WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Гуцульська говірка як засіб самоідентифікації акторів гуцульського театру Гната Хоткевича - Реферат

Гуцульська говірка як засіб самоідентифікації акторів гуцульського театру Гната Хоткевича - Реферат

мовлення на радіо і телебаченні, не говорячи вже про ставлення до говірок і діалектів.
Українське театральне мистецтво, яке колись, завдяки корифеям драматургам, і акторам було дієвим засобом збереження національної ідентичності, нині перебуває на стадії творчої стагнації, виконуючи здебільшого розважальну функцію. Замість того, щоб вказати шляхи виходу з кризи, засоби масової інформації та деякі провідні театральні критики захоплено вихваляють, наприклад, дегенеративні постановки "геніального" "українця" Андрія Жолдака як авангардові та актуальні. Деякі сценічні "шедеври" цього діяча, який останнім часом пише своє прізвище не інакше як Жолдак-Тобілевич, вказуючи на родові зв'язки зі славним родом українських театральних корифеїв Тобілевичів, навіть отримують призові місця на міжнародних фестивалях і немає кому пояснити цей "феномен". Зґвалтувавши уславлений український академічний театр ім. Ів. Франка та перетворивши його на плацдарм своїх космополітичних експериментів, він врешті дременув на Захід. Дегенеративні постановки цього режисера не врятувала навіть милозвучна українська мова, що стала заручницею його експериментів.
Не виключено, що гуцульська говірка також може стати заручницею якогось іншого "нащадка" українських корифеїв, який спробує ощасливити українців постановками гуцульських драм Г. Хоткевича. Поки що постановками згаданих п'єс займається переважно аматорський Гуцульський театр із села Красноїлів Верховинського району. Після перегляду 2003 р. однієї з цих вистав відомий вчений з Петербурга Ігор Мацієвський влучно назвав сучасний Гуцульський театр карикатурою на перший Гуцульський театр початку ХХ ст. До того ж, на думку цього вченого, сучасні гуцульські актори, на відміну від своїх славних попередників, поганенько володіють гуцульською говіркою. Дійсно, нині вже далеко не всі гуцули є носіями фольклорних знань, зокрема гуцульської говірки. Етнонівеляційна політика польського, австрійського, румунського, мадярського та радянського режимів призвели до деградації духовності, автентичності, архаїчної культури. Деградація продовжується і нині. Звузилась сфера вживання гуцульської говірки, а усна народна мова на терені Гуцульщини ввібрала в себе суміш місцевої говірки, української літературної мови і навіть російської, та деяких інших іноземних мов. Без втручання державних інституцій та здійснення системних соціально-економічних перетворень окремі ентузіасти неспроможні зупинити згубний процес духовної деградації.
Аналіз використання сучасними професіональними театрами гуцульської говірки, вкрапленої у мовну партитуру п'єс різних авторів, свідчить про, здебільшого, погане володіння акторами цим архаїчним говором, недотримання його орфоепічних норм, не кажучи вже про такі тонкощі, як володіння мелодикою, інтонаційною виразністю, лексичним різноманіттям. Складність полягає у тому, що проблема мови - це не лише лінгвістичний аспект, а й психологічний та естетичний. Сучасним акторам потрібно пізнати ще й психологічні особливості гуцулів, відчути чарівність, гармонійність їхнього говору. Найчастіше виявляється низький рівень культури мовлення в ситуаціях, коли актори під час вистави змушені замінювати забуті слова чи фрази ролі власними. У цілому низький рівень українського сценічного мовлення пов'язаний з "мовною глухотою" акторів, спричиненою їхньою бездуховністю та мовною політикою держави. Тут присутній ефект "Вєрки Сердючки".
