WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Гуцульська говірка як засіб самоідентифікації акторів гуцульського театру Гната Хоткевича - Реферат

Гуцульська говірка як засіб самоідентифікації акторів гуцульського театру Гната Хоткевича - Реферат

написано українською літературною мовою з деякими вкрапленнями гуцульських слів.
Бездоганно відтворити зафіксовану у драматичних творах мову було під силу лише корінним гуцулам, які з молоком матері ввібрали в себе мелодику, ритми, інтонації рідної мови. Живе слово, насичене енергією і волею гуцульських акторів, магічно впливало на глядача. Талановитий гуцульський актор - це своєрідний Перформер (визначення Є. Ґротовського), людина дії, що є і танцюристом, і священнослужителем, і воїном, "уміє поєднати імпульс тіла з піснею", утворює "в організмі канали, через які припливають Енергії", відкриває в собі прадавню тілесність, з якою ми пов'язані потужними родовими узами" [4, 135-138].
Самобутність гуцульських акторів полягає, насамперед, у їх безпосередньому зв'язку з рідним краєм, природним середовищем, у самоідентифікації себе як гуцулів, у доброму знанні місцевого життя, традицій, обрядів. Звідси - відсутність акторських штампів, що часто спостерігаються у професіональних акторів. Хоча у світовій практиці є чимало прикладів майстерного втілення акторами образів представників чужої для них культури та національної приналежності, однак, все ж існують певні проблеми щодо можливостей відтворення ними глибинної сутності національного характеру своїх персонажів. Недарма в Гуцульському театрі намагалися дотримуватись правила: не брати до трупи не гуцулів, оскільки в такому разі театрові загрожувала б втрата своєї автентичності та самобутності.
Древні жерці досконало володіли магією слова, замовляннями лікували людей. Наприклад, відомо, що "колядування вважалося одним з ефективних засобів для припинення епідемії чуми", а тому є доречним не лише в "календарному, а й в оказіональному контексті" [5, 257]. По суті гуцульські актори як духовні нащадки древніх жерців і носії автентичного говору та міфологічних фольклорних знань, стали акторами-жерцями, які магією слова зцілювали душі людей, уражених соціальними й фізичними хворобами, виникнення яких, за міфологічними уявленнями, відбувається внаслідок відхилення від першонорми.
На відміну від стилізації гуцульської говірки, що характерно, зокрема, для деяких творів М. Коцюбинського та О. Кобилянської, Г. Хоткевич у своїх п'єсах цілковито дотримувався мовного першоджерела. Мова персонажів гуцульських п'єс Г. Хоткевича непозбавлена поетичності, романтичності, метафоричності, але без зайвої нарочитості, оскільки такою вона є в дійсності.
На особливостях відтвореної у п'єсах гуцульської говірки відбився ідеостиль та ідеолект самого Г. Хоткевича. Трапляються інколи і деякі недоречності. Так, вживання Довбушем в однойменній п'єсі такого негуцульського слова, як "натомість" можна пояснити звичайним недоглядом. А от наявність таких слів, як "чькай", "жовнірь" в одних випадках з м'яким знаком, а в інших - без нього, можна вважати розмаїттям місцевих форм. Поясненням щодо написання письменником в одних випадках "дідочку", а в інших - "ґідочку" може слугувати його "Словничок малозрозумілих слів" до повісті "Камінна душя", де вказується, що гуцул може міняти д на ґ і навпаки [9, 372].
Праця над гуцульськими п'єсами сприяла постійному вдосконаленню Г. Хоткевичем свого знання гуцульської говірки. Текстологічний аналіз примірників гуцульських п'єс, написаних у різний час, виявив тенденцію до щораз точнішого вживання слів. Якщо, наприклад, в одному з примірників п'єси "Добуш" ватажок опришків каже: "Нє, най я си довідаю насамперед" [10, 109], то в іншому примірнику п'єси, написаному пізніше, слова Олекси вже дещо видозмінені: "Нє, най я переж си довідаю" [11, 22]. Тобто, драматург замінив непритаманне гуцульській говірці слово "насамперед".
