WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Експресивна лексика як засіб увиразнення художньо-публіцистичного мовлення І. Драча - Реферат

Експресивна лексика як засіб увиразнення художньо-публіцистичного мовлення І. Драча - Реферат

повсякденною дискримінацією й зведена у власній державі до рівня безпорадного старця, вона мовчки спостерігала знущання нового панства над державою та її громадянами" (ЛУ, 1995, 16.11); "Сучасні муравйовці теж сподіваються на безголовість і безрукість безвідповідальних українських політиків" (ЛУ, 1997, 17.04).
І.Драч наповнює узуальні семеми новими відтінками, розширює асоціативні зв'язки експресивних лексем, відходить від традиційних сполучень та конотацій, створює умови для розвитку оказіональних значень та вживань, залучає експресиви до контекстуальної, часто несподіваної синонімізації, метафоризації, метонімізації тощо, наприклад: "Може, вже час і пора нагадати політичним слонам в українському домі українську приказку: не треба з лісу вовка викликати" (ЛУ, 1998, 26.03); "Отож, не дурімо себе, не заколисуймо, що, як мінімум, збережемо позиції у Верховній Раді" (ЛУ, 1997, 17.04); "Ми глибоко переконані, що Росія вже ніколи не буде імперією... Але переконати в цьому не тільки російських яструбів і орлів, не тільки російських супернаціоналістів-хрестоносців, а й пересічного росіянина - вчорашнього великороса - ми неспроможні" (ЛУ, 1994, 10.02); "Не встигло ще політичне українство розпочати свою неминучу консолідацію на практиці, зібратися на початку ще тільки в два чи три гурти, як вхопилися за публіцистичні дрючки один проти одного" (ЛУ, 1997, 17.04).
У виступах І.Драча експресивна лексика забезпечує створення емотивно-оцінного простору (поля, плану, тональності) оповіді. Йдеться про слова двох класів: 1) лексичні одиниці з інгерентним типом експресивності, яка має або зовнішній (словотвірні оказіональні експресиви), або зовнішній і внутрішній (слова, що мають первинно-експресивні значення), або тільки внутрішні (ЛСВ з узуально-експресивними значеннями) показники, а самі слова та ЛСВ належать до парадигматичних засобів експресивізації художніх текстів; 2) лексичні одиниці з адгерентним типом експресивності, яка не виявляється на рівні парадигматики, а є наслідком взаємодії слова з елементами контексту чи є результатом вторинної контекстуальної номінації (оказіонально-експресивні ЛСВ, тобто семантичні оказіоналізми).
Перша група експресивних лексем спроможна самостійно створювати експресивний простір художньо-публіцистичного тексту. Цю її властивість свідомо використовує автор, розраховуючи на сприйняття реципієнтом у межах контексту, наприклад: "...більшість нашого народу розуміє, що у нас є одна держава, ми повинні старатися, щоб вона якось вилюднювалася, ця держава, щоб вона існувала за законами цивілізаційного суспільства" (ЛУ, 2001, 19.07); "Це потрібно для того, аби ми всі розуміли один одного і не блукали в хаосі поговорів, чуток, підозрінь, сумнівів..." (ЛУ, 1993, 04.02); "Хочемо, щоб не тільки критиканство розводилося тут, а щоб було сказано конкретно й реально - що є в нас доброго і що в нас є лихого..." (ЛУ, 2001, 19.07); "...нас упродовж довгих десятиліть роз'єднували, розпорошували, дробили нам національний моноліт з таким осатанінням, як жодну іншу націю в світі..." (ЛУ, 1993, 04.02); "Кільком поколінням, мільйонам радянських українців втовкмачували, б'ючи їх по голові, по руках, в душу, що Діло - це "діляцтво" - найлякливіше, навіть непристойне слово, а єдиний сенс життя виражає слово "боротьба" (ЛУ, 1993, 04.02).
