WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Драматичні портрети Т. Г. Шевченка: літературна інтерпретація та сценічна доля – розвінчання «безликого» образу - Реферат

Драматичні портрети Т. Г. Шевченка: літературна інтерпретація та сценічна доля – розвінчання «безликого» образу - Реферат

повноцінного відтворення прототипу. На початку драми Рєпніна "рвучко відкидає запону - там висить яскраво освітлений відомий автопортрет Шевченка 1840 року..." Слід зауважити? що Шевченка в попередніх драмах змальовували як узагальнюючий образ Кобзаря. Візуальна невиразність породжувалась застиглістю? а точніше? відсутністю внутрішньої еволюції прототипу? його закономірних вікових? соціальних і духовних змін. Щербак досяг візуальності завдяки тому? що звернувся до живопису. Власне? лише автор "Стіни" ввів автопортрет Шевченка в структуру драматичного твору? тому доцільно виявити їхню взаємодію [2;29].
Мистецтвознавці розглядають портретний живопис Шевченка через традиції рембрандтівської школи: художник не ілюструє задану зовнішність, а поступово, риса за рисою пізнає модель, веде з нею напружений внутрішній діалог, драматизує її історію.
В автопортретах Шевченко також пізнає себе поступово. Відчути ритм цього процесу - означає наблизитися до чогось сокровенного й унікального. У всякому разі Щербак прагнув цього: і в сценографічній палітрі драми - від романтично приглушених півтонів до разюче яскраво висвітлених образів, і найголовніше, - у заданому прототипом напрямі саморозвитку драматичного характеру[2;29].
"Стіна" Щербака започаткувала концептуально новий підхід, а саме -особистісну, суб'єктивну інтерпретацію образу Шевченка на основі, як писав сам автор, "жорстокої документальності", що не дасть сфальшувати, Це не тільки структурно-стильові вправи, а й матеріалізована пам'ять, збагачена духовність, національна самосвідомість.
Еволюція образів Т. Г. Шевченка на сценах українських театрів.
У свідомості кожного українця існує свій Шевченко? адже кожен розуміє і бачить в цьому образі передусім те? що є найближчим для його розуміння. Своє бачення Т.Г.Шевченка пропонують українському глядачеві й корифеї Львівського національного академічного українського драматичного театру імені М.Заньковецької.
Одна з перших його постановок (1961 р.) демонструє традиційний образ Шевченка у п'єсі "Невольник" Д.Бедзика, яка не вирізнялася з-поміж інших радянських п'єс про Шевченка ні сюжетною виразністю? ні образотворчими засобами. Образ Тараса Григоровича загубився у шаблонності: той же стражденний вираз обличчя? насуплені брови й декламаційна інтонація. Згідно з авторським задумом, образ Кобзаря було проведено через усю виставу? проте безжальна цензура того часу обмежила його появу на сцені кількома епізодами на початку та в кінці п'єси. Це практично унеможливило показ цілісного розуміння образу Тараса Шевченка? який видався схематичним? фрагментарним? не здатним розкрити суті митця. Гучні промови Кобзаря зі сцени скоріше були схожі на виголошення політичних гасел із кафедри політзасідань. Щоправда? й така вистава про Шевченка не влаштовувала тогочасну верхівку влади? й у 1973 р. постановою ЦК КПУ п'єсу було вилучено з репертуару театру. Протягом довгих 15 років образ Шевченка зник зі сцени львівського театру.
Повернути його взявся у 1989 р. талановитий режисер? нині художній керівник театру - народний артист України? лауреат Національної премії імені Т.Шевченка Ф. Стригун. Його версія п'єси "Гайдамаки" дала глядацькій аудиторій принципово нового Шевченка. Вперше на сцену театру вийшов не змучений життям старець? а молодий бунтівник.
