WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Драматичні портрети Т. Г. Шевченка: літературна інтерпретація та сценічна доля – розвінчання «безликого» образу - Реферат

Драматичні портрети Т. Г. Шевченка: літературна інтерпретація та сценічна доля – розвінчання «безликого» образу - Реферат

п'єси? коли серед декорацій від пострілу невидимої руки Козак Мамай разом зі своєю бандурою обертається догори ногами. Сюжет драми абсурду розгортається навколо жорен (декорації А. Олександровича-Дочевського)? що постійно крутяться? від коліс яких наполегливо тікає і не може втекти 47-річний Т. Шевченко. Глядач одразу ж занурюється в душевні переживання митця останніх років життя? коли змучений засланням і життєвими перипетіями поет хоче зробити ще одну відчайдушну спробу бути щасливим у сімейній ідилії? одружившись із Ликерою Полусмаковою. Саме ця пропаща жінка? остання земна пристрасть Тараса змогла відчути його? як Магдалина відчула Христа. Ликера - остання надія? яка могла б порятувати його від самотності. Однак, дива не сталося, заручини з Ликерою були розірвані
Інші дійові особи - колишній соратник Костомаров та друг поета - художник Честаховський - на тлі образу Шевченка виглядають безликими тінями? нежиттєвими? бездушними ляльками? в той час, коли митець - живий? стражденний? глибокий і знову ж таки самотній у такому оточенні.
"Божественна самотність" - це внутрішній стан Шевченка? його несприйняття оточення. Шевченко - людина? яка творить? і тому він посягає на модель світу? бо сам творить світ. Це вистава про митця? який не завжди сприймається оточенням. Навіть, коли до нього вже прийшло визнання; він продовжує свою внутрішню боротьбу? його лібідо постійно пручається? стикається із жорсткою дійсністю й врешті-решт творить мистецтво. "Так було із Шевченком? так є й буде з його наступниками"? - такого висновку дійшов режисер п'єси О.Білозуб [7; 234].
Вражаючий фінал вистави? коли Шевченко одинокий? як ніколи? самовільно піднімається на жорна життя. Проте цим режисер не вивищує митця з-поміж інших, він "проводжає" поета у небуття звичайною людиною, підкреслюючи це незвичним епізодом; Шевченко? стоячи на жорнах у сяйві майбутньої слави, так природно? по-людськи? лускає насіння.
Роль Шевченка у п'єсі "Божественна самотність" допомогла акторові П.Панчуку розкритися перед глядачами високо достойним митцем. Він створює образ не стереотипний? а глибоко психологічний? із темпераментним характером і не боїться бути непривабливим? несимпатичним глядачеві? якщо цього потребує його роль. І тримає увагу глядача до фінальної сцени.
Для актора ж? на думку П. Панчука? головне грати на сцені своє ставлення до героя п'єси, а не самого персонажа. Шевченко - тільки привід для переживань актора? вираження в його образі особистості актора і не більше. Важливо донести до глядача переживання людини? яка стоїть на сцені перед його очима зараз? а не внутрішній світ митця? про якого нічого? окрім його творчості й біографії сучаснику невідомо. Актора впевнений, що грати Шевченка можна тільки співпереживаючи йому? бо навіть дорівнятися до його таланту сучаснику неможливо. У "Божественній самотності" П. Панчук прагнув, у першу чергу, передати глядачеві біль поета від втрати чистоти духу? адже протягом життя йому довелося стати грішним? за це він й докоряє людям:
З людьми в паскуді? опаскудив й душу чисту...
Так опоганивсь? що й не знать?
Чи був я чистим коли-небудь.
Бо ви мене з святого неба
Взяли між себе -
І писати погані вірші научили...
І розбили моє малеє? та убоге?
Та серце праведне колись...[8; 154 ]
