WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Енциклопедія українознавства за редакцією В.Кубійовича у становленні та розвитку науки самопізнання - Реферат

Енциклопедія українознавства за редакцією В.Кубійовича у становленні та розвитку науки самопізнання - Реферат

політичні причини, а численні автори та редактори УРЕ були звинувачені в націоналізмі й репресовані. В листопаді 1934 р. видавництво було ліквідовано.
Спроби підготувати і видати українознавчу енциклопедію не припинялися й під час Другої світової війни. У 1941 р. у Кракові розпочато випускЕнциклопедії українознавства за редакцією І.Раковського та Є.Пеленського, але внаслідок воєнних труднощів було підготовлено тільки перший том, присвячений природі та демографії України із статтями І.Раковського, В.Кубійовича, М.Андрусяка й В. Січинського, а видання припинено.
В Українському науковому інституті у Берліні за редакцією І.Мірчука в 1942 р. виходить нім. мовою "Напdbuch der Ukraine" у 2-х томах [7, 10 - 11].
Після Другої світової війни справу видання енциклопедії українознавства перебирає на себе визначний вчений-українознавець, демограф, географ В.Кубійович. При підготовці статей до нового видання автори керувалися виключно принципами наукового об'єктивізму, уникаючи будь-якого політичного та ідеологічного тиску. Така енциклопедія мала здійснити три основні завдання: 1) бути основним універсальним науковим довідником з українознавства для українців і осіб українського походження, які живуть поза межами України; 2) бути джерелом знань про Україну, її народ, територію, історію, культуру, господарство і спосіб життя для інших народів, - цю роль мала виконати англомовна енциклопедія українознавства; 3) бути джерелом правдивої інформації про минуле й сучасне України для українців на рідних землях. Це третє завдання було найважливішим, бо в Україні за радянських часів істотно фальшувалися історичні факти, сучасна дійсність та діяльність наукових, культурних і політичних діячів.
В.Кубійович був людиною високої ерудиції, активності, наполегливості, мав неабиякі організаторські здібності. Саме йому вдалося об'єднати навколо ідеї створення "Енциклопедії українознавства" найкращі наукові сили української діаспори, професорів УВУ, членів НТШ, УВАН, що перебували в Європі, США та Канаді (зокрема, О.Оглоблина, Ю.Шевельова, Н.Полонську-Василенко, Б.Кравціва, І.Кошелівця, Ю.Луцького, А.Жуковського та багатьох ін.), фахівців з різних галузей знань, які могли б написати відповідні статті до видання. Статті для І й II томів опрацьовували 109 науковців, а для III тому - 121 науковець. Знайдено було й фінанси для видання тритомника (видало його видавництво "Молоде життя"). Це була перша науково-довідкова праця, що містила найістотнішу інформацію з усіх галузей українознавства. Протягом 1949 - 1952 рр. вийшло три загальних томи "Енциклопедії українознавства-1 " (Словникова частина). Перший том був складений з низки великих статей, що містили відомості про територію, природу й географію України, її населення, етнографію і мову. У другому томі були статті з історії, релігії, права, літератури України. Відомості про українську науку, освіту, театр, музику, музеї, архіви, про розвиток народного господарства, суспільства, українське військо подавалися у третьому томі. В ЕУ-1 українознавчі матеріали охоплюють всю етнічну територію України, включаючи й ті місцевості, що знаходилися поза кордонами УРСР. Три її томи налічують 1230 сторінок, серед яких 1197 сторінок займає основний текст та 33 сторінки - додатки. Весь цей матеріал поділений на 20 розділів, які присвячені окремим галузям українознавства. Це : 1. Загальні відомості; 2. Фізична географія і природа; 3. Людність; 4. Етнографія; 5. Мова; 6. Археологія, історія; 7. Церква; 8. Право; 9. Культура; 10. Література; 11. Просторове мистецтво; 12. Театр, музика, танець; 13. Кіно, фото, радіо; 14. Наука, освіта, виховання; 15. Видавництво і преса; 16. Бібліотеки, архіви, музеї; 17. Народне господарство; 18. Суспільство; 19. Охорона здоров'я, фізична культура; 20. Військо. Був передбачений і 21 розділ про еміграцію, але його перенесли до другої, словникової частини. Перенесли до ЕУ-2 і розділи, присвячені техніці, геральдиці, нумізматиці, філателії, місцевому господарству.
У зв'язку з переїздом багатьох науковців із Німеччини до США й Канади та з фінансовими труднощами, європейський осередок НТШ на початку 1950-х рр. перемістився до Парижа, до його північної околиці Сарселю. Сюди переїхав і В.Кубійович, який разом із своїми помічниками А.Жуковським, С.Яновою, М.Глобенком, І.Кошелівцем приступив до реалізації свого наступного проекту - ЕУ-2, тобто десятитомної словникової частини.
Робота по створенню та виданню ЕУ-2 тривала до 1986 р. Перший том цієї словникової енциклопедії вийшов у світ 1955 р., а останній 10т. побачив світ уже після смерті В.Кубійовича у 1985 р. В ній доповнюються й поглиблюються відомості, подані в ЕУ-1. Тисячі заміток і численні статті присвячені українським діячам історії, церковного, громадського, наукового, літературного, мистецького життя, містять дані про окремі історичні, природо-географічні краї (Буковину, Волинь, Галичину, Гуцульщину, Закарпаття, Поділля, Полтавщину, Чернігівщину), про міста й села, промислові й навчальні заклади, театри, органи преси і т.ін. ЕУ-2 подає також інформацію про інші країни, народи, етноси, міста, окремих діячів у їх відношенні до України. Враховуючи те, що природничі, медичні, технічні науки в Україні розвивалися у незрівнянно кращих умовах, ніж гуманітарні, їм приділено менше місця. Оскільки відомості з історії, релігії, різних ділянок культури, української еміграції, господарства та ін. або взагалі не з'являлися, або з'являлися у спотвореному вигляді, їм приділено більше уваги. Зокрема, автори подавали правдиві відомості про тих українських науковців, громадсько-політичних діячів, яких в УРСР свідомо забороняли. Весь цей матеріал містить 18223 наукових статей, написаних близько 200 співробітниками на 4010 сторінках.
Значення виходу цього видання у світ для становлення й розвитку науки самопізнання й самотворення українського народу, якою є українознавство, полягає:
по-перше, в тому, що автори його статей переходять від висвітлення окремих етнокультурних, етнографічних сюжетів, опису окремих історичних подій, галузей людської діяльності, регіонів, діячів - до системного, цілісного відображення всієї палітри життя народу, країни, історичного процесу в цілому;
по-друге, наука не може виникнути і плідно розвиватися без відповідної джерельної та історіографічної бази, її системного осмислення. ЕУ - одне з найбільш українознавчих джерел правдивих відомостей про Україну та її народ, де зібрано великий масив бібліографічних покажчиків та рекомендаційних списків літератури. В такому обсязі фактично вперше в одному виданні було подано системний реєстр з усіх основних галузей україністики, і в цьому його значення у формуванні джерельної та історіографічної бази як
Loading...

 
 

Цікаве