WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат

Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 – 2000 роки - Реферат


Реферат на тему:
Екологічна політика в Україні: проблемні питання та підходи до їхнього розв'язання. 1990 - 2000 роки
На порозі нового тисячоліття в Україні, як і в усьому світі, проблеми охорони природи були такими ж важливими, як і у ХХ ст. Природа з частими повенями, надзвичайної сили цунамі, посухами, закликала людей не забувати про неї, не послаблювати уваги й ретельної праці з метою її збереження й захисту. Але індустріальний розвиток та зростаюча урбанізація мали й свій зворотній бік: надмірний наступ на природу, нераціональне використання, часто й виснаження природних ресурсів задля потреб людини та виробництва. Наслідками інтенсивної виробничої діяльності людини стають глобальне потепління клімату, зміни фону радіоактивності, танення льодовиків, зміни співвідношення суші та водоймищ в окремих регіонах планети, зникнення цілого ряду рідкісних видів рослин і тварин. У цьому сумному переліку логічно постає питання - що і хто буде наступним? Невже людина? У зв'язку із цим постало за необхідне розробити більш чітку та цілеспрямовану екологічну політику. Екологічну кризу можна подолати, тільки сприймаючи її як питання існування життя на Землі, питання існування людської цивілізації. За даними ООН, на початку 90-х років ХХ ст. в атмосферу щорічно викидалося 150 млн. тонн двоокису сірки, 50 млн. тонн окису азоту, 300 млн. тонн двоокису вуглецю, 700 тис. тонн фреонів, 100 тис. тонн ртуті, 500 тис. тонн свинцю тощо [1].
Предметом дослідження у даній статті є: по-перше, висвітлення зусиль України як незалежної держави на міжнародному рівні, щоб залучитися і сприяти поліпшенню екологічної ситуації на планеті; по-друге, висвітлення напрямків природоохоронної роботи щодо розв'язання екологічних проблем в Україні на національному рівні наприкінці ХХ на початку ХХІ ст.
Відомий український письменник і громадський діяч Олесь Гончар пов'язував проблеми екології із проблемами мови і культури, із питаннями існування й життєдіяльності українського народу: "Проблеми мови, культури - невіддільні від проблем екологічних..." [2].
Екологічна ситуація в Україні є складною, тому на загальнодержавному рівні здійснюються цільові заходи щодо її покращання. Координуючу роль в природоохоронній діяльності державних органів влади в Україні здійснювало відповідне міністерство, створене у 1991 р., яке з січня 2000 р. одержало назву Міністерство екології та природних ресурсів України. Найбільшу джерельну базу дослідження цієї проблематики складають, в першу чергу, архіви - документи природоохоронного відомства - поточного архіву Міністерства охорони природи України, а також ряд опублікованих джерел - дані статистичних звітів, матеріали міжнародних конференцій та симпозіумів з екологічної тематики .
У 90-ті роки ХХ ст. Україна як незалежна держава була залучена до участі у розв'язанні глобальних екологічних проблем. Передовсім, це здійснюється шляхом визнання Україною міжнародної нормативно-правової бази у природоохоронній сфері; шляхом розроблення законодавства в галузі національної екологічної політики у відповідності з міжнародно-правовими нормативами; а також шляхом активної участі у міжнародних конференціях та форумах з проблем природоохоронної політики.
Здобуття Україною незалежності (1991 р.), демократизація суспільства, вибір ринкової моделі економіки створювали сприятливі передумови для розв'язання екологічних проблем. Час змушував по-новому поставитися до екології - це і розбудовчі потреби, і страхітливий стан навколишнього середовища, і наслідки Чорнобильської трагедії на українській землі. Непоправної шкоди довкіллю було завдано аварією на Чорнобильській АЕС, що трапилася 26 квітня 1986 р., після якої тисячі гектарів колись квітучих українських полів і зеленіючих лісів були перетворені на забруднену радіацією територію. А збереження і відтворення довкілля пов'язане із життям і здоров'ям громадян, збереженням генофонду. Від екологічних чинників значною мірою залежав і успіх інших реформ, започаткованих в Україні, при цьому проблеми екології були тісно переплетені з економічними, політичними та соціальними.
Україна розглядала проблему оздоровлення навколишнього середовища як один з важливих напрямків державотворення. У 1991 р. на основі Акту про державну незалежність було започатковано роботу по забезпеченню повного контролю над здобуттям екологічного суверенітету України. Вже у перших законодавчих актах було визначено основи забезпечення екологічних прав людини, нову стратегію природокористування. Важливими кроками стали прийняті 1991 р. Верховною Радою Закон про охорону навколишнього природного середовища та Закон про утворення Міністерства охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди) України (міністр Ю.Щербак). 15 грудня 1994 р на базі Мінприроди України та Державного комітету України з ядерної та радіаційної безпеки було створено Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (міністри Ю.Костенко та В.Шевчук). В січні 2000 р. відповідне міністерство одержало назву - Міністерство екології та природних ресурсів України (міністри - І.Заєць, С.Курикін , В.Шевчук, С.Поляков). 4 лютого 2005 р. при формуванні нового складу Кабінету Міністрів України міністром охорони навколишнього природного середовища було призначено П. Ігнатенка.
Протягом 1991 - 2005 рр. в Україні була закладена законодавча база екологічної політики, притаманної країнам з ринковою економікою. За роки незалежності створено нове природоохоронне законодавство. Екологічна політика незалежної України законодавчо ґрунтувалася й реалізувалася через розроблені та прийняті Верховною Радою законодавчі акти, зокрема, 4 кодекси: Земельний (1992), Лісовий (1994), Водний (1995) та Кодекс про надра (1994); закони: "Про охорону навколишнього природного середовища "(1991), "Про природно-заповідний фонд" (1992), "Про охорону атмосферного повітря" (1992), "Про тваринний світ" (1993), "Про екологічну експертизу" (1995), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995), "Про поводження з радіоактивними відходами" (1998) , "Про відходи " (1998), "Про рослинний світ" (1999), "Про мораторій на проведення суцільних вирубок на гірських схилах у ялицево-букових лісах Карпатського регіону" (2000) та ін. Затверджені й реалізуються "Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (1998 р.). Розроблено Концепцію сталого розвитку України і Концепцію забезпечення реалізації стратегії інтеграції України до Європейського співтовариства у сфері екологічної політики [3]. При створенні власної ефективної системи управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю Україна орієнтується на світовий досвід і практику розвинених країн.
Важливою подією для молодої Української держави стала участь у роботі Конференції ООН "Навколишнє середовище і розвиток /КОСР-92/", яка проходила в червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). ВпершеУкраїна презентувалася на такому
Loading...

 
 

Цікаве