Попри всю майстерність гри акторів, на нашу думку, п'єса має ряд недоліків. Захопившись розвінчанням радінізованого образу Кобзаря? франківці аж надто перейнялись Шевченком-чоловіком? із його пристрастю до повії Оксани Батько та Ликери Полусмак. У людських бажаннях з кожною новою сценою у виставі "помирає" митець? натомість перед очима глядача постає звичайнісінький одинокий? втомлений життям чолов'яга, котрий наполегливо хоче позбутися своєї самотності. Здається? у такому Шевченкові немає нічого спільного із автором геніального "Кобзаря". Апогеєм "зниження" образу Шевченка стала сцена? коли напівоголений Шевченко мокрим жмутом відхльостує себе в глибині сцени? після того, як вимив у тазику ніжки Оксани. Не виправдана ця сцена і сюжетно.
Відчувається й недостатній професіоналізм молодого режисера О.Білозуба. На сцені виникають величезні провали в драматичній дії? у безкінечних пробігах вона просто зупиняється? в коротких епізодах не встигає розвернутися? рветься темпоритм. За відсутності зрозумілих? придатних до виконання режисерських завдань, актори часто не діють? а виголошують текст або на щось багатозначно натякають. Отже? інтерпретація образу Т. Шевченка акторами Київського національного академічного драматичного театру імені І. Франка? незважаючи на багатолітню творчу історію образотворення Кобзаря? й модерні нововведення? видалася аж надто реалістичною. Позбувшись радянських нав'язливих ідеологій? Шевченко із "зацілованої ікони" також раптово завдяки франківцям став звичайнісіньким чоловіком без будь-якої духовної і вищої думки? аніж пристрасть до жінки. Спроба ж театру створити п'єсу про одинокого митця звелася до маніпулювання образом Кобзаря-митця.
Слід відзначити й переваги розкриття образу Кобзаря франківцями. Так, новаторською та оригінальною видалася вистава з точки зору режисерської роботи, сучаснимипідходами до розкриття образу та переосмислення шевченківської епохи.
Створити справжній художній довершений екранний чи театральний образ Кобзаря? показати Шевченка у всій його монументальній величі й багатогранності? відтворити філософічні? ідейні та естетичні погляди поета в процесі їх формування? розвитку - це означає вирішити складне завдання? яке не всім під силу.
За свою багатолітню діяльність Черкаський державний музично-драматичний театр ім.. Т. Г. Шевченка здійснив три вистави? присвячені Великому Кобзареві. У 1961 р. побачила світ п'єса черкаського письменника М. Негоди "Дума про Кобзаря"; початок 70-х р. ознаменувався прем'єрою п'єси "Тарас Шевченко" А.Малишка (з цією виставою черкаські актори успішно гастролювали по Україні і Білорусії); у 1986 р. на сцені Черкаського театру з'явилася вистава "Стіна" за п'єсою Ю.Щербака (режисер А. Ситник), у якій образ Тараса Григорович постає із спогадів закоханої в нього княжни Рєпніної.
Драматична поема М. Негоди "Дума про Кобзаря" [9;104] не ставить перед собою завдання змалювати в усій повноті і багатогранності життя та діяльність поета - "революціонера-демократа". Автор звертається лише до одного останнього епізоду з життя Т.Г.Шевченка? який ще не знайшов відображення в художній літературі? - до його останнього приїзду влітку 1859 р. в Україну? на рідну його серцю Черкащину? де пройшли гіркі дитячі роки поета. За плечима Т.Шевченка було майже все його життя - безрадісне? омите сльозами - задавлене горем дитинство? невесела молодість? десятирічне перебування на засланні. Все це підірвало здоров'я поета? але не зламало його духу? викристалізувало його погляди на життя? суспільний лад тодішньої Росії? поставило його в ряд передових мислителів свого часу.
І хоча твір М.Негоди обмежений кількома днями перебування Кобзаря на Черкащині? авторові вдалося правдиво і переконливо змалювати історичну обстановку тогочасної України? тяжке підневільне життя селянства? його безправ'я? показати? яких жорстоких переслідувань зазнав поет з боку царського самодержавства? а головне - створити живий образ борця за щасливу долю народу [10;4].
Треба віддати належне театру і? зокрема? його головному режисеру? заслуженому артисту УРСР К. Капатському - вони
Loading...

 
 

Цікаве