WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат

Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат

авторитетному міжнародному форумі як нова суверенна держава в центрі Європи. Україна підписала всі основні прийняті там документи і брала активну участь в їх обговоренні. На Конференції були розповсюджені дані стану навколишнього середовища України, узагальнені в Національній доповіді. Виступаючи з трибуни всесвітньої конференції, міністр екології Ю.Щербак звернув увагу світової громадськості на екологічні проблеми України, зокрема на страхіття Чорнобильської катастрофи та пошук шляхів їх подолання. Він підкреслив: "Досвід Чорнобиля показує, в якому ламкому і взаємозалежному світі ми живемо, бо для катастроф такого типу не існує державних кордонів"[4]. Один з найголовніших підсумків участі української держави в Конференції ООН "КОСР - 92" влучно відображають такі рядки з Національної доповіді: "... Стратегією України є інтеграція її в європейське і світове співтовариство", "зелений", екологічний канал зближення країн є один з найбільш гуманних і ефективних" [5]. У 1997 р. Україна була стороною 17 міжнародних конвенцій у галузі охорони довкілля та 15 протоколів до них. Станом на 2000 р. Україна уклала 20 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру, а також ще понад 20 міжнародних конвенцій, протоколів та угод готувалися до підписання, ратифікації або приєднання [6].
У Нью-Йорку 26 червня 1997 р. роботі 19-ї спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, де розглядалося питання "Порядок денний на XXI століття", брала участь й українська делегація, представники якої відзначали: "...Екологічна безпека - це наша концепція і стратегія виживання. Відповідно до цього спрямовуємо свої зусилля на реальну інтеграцію природоохоронної політики до стратегії соціально-економічного розвитку. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території країни є одним з пріоритетів державної політики, визначених Конституцією" [7]. Отже, екологічна безпека розглядається як одна з невід'ємних складових національної безпеки.
У червні 1998 р. представники України брали участь у розробці Конвенції ООН "Про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя у питаннях, які стосуються охорони оточуючого середовища". У м.Орхус (Данія) на Пан-Європейській Конференції міністрів охорони довкілля 25 липня 1998 р. Конвенція була підписана 35 державами, в тому числі й Україною. Цей документ зобов'язує країни, що його підписали, забезпечити безперешкодний доступ громадськості до екологічної інформації, приймати екологічно значущі рішення органами влади та іншими установами лише за погодженням із громадськістю, сприяти відстоюванню громадянами своїх екологічних прав у суді, навіть якщо відповідачем виступає сама держава.
20 жовтня 2000 р. на 55-й сесії Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку виступив міністр екології та природних ресурсів України І.Заєць. У своїй доповіді міністр ознайомив представників світової громадськості з основними напрямками природоохоронної діяльності в Україні, про участь України в загальнолюдській справі збереження природи на планеті. Він підтвердив намір України закрити Чорнобильську АЕС 15 грудня 2000 року, тим самим здійснити історичний крок по шляху поліпшення екологічної безпеки в усьому світі.
Щоб діяти разом із світовим співтовариством у справі захисту атмосфери, Україна підписала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. "Глобальне потепління клімату на планеті відбувається більш швидкими темпами, ніж передбачалося", - такий висновок міститься у звіті ООН з навколишнього середовища за 2000 рік. Експерти ООН з питань клімату у світі відзначили, що останнє десятиліття стало найспекотнішим у ХХ ст. [8]. Результати наукових досліджень свідчать, що глобальне потепління спричинене, передовсім, господарською діяльністю людини. Всі країни світу мають здійснити конкретні кроки з обмеження викидів в атмосферу так званих парникових газів. Робота в цьому напрямку розпочалася ще у грудні 1997 р. на Всесвітній конференції з клімату в японському місті Кіото. Надмірні промислові викиди в атмосферу створюють "парниковий ефект", що загрожує зміною клімату на Землі. 182 країни-учасниці Конвенції закликали розвинені країни до 2008 - 2012 років знизити ще на 5% промислові викиди, передовсім, загальні викиди шести газів, що спричиняють парниковий ефект. В Україні була створена Міжвідомча комісія із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Спостереження за загальним вмістом озону над територією України провадилися на 5 озонометричних станціях, розташованих у Карадазькому заповіднику в Криму, у Києві, Борисполі, Одесі, Львові, що засвідчували про деяке поліпшення стану озонового шару над Україною [9]. Позитивне значення мало здійснення Національної програми вилучення з використання озоноруйнуючих речовин, Цей проект розпочато у 1998 р., та його запровадження відбувалося у співпраці із США, Чеською Республікою, рядом інших країн. Україна бере участь у цьому міжнародному проекті, активно співпрацюючи з Нідерландами, США, Канадою [10].
26 серпня - 4 вересня 2002 р. в Йоганнесбурзі (столиці ПАР) відбувався Всесвітній форум сталого розвитку ("Самміт Землі") - зустріч на рівні глав держав та урядів країн - членів ООН. Участь у Форумі брала й Україна. До Йоганнесбурга прибули лідери майже 100 держав, загальна ж кількість делегатів Форуму перевищила 40 тис. Це був найбільший в історії ООН самміт, у порядку денному якого найважливіше місце зайняли питання поліпшення екології на Землі. Українська делегація проінформувала учасників самміту про кроки нашої держави щодо захисту довкілля (зокрема, закриття ЧАЕС, відмова від ядерної зброї, та ін.). Серед головних питань Форуму - збільшення частки в енергетиці відновлювальних джерел енергії (енергії сонця, води, повітря), питання розвитку систем водопостачання і каналізації в бідних країнах [11]. У підсумковому документі - Йоганнесбурзькій декларації - серед головних містився заклик до країн ООН ратифікувати Кіотський протокол, що визначає зобов'язання країн щодо термінів та обсягів зменшення викидів в атмосферу парникових газів.
4 лютого 2004 р. Верховна Рада України ратифікувала Кіотський протокол. Вона має шосту у світі квоту щодо гранично допустимих меж на викиди вуглецю. Вона має можливість продавати іншим країнам частини своїх невикористаних квот. 16 лютого 2005 р. Кіотський протокол вступив у силу. Необхідною умовою введення його в дію була ратифікація його не менш ніж 55 країнами, на долю яких припадає понад 55 % викидів озоноруйнуючих речовин. Серед країн, які не поставили свої підписи під Кіотським протоколом - США, Китай, Індія, Австралія, Монако. Відмова США, на долю яких припадає близько третини викидів парникових газів у атмосферу планети, пояснюється невідповідністю економічним інтересам країни. Загальна кількість країн, котрі ратифікували Кіотський протокол до 2005 р., становить 141. Україна може отримати додаткові фінансові ресурси від продажу своїх невикористаних квот іншимкраїнам, але отримані значні кошти мають бути спрямовані
Loading...

 
 

Цікаве