WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат

Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат

стану. У жовтні 2004 р. в Києві, за ініціативою ряду громадських екологічних організацій (зокрема, "Мама-86"), були проведені громадські слухання "Питна вода в Україні", спрямовані на посилення уваги до цієї гострої проблеми не лише населення, але й відповідних міністерств і відомств, органів влади на місцях. На межі екологічної кризи склалася ситуація в одному з найбільших промислових регіонів України - в Донецько-Придніпровському. В регіоні що складає 18% території України, де проживає 28% населення, вироблялося 40% загальних обсягів продукції української індустрії. Велика кількість підприємств металургії, вугільної та інших галузей були збудовані ще в 30-ті роки та оснащені застарілим устаткуванням, яке функціонувало за матеріало- та енергомісткими технологіями і не враховувало екологічних чинників. Тільки в одному Кривому Розі від стаціонарних джерел щорічно викидалося в повітря 1,2 млн. т шкідливих речовин - десята частина викидів в Україні. Основними джерелами забруднення були підприємства енергетики, металургії, вугільної, хімічної та нафтохімічної промисловості, а також автотранспорт. Цей сумний перелік міст із збільшеними обсягами викидів в атмосферу включав (у порядку зменшення концентрації шкідливих речовин): Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя, Макіївку, Дніпропетровськ, Донецьк, Дебальцеве, Комунарськ, Лисичанськ [31].
Екологічне становище у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській областях складалося надзвичайно серйозне. Потрібна була реорганізація виробництв, технічне переоснащення підприємств, запровадження нового екологічно чистого устаткування, запровадження нових технологій, посилення природоохоронних заходів. У 2000 р. Управлінням екології і природних ресурсів у Донецькій області забруднювачам повітря було пред'явлено понад 40 претензій на загальну суму близько 300 тис. грн., а за порушення вимог до експлуатації водного ресурсу накладено штрафи на 166 тисяч гривень. Станом на грудень 2000 р. на Донеччині діяло 12 природоохоронних програм, на які щорічно потрібно 400 - 500 млн. грн., але фінансування цих програм залишалось недостатнім [32].
На жаль, є й інші еколого-небезпечні регіони України, які потребують до себе уваги з метою поліпшення стану довкілля. Одним з таких регіонів є Закарпаття. В листопаді 1998 р. страшне екологічне лихо спіткало Закарпатську область - надзвичайної сили повінь, коли вода затопила десятки населених пунктів, сотні гектарів сільськогосподарських угідь, дороги, житлові будинки, вщент руйнуючи все на своєму шляху. За висновками експертів, паводок у Закарпатті спричинили природні умови, але вони були обтяжені антропогенною діяльністю людини. До природних причин паводку відноситься складна гідрометеорологічна ситуація, особливості гідрогеологічних умов Закарпаття, нестійкість гірських масивів, висока водність річок перед паводком тощо. Антропогенними причинами паводку стало тривале втручання людини, недбале в гірських умовах ведення водного, лісового та сільського господарства, зокрема, вирубування лісів і чагарників, розорювання крутосхилів, відсутність водосховищ, кар'єрне видобування гравію та піску, забудова заплав, неякісне спорудження захисних споруд, недосконале планування розбудови населених пунктів, недостатня готовність до надзвичайних ситуацій, незадовільне виконання протипаводкової програми на 1994 - 2000 рр. тощо [33]. Сума збитків від паводку на Закарпатті 5 листопада 1998 р. досягла 810 млн. грн., від стихії постраждало понад чверть закарпатців. Експерти зазначили, що збіг негативних природних чинників, який призвів до надзвичайної ситуації в листопаді 1998 р, не є максимальним і треба бути готовими до можливих повторень стихії.
У 2001 р. стихія , попри великі обсяги проведених протипаводкових робіт, знову повторилася на Закарпатті: повінь 3 - 5 березня була ще страшнішою, ніж у 1998 р. Рівень води був на цілий метр вищий, ніж 2 роки тому. Танення снігів у горах та інтенсивні дощі, що тривали кілька днів, спричинили шалене підвищення рівнів води у Тисі та її притоках, що на окремих ділянках сягнуло за 8-метрову позначку. Постраждало 12 районів і місто Хуст. Були підтоплені 255 населених пунктів і 33 569 будинків, серед яких 1669 були зруйновані, тимчасово відселено майже 12 тис. чол. [34]. Уряд України здійснив термінові заходи щодо ліквідації наслідків повені . На величезну подяку заслужили урядові та громадські організації ряду іноземних країн (Угорщини, Словаччини, Чехії, Ізраїлю, США та ін.), які організували доставку на Закарпаття гуманітарної допомоги. На часі стояла розробка спільної протипаводкової програми в рамках українсько-угорсько-словацько-румунського прикордонного співробітництва в регіоні Карпат. Однак, актуальність протипаводкових і протизсувних заходів залишалася великою. В Закарпатській області зафіксовано 1250 зсувонебезпечних ділянок. Комплексна програма протизсувних заходів потребує підвищеної уваги і фінансування у повних обсягах.
У січні 2000 р. одна з найкрасивіших річок Західного регіону України річка Тиса зазнала жахливих забруднень окисами свинцю внаслідок аварії на одному з металургійних підприємств сусідньої Румунії. У ніч на 25 липня 2000 р. на трубопроводі станції очищення води шахти Герза поблизу м.Бай-Маре (Румунія) знову сталася аварія, внаслідок якої 600 кубометрів забрудненої марганцем і міддю води потрапило у річку Тису, 27 липня забруднена вода досягла української території. 28 липня 2000 учасники мітингу, організованого Партією зелених України біля посольства Румунії у Києві, вимагали здійснення належного контролю над екологічно небезпечними об'єктами на території держави [35].
Також гостро стояла проблема відходів виробництва та споживання по всій території України. Необхідні інвестиції та нові технології для вдосконалення утилізації, видалення та використання їх як вторинної сировини. 14 вересня 2000 р. Верховна Рада України затвердила Закон "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами на 2000 - 2005 роки", мета якої - запобігання накопиченню токсичних відходів та обмеження їхнього шкідливого впливу на довкілля й здоров'я людини [36].
Одним із напрямків екологічної політики є збереження біологічного та ландшафтного розмаїття. Це частково компенсує негативну дію шкідливих забруднень і важливо для перспектив відтворення і збереження довкілля. До Червоної книги України було занесено 381 вид тварин та 531 вид рослин, яким загрожувало зникнення. Ці рідкісні представники генофонду української флори і фауни потребували особливої уваги. На початку 1993 р. Мінприроди затвердило порядок видачі дозволів на добування чи збирання тварин і рослин, занесених до Червоної книги, у відповідності з яким це допускалося лише у виняткових випадках для наукових та селекційних цілей. Розпочала свою діяльність Національна комісія з питань вимог Червоної книги [40].
Здійснювалися заходи щодозбільшення площ і об'єктів природно-заповідного фонду України та формування й вдосконалення заповідної справи. Поступово площі природно-заповідного фонду
Loading...

 
 

Цікаве