WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат

Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат

щорічно збільшувалися: у 1995 р. вони становили 2,86% території країни, у 1996 р. - 3,2% (наблизившись до середньоєвропейських показників - 3,2%). За 1996 р. кількість природно-заповідних об'єктів загальнодержавного значення збільшено ще на 42. Протягом 1998 р. в цілому мережа ПЗФ збільшилася на 108 територій та об'єктів, загальною площею 145,2 тис. га. Загалом за 1992 - 1999 роки площа ПЗФ зросла на 1037, 4 тис. га, або на 78,8%. Станом на 1 січня 1999 р. природно-заповідний фонд України мав у своєму складі 6728 територій та об'єктів загальною площею 2354,2 тис. га, що становило 3,9% території України.
Після прийняття України до Ради Європи в 1995 р. Мінекобезпеки координувало співробітництво з цією організацією в галузі охорони довкілля, зокрема, впровадження Пан-Європейської Стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Європі. У вересні 1998 р. підписано Конвенцію про охорону дикої флори, фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція). Серед кроків по її впровадженню було проведено аналіз сучасного стану в Україні видів рослин і тварин, занесених до Додатку Конвенції (понад 150). Підготовлено та передано до Бюро Рамсарської конвенції інформаційні описи 22 водно-болотних угідь міжнародного значення, отримано сертифікати (дипломи) про визнання міжнародного значення цих угідь [38]. 21 вересня 2000 р. Верховна Рада України затвердила "Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000 - 2015 роки". У 2001 р. в Україні природно-заповідний фонд збільшився до 4 % території (для порівняння у 1996 р. цей показник становив 3,2%). Наприклад, на Донеччині створено чотири ландшафтні парки, орнітологічний заказник поблизу моря, з'явилися ландшафтний заказник "Щуча заплава" і гідрологічний пам'ятник природи "Витоки Кальміусу". Лише протягом 1998 р було прийнято 6 Указів про створення (оголошення) нових та розширення існуючих територій та об'єктів загальнодержавного значення . Було створено 2 природних заповідники в Криму (Казантипський (450,1га) та Опукський (1592,3 га), а також в Одеській області Дунайський біосферний заповідник (46402,9 га) на базі природного заповідника "Дунайські плавні", у Львівській області створено Яворівський національний природний парк (7078,6 га), розширено територію Чорноморського біосферного заповідника, оголошено ряд об'єктів заказниками, пам'ятками природи тощо.
Однак, на жаль, мали місце порушення норм законодавства щодо природно-заповідних об'єктів, зокрема у 2004 р. такі порушення мали місце на території Дунайського біосферного заповідника (що було пов'язано з відкриттям судноплавства по глибоководному каналу "Дунай - Чорне море" поблизу м.Вилково, Одеської обл.), відбувалося вирубування рідкісних лісових насаджень у Пущі-Озерній під Києвом.
У 90-ті роки ХХ ст. в Україні зросла роль громадських організацій у справі охорони природи. "Зелені рухи" відіграли чи не визначальну роль в зосередженні уваги суспільства на найболючіших проблемах екології, впливаючи на формування природоохоронної політики держави, підприємств, проводячи конкретні цільові природоохоронні акції. Рух "зелених" в Україні був не лише суто екологічним, до того ж він був вагомою складовою бурхливого суспільно-політичного життя 90-х років.
В Україні діють різні за кількістю і спрямуванням громадські екологічні організації, об'єднання, рухи. Першою національною неурядовою екологічною організацією став "Зелений світ", зареєстрований 1987 р. завдяки активній підтримці прогресивної інтелігенції - О.Гончара, Ю.Щербака, С.Плачинди та ін. "Зелений світ" організував сотні акцій-демонстрацій, мітингів, пікетів, конференцій, збирання підписів і відіграє значну роль у припиненні роботи ряду екологічно небезпечних об'єктів. Найсильніші організації "Зеленого світу" діють у найбільш забруднених регіонах - на Донеччині, Придніпров'ї, Миколаївщини, Буковині, Тернопільщині, Хмельниччині, в Криму. Зокрема, під впливом акцій "Зеленого світу" було припинено будівництво Чигиринської, Кримської АЕС. У 2000 р. "Зелений світ" мав 97 регіональних осередків в усіх областях України.
У 1991 р. групою відомих вчених був заснований Національний екологічний центр. Впливовими стали неурядові організації "Всеукраїнська спілка врятування від "Чорнобилів", комітет порятунку Дніпра та малих рік", Національний екологічний центр "Довкілля", Кримська асоціація "Екологія і світ", "Мама-86" (екологічна організація матерів, яка має лабораторію для дослідження здоров'я дітей), "Дитина і довкілля", "Екоправо" (мережа еколого-правових організацій Львова, Києва, Харкова, що здійснюють діяльність у сфері застосування юридичних норм стосовно довкілля), Українська екологічна ліга "Зелене досьє"(школа юних екологів-журналістів), молодіжна організація "Зелена Україна" тощо. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України прагнуло до співробітництва із "зеленими". У 1991 - 1992 рр. асоціація "Зелений світ" і Мінприроди провели спільні природоохоронні акції, круглий стіл "Енергетика незалежної України і екологічна безпека". У рамках Всесвітнього форуму українців (1992 р.) було організовано круглий стіл "Урбанізація і навколишнє середовище". Разом з Національним екоцентром та іншими громадськими об'єднаннями була проведена акція "Дерева" [39].
Однією з найвпливовіших екологічних організацій України є "Грінпіс-Україна", заснована як національне відділення всесвітньо відомого "Грінпіс-Інтернешенл", що проводить кампанії із захисту природних ресурсів, за енергозбереження та альтернативну енергетику, проти ввезення на територію України шкідливих речовин. Українська філія Грінпісу звертала увагу громадськості на найгостріші екологічні проблеми, зокрема на небезпеку перетворення України у своєрідний "смітник" для більш розвинених країн Європи, куди звозять для захоронення шкідливі для здоров'я і життя людей речовини. У 1993 р. такі випадки були зареєстровані українськими активістами Грінпісу, коли тисячі діжок із токсичними відходами було завезено з Німеччини у Рівненську область. У жовтні 1994 р. представники українського відділення Грінпісу пікетували будинок Міністерства сільського господарства України із гаслами про заборону використання хімічних добрив та пестицидів при вирощуванні та переробці сільськогосподарської продукції. "Вода - для життя" - таким було гасло екологічної акції по Дніпру, проведеної в липні 1994 р. міжнародною природоохоронною організацією Грінпіс спільно із своїм українським відділенням [40].
Значна кількість громадських природоохоронних організацій виникла після чорнобильського лиха, адже люди з біллю й тривогою сприймали екологічні проблеми України й прагнули докласти зусиль до їх розв'язання. Так, у столиці України у 1992 р. виникла міська екологічна організація "Ініціатива матерів Києва на захист дітей" (скорочено"Мама-86"). Метою цієї організації стало захистити здоров'я дітей від наслідків Чорнобиля, від техногенного навантаження великого індустріального міста, здійснювати екологічне виховання батьків
Loading...

 
 

Цікаве