Друга група репрезентована лексемами або лексико-семантичними варіантами, які стають експресивними у межах спеціально організованого контексту (висловлювання); вони є наслідком стимулювання експресивних потенцій слова текстовими складниками різних рівнів, наприклад: "Епоха ламала його [І.Дзюбу], але не зламала, час збиткувався над ним, але ж був і поблажливим - ось він іде до свого тритомника і повноліття, повен пекучих роздумів про ... [Україну]" (ЛУ, 2001, 26.07); "Але до себе кличемо тих, хто має спраглість до живих справ, до буденної роботи на благо всього українства" (ЛУ, 1993, 04.02); "Чи ми зможемо виборсатися з цього кривавого болота?" (ЛУ, 1991, 21.03); " ...треба берегтись і уникати цієї юрби і цієї многоголової, бурхливої та безладної гидри, яка часто кидається в ріжні боки" (ЛУ, 1991, 21.03); "Сівачі цього кукілю колють нам очі реальними суперечностями і суперечками..." (ЛУ, 1993, 04.02).
Експресиви обох груп входять до образної системи, яка є своєрідним каркасом експресивного простору тексту і виразником інтенцій автора. Аналіз семантичного простору експресива, що формується на основі трьох чинників (семантичної структури слова, формальних засобів, його синтагматичних можливостей), перетинається з поняттям експресивного простору тексту і є важливою підставою для виявлення індивідуального стилю автора, типових для нього лексико-семантичного та функціонально-семантичного експресивних полів.
І.Драч послуговується експресивами обох згаданих груп (типів), передаючи динаміку й мінливість внутрішнього світу людини та певним чином характеризуючи й самого себе як мовну особистість, що створила текст. Ідіостиль письменника виявляється у регулярності і частотності використання експресивної лексики (з первинною чи похідною експресивністю), в актуалізації її значень, різноманітності виконуваних функцій, у знаходженні шляхів експресивізації нейтральних слів у межах висловлювання тощо. Відшуковуючи слова, письменник-публіцист враховує тональність створюваного контексту, який "випромінює свою експресію" на кожне дібране слово, "заражає його експресією цілого" [6].
Мовний простір митця охоплює фактично всі лексико-семантичні елементи національної кодифікованої системи, яка має досить потужний арсенал засобів для увиразнення художньо-публіцистичного мовлення.
Як знаки, що спрямовують думку в емотивно-оцінне русло і виявляють у художньо-публіцистичному мовленні значний експресивний потенціал, сприймаються марковані лексеми, функціональні можливості яких досить значні. Їхня експресивна потужність експлікується доволі часто через контрастування із загальновживаними (неекспресивними) словами, які набувають нових емотивно-оцінних прирощень, виявляють свої нові грані. Так, уживання нейтрального слова в одному контексті з оказіональними лексичними одиницями, які мають властивість забарвлювати сусідні складники висловлювання своїм звукосмисловим потенціалом, формувати асоціативне емотивно-оцінне поле, залучати до нього будь-які інші текстові елементи, передбачає внутрішній взаємозв'язок досі віддаленихсловесно-виражальних фрагментів, які, зблизившись, моделюють нові експресивні смисли, наприклад: "Славолюбність наша стосується лише слави України і всього українства" (ЛУ, 1993, 04.02); "Наші політики і провідники можуть помилятися, можуть яничаритися..." (ЛУ, 1995, 16.11); "Досвідчені майстри психологічної війни на світовій арені і в колишній імперії вміло стимулюють усіма засобами в нашому середовищі національний мазохізм і самоїдство, нацьковують нас одне на одного, штовхають на внутрішню боротьбу, хочуть бачити нас довічними кайдашами, вирощують серед нас підпар, аби українська держава так і залишалася фатаморганою..." (ЛУ, 1993, 04.02).
Експресивний шар, передусім, є виразником внутрішнього світу (духу) автора, як і вся мова є віддзеркаленням народного духу: "Мова є немовби зовнішній вияв духу народів, мова народу є його дух, а дух народу є його мова", - писав В. фон Гумбольдт [7].
Експресивний простір художньо-публіцистичного тексту стимулюється, насамперед, його лексичною підсистемою, модифікується у свідомості адресата та є своєрідною реакцією на текст, автор якого прагне видобути з кожної мовної одиниці максимальний
Loading...

 
 

Цікаве