Режисер не відступає і на крок від поеми "Гайдамаки", але усі авторські розмисли у творі над тогочасними подіями Шевченко виголошує сам. Він постійно у центрі сценічного дійства, бере участь у всіх подіях? що розгортаються на сцені: стоїть поряд з Гонтою? коли той вбиває дітей? змішується з гайдамаками в кривавих боях? стає навіть свідком ніжних обіймів закоханих Оксани та Яреми. Емоційний? інтелектуальний стрижень вистави - саме в образі Шевченка? а не в інших персонажах твору. Поет може як зупинити хід подій у п'єсі? так і рушити їх далі. Стригунівський Шевченко конфліктує не лише з персонажами вистави? а й з літературно - критичним суспільством того часу. У своїх промовах Шевченко постає перед глядачами чутливим? вразливим романтиком і сильним патріотичним борцем водночас.
Водночас помічаємо, що, відійшовши від традиційних радянських нав'язливих стереотипів? Ф.Стригун у своїй сценічній інтерпретації часто збивається на патетику, й Шевченко аж надто відверто? навіть нав'язливо починає пропагандувати націоналістичні ідеї. П'єса залишається в репертуарі театру? нового молодого Шевченка у "Гайдамаках" протягом 12 років її інсценізації грали різні актори - заслужені артисти України І. Тарнавський? Г. Шулий та І. Вернадський.
У 1989р., Ф. Стригун ставить ще одну п'єсу про Шевченка "В сім'ї вольній? новій ", у 1991 р. - "Повій вітре" й " Згадайте? браття мої " у 1995 р.
Остання - досить оригінальна і є вагомим кроком театру до усвідомлення феномена геніального Кобзаря. П'єса "Державна зрада" американського драматурга Рея (Романа) Лапіки? що є вихідцем з Галичини? стала цікавою для українського театру? новим? не заангажованим радянською ідеологією? поглядом на образ Шевченка. Такий Кобзар незвичний для українця? він з іншим "присмаком? поглядом? темпераментом"? навіть знайомі вірші у його устах звучать зовсім по-іншому. До того ж, у п'єсі американського автора Шевченко скидається на розкутого ковбоя. Образ його змальовано поверхово, надто американізовано. По-своєму інтерпретуючи п'єсу, Ф. Стригун вводить її у жанр сну й цим узгоджує всі хронологічні й недостовірні її елементи. Власне залишається фабульний кістяк лапікової п'єси, а сюжет вистави будується на поезіях Кобзаря. Він переклав віршовані тексти мовою театру? тобто визначив провідну ідею й висловив її сценічними образами? діалогами? драматичною дією. Стригунівський Шевченко через власну поезію "заглиблюється " в себе? він конфліктує не з графом О.Орловим чи генералом Л.Дубельтом? а, перш за все, із самим собою.
В основу сюжету п'єси покладені події суду кирило-мефодіївців та подальше заслання Тараса Григоровича. Шевченко у виконанні заслуженого артиста України С. Глови на диво неспішний і напрочуд довірливо відкритий глядачам. Напочатку вистави - це елегантний художник у береті з козирком? що у повній тиші виходить з глибини простору з-за смугастого шлагбаума (простий і сильний образ неволі) на авансцену з етюдником і складаним стільчиком і? вмощуючись перед глядачем? починає мурмотіти про свій сон - так зароджується поезія Кобзаря, і вистава занурює глядача в акт творчості.
Ф. Стригун збагнув? що монологи Шевченкових творів набагато сильніші навіть за монологи Вільяма Шекспіра. Вірші Шевченка аж кровоточать? настільки вони конфліктні? драматичні? глибокі? що ніякий драматург з ними не зрівняється. Тому? щоб якнайправдивіше і достовірно розкрити образ Шевченка? режисер використовує його вірші. Тільки вони здатні промовисто сказати про свого автора все? потрібно тільки зуміти розкрити глибину написаного. "Зловити" живого Шевченка можна тільки через його твори - така принципова позиція Ф. Стригуна в образотворенні Шевченка.
Та найсильніший образ вистави? що важливий для розуміння образу Шевченка образу? - жіночий хор з постатей Шевченкових героїнь, серед яких Причинна? Катерина? Лілея? Тополя? Сирітка? Доля і дві Душі. В домотканих хламидах? з елементами українських головних уборів (хустки? очіпки? вінки) вони приходять до поета? виникають у нього за плечима? підхоплюють, колишуть у хвилину слабкості й відчаю? спонукають до нових кроків?
Loading...

 
 

Цікаве