішого етносу в усьому населенні конкретної території. Якщо вона становить абсолютну чи навіть відносну більшість, то дану територію вважають етнічною територією цього етносу.
Поселення, в яких жодна етнічна спільнота не становить більшості, зустрічаються надзвичайно рідко. Але існують чималі за розміром території, на яких чисельна перевага одного етносу над рештою населення є незначною. Такі території вважають етнічно мішаними. До них найчастіше відносять ті місцевості, в яких провідний етнос становить не більше 60 % усієї людності.
Для точного вимірювання етнічної змішаності території розраховують індекс її етнічної мозаїчності. Наявність у певної етнічної спільноти великих етнічно мішаних обширів, які становлять значну частину її етнічної території, може бути (за певних обставин) передумовою цілковитого зникнення цієї спільноти. Бо в даному випадку ускладнюється відтворення характерних етнічних рис, послаблюються внутрішні зв'язки спільноти, втрачається її самодостатність, зростає небезпека трансформації культури та свідомості.
При з'ясуванні етнічної структури населення якоїсь території (а отже і при визначенні її належності до етнічної території певного етносу) обов'язково зважають на час, в якому вона набула саме такого стану, та на обставини, за яких це сталося.
За значенням в етногенезі та в етнічній історії народу окремі частини етнічної території відрізняються між собою, створюючи ядро етнічної території та периферійні райони. В межах однієї етнічної території за різними ознаками виділяють також етнографічні та історично-етнографічні райони, райони етнічної сепарації, контактні зони, райони мовної асиміляції, райони етнічної консолідації, одноетнічні райони, території переселення, старі й нові етнічні території тощо.
На позначення етнічної території українців (української етнічної території) застосовують наступні словосполучення: українська етнічна територія, українська національна територія, українські землі, український масив, суцільна українська територія, українська етнографічна територія та інші.
С. Рудницький етнічну територію українців називав "суцільною українською територією", "суцільною українською - так би мовити - територією", "суцільною територією українського народу", "національною територією", "нашою національною територією", "національною українською територією", "національною територією України", "українською територією", "українською національною територією", "українською етнографічною територією". Оскільки вся етнічна територія українців мала стати державною територією майбутньої української держави в українознавців 1-ї третини ХХ ст. не тільки не було необхідності розрізняти на рівні термінів територію українського етносу-народу (чи нації в етносоціальному сенсі) та територію української держави (чи нації в громадянсько-політичному, соціально-економічному сенсі), але й не було такої можливості - адже самостійної соборної української держави тоді не існувало. Навпаки, С. Рудницькийсвідомо ототожнював територіальний зміст назви "Україна" та терміну "простір України" зі значенням термінів: "українська національна територія", "суцільна територія українського народу", а також з іншими, вже переліченими термінами, вважаючи, що в часи національно-визвольної боротьби "ми не клали належної ваги на етнографічні межі нашої суцільної території і підрізували тим чи не одиноку галузь, на котрій сидимо!", що українці не боронили "кожного кусня" нашої національної території. Зважмо ще й на те, що нацією С. Рудницький вважав той народ, який живе державним життям, або ж показав свою здатність до державного життя.
Отже "українською національною територією", "національною територією України" та іншими термінами С. Рудницький називав одночасно і "етнічну територію українців" (за усталеною на сьогодні термінологією), і уявну державну територію майбутньої самостійної України, які мали б співпадати у просторі.
На початку ХХ ст. саме етногеографічна реальність визначала територіальний зміст назви "Україна". У ХХ ст. більша частина української етнічної території (але не вся перетворена на державну територію української національної держави. Тепер територіальні межі назви "Україна" визначаються сучасною державно-політичною дійсністю, а на етногеографічний чинник зважають у контексті історичної ретроспективи.
В умовах СССР вихолощення терміну "нація", практика вживання слова "національність" і у значенні "нація", і у значенні "етнос", і як ознаки етнічної приналежності призводили до того, що різниця між етнічним і національним була відома вузькому колу радянських етнографів. І сьогодні навіть у наукових українознавчих текстах поняття, де використовуються прикметники "національний" та "етнічний", не є загальновизнаними і зрозумілими, не мають необхідної для термінів однозначності, що вже казати про практику вживання їх у засобах масової інформації. Термін "українська етнічна територія" не є тотожним терміну "українська національна територія", який цілком природно дедалі частіше ототожнюється з терміном "українська державна територія".
Однією з особливостей української етнічної території з-поміж величезних євразійських просторів усіх сучасних слов'яномовних народів є те, що найімовірніше саме на ній сформувалася праслов'янська етнічна спільнота, частина якої (та, що не мігрувала звідси) з часом еволюціонувала в сучасних українців.
Ядро української етнічної території завжди було розташоване у межах Середнього Подніпров'я з прилеглими районами Верхнього Побожжя, Верхнього Побужжя й Верхнього Подністров'я. Фізичною основою української
Loading...

 
 

Цікаве