Загалом, "мовець повинен прагнути опанувати всю систему мови, ресурси усіх рівнів цієї системи: фонетичного, морфемного, лексичного, граматичного, стилістичного. Лише за цієї умови можна сподіватися на правильність мовлення у кожній можливій ситуації спілкування [...]" [1, 65]. Природна поведінка акторів можлива лише за умов доведення механізмів невербальних виражальних засобів до автоматизму, тобто жесту, міміки, темпу тощо. Якщо на початку ХХ ст. для акторів першого Гуцульського театру це не було проблемою, то вже для їхніх нащадків на початку ХХІ ст. виявилося не під силу.
Мені, як корінній гуцулці, видається нині актуальним розробка і втілення проекту щодо створення професійного Гуцульського театру, покликаного відродити кращі традиції першого Гуцульського театру, створеного Г. Хоткевичем. Фактично, він на базі Гуцульського театру створив своєрідну мистецьку лабораторію, де здійснювалося і написання п'єс, і добір та виховання акторів, і підготовка вистав, тривали пошуки нових сценічних виражальних засобів, збір та сценічна адаптація фольклорних надбань гуцулів. Основною формою діяльності мобільного, професіонального Гуцульського театру повинні стати гастролі по Україні та за кордоном. Для створення професіонального Гуцульського театру потрібні щонайменше два чинники: 1) соціальне і державне замовлення і 2) готовність митців. На жаль, ні громадські організації Гуцульщини, ні широка громадськість, ні наукова думка, ні державні органи не усвідомлюють необхідності створення такого театру, а тому й відсутнє як соціальне, так і державне замовлення. Що стосується митців, то сучасні драматурги неготові писати високохудожні твори на гуцульську тематику, а режисери неготові їх ставити, як актори неготові їх грати. До того ж жодними директивами професіональний Гуцульський театр створити неможливо. Діяльність такого театру могла б сприяти також і побутуванню гуцульських говірок. Для здійснення цього ж фантастичного проекту щодо створення Гуцульського театру, як на початку ХХ ст. потрібна, насамперед, непересічна особистість, ентузіаст-професіонал, знавець історії краю та філософії буття гуцулів, здатний запалити цим і громадськість, і державні інституції.
Література:
1. Бабич Н. Основи культуримовлення - Львів. - Світ, 1990. - 228 с.
2. Білецький О. Значення праці Й. В. Сталіна "Марксизм і питання мовознавства для радянського літературознавства". - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1951. - 31 с.
3. Гуцульський театр в Тернополі // Подільське слово. - 1911. - 2 черв.
4. Ґротовський Є. Перформер / пер. з польськ. Н. Бічуї / Ґротовський Є. Театр. Ритуал. Перформер / пер. з польськ.; упор. та вступ. ст. Б. Козака. - Львів, 1999. - (Сер. "Мистецтво театру"). - С. 135-139.
5. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. - Луцьк : Вежа, 1997. - 296 с.
6. Закревська Я. Гуцульські говірки та їх місце на діалектологічній карті української мови // Гуцульщина. Лінгвістичні етюди / Ін-т сусп. наук АН України. - К. : Наукова думка, 1991. - С. 6-15.
7. Кобилянський Б. Діалект і літературна мова. - К. : Радянська школа, 1960. - 276 с.
8. Хоткевич Г. [Матеріали про звичаї, побут гуцулів (записи, замітки, уривки творів)]. - ЦДІА України у Львові, ф. 688, оп. 1, спр. 251.
9. Хоткевич Г. Камінна душя. - Чернівці. : Руска Рада, 1911. - 376 с.
10. Хоткевич Г. "Добуш": п'єса в 5 діях. - ЦДІА України у Львові, ф. 688, оп. 1, спр. 112, арк. 61-109.
11. Хоткевич Г. "Довбуш": п'єса в 5 діях. - Там само. - Спр. 111, арк. 1-22.
12. Хоткевич Г. Спогади з театральної діяльності // Твори : У 2 т. / Упоряд., вступ. ст. та приміт. Ф. Погребенника. - К. : Дніпро, 1966. - Т. 2. - С. 501-578.
13. Хоткевич Г. Спогади з театральної діяльності. - ДМТМК України, від. рукоп. фондів, архів Г. Хоткевича, спр. 6081.
14. Чумаченко А. От фольклора к литературной драме. Становление историко-культурного типа восточнославянской драматургии. - Херсон, 1991. - 169 с.
Loading...

 
 

Цікаве