WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Еволюція літературної української мови та сучасний її стан - Реферат

Еволюція літературної української мови та сучасний її стан - Реферат

українського сентименталізму, що живиться з двох джерел - "книжними впливами і впливами народної творчості" (М.Зеров). Квітка відстоює справедливість української мови і в листі до М.Максимовича вимагає, щобписати на "мові, на якій говорить 10 мільйонів, яка має свої краси, що їх не передати на іншій, свої звороти, гумор, іронію і все, ніби у порядній мові". І він розуміє, що потрібна якась нова ідеологія, щоб піднести мову на рівень з іншими "порядними" мовами. Головне значення його творчості - поширення засягу української мови на "поважну" прозу. В його перекладах Священих текстів є лише перші спроби високої мови. Своєю творчістю Квітка належить до доби класицизму, не переходячи в романтику, яка уже починалася.
Літературна романтика, або Романтизм виступила як літературна течія в кінці XVIII ст. у Німеччині і поволі захопила літературу всієї Європи. До слов'ян романтика прийшла пізніше, уже в XIX ст., у росіян і поляків після 1815 року, а до інших слов'ян ще пізніше. Романтизм відкидав традиції раціонального пізнання, у них вимога пізнання не лише логічного, а й надлогічного: пізнання почуттям або "інтуїцією", іноді "інтуїцією поетичною". Поезія стає поруч науки, основна риса романтичної поетики - символіка, інтерес до історії, до народної поезії. Поет має бути пророком, учителем, провідником, вільним від законів та норм повсякденного життя творцем, і цей культ належить до характерних рис літературної культури романтики. Романтика, як ніякий інший літературний напрям, сприяла "пробудженню" молодих або відірваних від нової європейської культури народів взагалі і слов'янських зокрема.
Мова романтиків збагачується на народні та рідкісні слова, але поважні, не "курйозні", як у травестійних формах класицизму. Але перші українські романтики внаслідок російського переманювання були втрачені для української літератури (М. Гоголь), бо вони писали російською мовою.
Мова травестійних гатунків літературних творів (до 1825р.) не могла захопити романтиків для її наслідування, бо вбачалось у ній якесь "глузування" з народу, народної поезії, з української мови. Романтикам вдалось це глузування з українського провінціалізму замінити "модою" на все українське. Лише дальше поглиблення романтичної ідеології привело молоде покоління української романтики до творчості українською мовою. Свідоме плекання української мови і літературних жанрів, стилістики, стремління безпосередньо встановити зв'язок з світовою літературою - все це належить до найважливіших заслуг української романтики перед українським літературним розвитком як "повної", що задовольнятиме духовні потреби всіх суспільних груп.
Осередком початку романтики на Україні став Харківський університет, який відіграв важливу роль у розвитку духовного життя України, він вперше застосував плідну для національного розвитку німецьку ідеалістичну філософію, а також і романтичну (Шеллінґ).
Розпочинає харківську романтику Лев Боровиковський (1809-1889). Стиль віршів його цілком романтичний: поважна мова, використання народної пісні, використання здрібнілих слів, властивих лише народній мові (матуся, рученьки, дівчинонька, пісенька та ін.). Переклади або переспіви Боровиковського тих самих авторів (Міцкевич, Пушкін, Жуковський), що і в Гулака, відрізняються цілком від травестій, підкреслюючи романтичність української поважної поезії. Переклади Горація - українізований опис сільського життя "на хуторі"; переклад "Свєтлана" Жуковського - переробка балади Бюргера "Леонора", це "Маруся" Боровиковського, що трохи українізує етнографічні риси балади, романтична тематика, краєвид, пісенність - все це підносить українську мову і літературу на вищий щабель, вартий поваги і визнання її.
У кінці 20-х років XIX ст. коло молодого росіянина Ізмаїла Срезневського (1812-1880), студента, пізніше талановитого професора, збирається невеликий гурт студентів, який він підводить до студіювання та захоплення українською народною поезією, поезією західних романтиків, і все це приводить до розуміння ними своєрідності українського народу з його культурою і мовою.
Поруч із Срезневським стають Амвросій Метлинський (1814-1870 ) та Микола Костомаров (1817-1885), пізніше обидва професори, думки яких сягають глибше.
Метлинський сполучає романтичні ідеї Гердера, ідеї Гегеля і народну поезію - "вияв вічних думок людської душі": поезія тісно зв'язана з усім життям та звичаями і побутом народу, а " мова - одна з найважливіших сил розвитку народу, основа самобутности й навіть буття народу" [9, с.394].
Харківські романтики захоплюються "Історією Русів" та "думами" і висувають романтичну тезу, що народна поезія якнайглибше відбиває минуле народу; в думах вони знаходять ту саму картину минулого, що і в "Історії Русів".
Народна поезія для Костомарова - наскрізь символічна, він займається і мітологією слов'ян. Символіка і мітологія належать до головних зацікавлень пізньої романтики на Заході (Кройцер, Шеллінґ).
Харківські романтики починають свою літературну діяльність народною мовою, стають співцями поезії як скарбу народного.
Важливу роль у розвитку української мови відіграла і Київська романтика 40-х років, осередком якої став заснований у 1834 р. Київський Університет, ректором якого був романтик-філософ, природознавець Михайло Максимович (1804-1873). Він оживив українознавство, використав українську мову для певних жанрів та для Західної України, де вжиток російської мови був неможливий, бо її там не знали. Максимович зробив переклади на українську мову "Слово о полку Ігоревім" і пару Псалм (1859), віршів, використовуючи народну і частково церковнослов'янську мови.
У 40-х роках зійшлися у Києві М.Костомаров, Т.Шевченко, П.Куліш. Там були і В.Білозерський, М.Гулак-Артемовський. Київська молодь була глибоко просвічена Святим Письмом. "Це була молодь високої чистоти духовної," - писав Куліш. Кияни сполучають християнство з філософською романтикою, що сприяло духовній єдності всього народу, бо духовна єдність в українців і слов'ян взагалі найтісніше пов'язана з християнством, з релігійним відродженням.
На відміну від харків'ян, які перейнялися романтичним захопленням старовиною і не бачили майбутнього, для киян якраз майбутнє стає основним мотивом світогляду: "Христова релігія дала світові новий моральний дух... Спаситель відкрив людству любов, мир і свободу, рівність для всіх і братерство народів - нові цілі, вказані народам для здійснення в них великої ідеї людської єдности", добро в Україні можливе лише при "виповненню заповіту нашого Божественного Спасителя", а тому усі повинні стреміти до здійснення Божої правди, до...панування свободи, братерської любови і народного добробуту" (В.Білозерський) [9, с.423].
Природним було створення Кирило-Методієвського Братства, ідея якого належить, напевно, Гулакові, але воно довго не проіснувало: вже на початку 1847 р. членів його було заарештовано. Але і
Loading...

 
 

Цікаве