Кожне гуцульське село має свої мовні особливості. До того ж на початку ХХ ст. під час перебування Г. Хоткевича на Гуцульщині, посилились впливи на гуцульські говірки української літературної мови, а також мов іноземних зайд, насамперед, німецької і польської. Зрештою, Г. Хоткевич міг особливо не перейматися деякими неточностями у відтворенні у п'єсах гуцульської говірки, оскільки актори, бувши її носіями, фактично виконували функції редакторів, бездоганно усуваючи всі мовні неточності на сцені і надаючи діалогам природного звучання.
Г. Хоткевича вражала лаконічність окремих висловлювань гуцулів. "Літературною мовою, - стверджував письменник, - потрібно будувати ціле речення для того, щоб висловити те, що в гуцула сказано у двох словах: "у хаті ситно, на двір прибитно"; і не сказано "у двір", чи "до двору", чи ще як-небудь, а вибрано найбільш змістовну, найбільш, так би мовити, ядерну форму "на двір прибитно" [8, 51].
Світ гуцульських п'єс Г. Хоткевича заселений численними персонажами, що представляють широкий спектр гуцульської міфології. Багата гуцульська міфологічна лексика нерідко сягає своїм корінням ще індоєвропейської міфології. Серед виведених драматургом персонажів у п'єсі "Непросте" до групи демономіфонімів належать: Гаргон, Триюда, юди, дідьки. До групи міфоантропонімів - Довбуш, Ворожбит, Відьма Полагниця, відьми, які є "непростими" людьми, і до групи некроміфонімів - лісниці, потопельники, мерці тощо.
Активізація демонічних сил відбувається під час межових весняно-літніх свят, зокрема на Івана Купала, що яскраво відображено у драмі "Непросте". Важливу роль у протидії надприродним силам, які прагнуть заподіяти людям зло, відіграє вербальна магія. Тож горяни нерідко зверталися по допомогу до "непростих" людей, які володіли езотеричними знаннями. Вдавалися до вербальної магії також і звичайні люди. Так, у драмі "Гуцульський рік" голова родини Іван, набувши на Святий Вечір сакрального статусу, наказує вовкам, ведмедям і лисам не з'являтися на його обійсті, а чорнокнижників, мольфарів, планетників позбавляє сили заподіяти зло його родині та маржині.
Відображено у згаданих п'єсах також характерні лише для ареалу Гуцульщини усічені варіанти кличних форм імен: Йва, Мику, Васи, Пара. Це пов'язано, насамперед, з умовами проживання в горах, де найбільш ефективними засобами комунікації є зручна одно- чи двоскладова форма імені.
Лексеми, що іменують театральний реквізит, одежу гуцульських акторів, нерідко сповнені сакрального змісту, відзначаються інформативністю, образністю, асоціативністю: писанка, бартка, деревище, бесаги, кутя, дора, паскєвники, перемітка, весільне деревце, колач, черес, киптар, ґуґля, кресаня, сардак.
Творче освоєння Г. Хоткевичем архаїчних народних традицій та обрядів, знакова система яких містить чимало закодованої інформації про космос буття гуцулів, дало можливість"законсервувати" їх у драматичних творах на гуцульську тематику, збагатити художню палітру вистав Гуцульського театру, посилити їхню енергетику, торкнутися священних прадавніх джерел.
Г. Хоткевич творить цілком нову гуцульську драму і, на відміну від інших українських драматургів, які використовували лише безпосереднє цитування окремих обрядів, ігор, пісень, а також дискретне цитування фольклору, використовує по суті "тотальне" цитування автентичного первісного тексту. Автентичні фольклорні цитати, які органічно входять у тканину драматичних творів, є багатофункціональними. Однією з важливих функцій є стилетворна, оскільки вона творить своєрідний гуцульський стиль як складову українського національного стилю. Також їй притаманні естетична, художня, культурно-просвітницька, інформативна, сакральна та інші функції.
Для сприйняття тексту гуцульських драм необхідно
Loading...

 
 

Цікаве