WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Геополітичні дослідження в українознавстві - Реферат

Геополітичні дослідження в українознавстві - Реферат

українознавства (зокрема концентр "Україна - держава" розглядає як синтез знань про безперервний державотворчий процес в Україні від давніх часів до початку XXI ст.).
Не менш важливим у дослідженні проблеми є аналітичний погляд кандидата історичних наук Леоніда Токаря, висвітлений устатті "Актуальні питання теорії та методології українознавства", де розкриваються закономірності українознавства як цілісної системи знань. Автор відзначає, що становлення і розвиток його як синтезуючої науки про Україну й українство не суперечить галузевим наукам, а сприяє формуванню фундаментальної наукової основи пізнання дійсності. Він вважає, що процеси українознавчого пізнання людиною навколишнього світу та самопізнання базуються на інтеграції та диференціації складників об'єкту пізнання, що передбачає застосування методів аналізу й синтезу при добуванні знання. Вчений визначає українознавство як фундаментальну інтегровану науку про Україну та український світ, в системі якої прикладні дослідження здійснюються за концентрами, що поєднують синтезовані знання української етнічної спільноти.
Природний терен розвитку й проживання етносу є визначальною обставиною його самопізнання, що відповідно сприяє становленню власної державотворчої традиції. Кандидат біологічних наук Валерій Сніжко у статті "Українознавча ідея, або самовивчення "шляху" твердить, що на сучасному українському терені від ХХ-го тис. й до ІІ-го тис. до н.е. відбулась психогенетична стабілізація розвитку неантропа (кроманьйонця) як людини розумної та образно мислячої, що виявилася на той час єдиною живою істотою на Планеті, яка осмислювала своє життя. Вчений виділяє два етапи становлення людності на українському терені: недорозвинена землеробська культура Кукрек, яка існувала у VII - V тис. до н.е. на території Криму, нинішніх просторів Чорного та Азовського морів, і визначальний етап - Трипільська давньоукраїнська цивілізація, що існувала між ріками Дніпро і Дунай у V - ІІІ тис. до н.е.
В.Сніжко оцінює ці спільноти як землеробські суспільства, які започаткували господарські та культурно-мистецькі традиції (вирощування зернових рослин, ідеолого-містичний культ Бика і Корови, виробництво гончарного посуду, будівництво житла), що стали основою довготривалого процесу становлення українського етносу.
Одним з важливих проблемних завдань в концентрі "Україна - держава" є визначення етапів, часових періодів та наукових напрямів української геополітичної думки у ХХ - ХХІ ст. Дослідження геополітичних поглядів українських науковців та громадських діячів спрямовані на розробку концептуальних засад періодизації державотворчих процесів українського етносу та аналізу нинішнього стану суспільства, в часи зміни геополітичних, а особливо геостратегічних стереотипів.
Розробка теми "Українська геополітична думка у XX - на початку XXI століть" розпочата автором цієї статті у процесі роботи над науково-дослідною темою прикладних досліджень "Геополітичні, геостратегічні, суспільно-економічні проблеми розвитку українського суспільства" Науково-дослідного інституту українознавства 2001 - 2003 рр.
Системний підхід до вивчення геополітичної проблематики полягав в інтегративному поєднанні знань з усіх концентрів українознавства, а базовим для геополітичних досліджень було визначено концентр "Україна - держава". В результаті досліджень було зроблено висновок щодо актуальності певних методологічних підходів вивчення державотворчих та суспільних проблем. У роботі зазначено, що вчені розкривали загальні закономірності розвитку суспільства та держави, які впливали на конкретні геополітичні процеси, або аналізували аспекти впливу географічних факторів на внутрішню і зовнішню політику державних утворень.
За часом здійснення науково-теоретичної та дослідницької роботи, геополітичні дослідження визначені у двох етапах: праці науковців та громадських діячів у 1-ій половині XX ст. і наукові статті вчених-українознавців наприкінці XX - на початку XXI ст.
Наукові дослідники 1-ої половини XX ст. орієнтувалися на події національно-визвольної боротьби українців проти російських, польських, німецьких, радянсько-більшовицьких військово-політичних структур.
Відповідно до професійної належності авторів дослідження та їх поглядів слід розглядати такі напрямки:
а) географічний, де визначальними є наукові статті українських географів Степана Рудницького і Володимира Кубійовича, які обґрунтували роль географічних факторів у становленні та розвитку української державності, визначили Україну як природний цілісний територіальний простір, розробили предметні аспекти української географічної політики;
б) ідейно-політичний, що визначається публікаціями громадських і політичних діячів Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, В'ячеслава Липинського, які визначили Україну як геополітичну реальність, проаналізували матеріальні й духовні передумови становлення та утвердження української держави;
в) історично-геополітичний, що базується на ґрунтовній праці науковців Юрія Липи і Лева Биковського, в яких визначено геополітичні перспективи та історичну місію України стосовно домінування в чорноморському геополітичному просторі;
г) політологічний, який знайшов висвітлення у дослідницьких статтях політологів і філософів Івана Лисяка-Рудницького і Ольгерда Бочковського, де здійснено обґрунтування впливу географічних, психологічних та політичних чинників на формування державної традиції українства.
Геополітичні дослідження концентрувалися на двох методичних аспектах: дослідно-оціночному та проблемному. Вивчення подій та фактів поєднувалося з науковою оцінкою закономірностей та процесів, що обумовлювало визначення дослідниками геополітичних проблем, ідейних та культурних цінностей й духовних орієнтирів української нації.
Розвиток геополітичної думки наприкінці XX - на початку XXI ст. в системі українознавчих досліджень є логічним продовженням наполегливого та послідовного вивчення причинно-наслідкових зв'язків взаємозалежності природного середовища, етносу і політичної структури влади. Приміром, такий підхід є характерним для поглядів на геополітичні проблеми у працях вчених-українознавців Петра Кононенка, Тараса Кононенка, Валерія Сніжка.
Теорії та концепції цих науковців відображають новітні підходи у розумінні розвитку історично-культурного і психологічно-політичного напрямів сучасних геополітичних досліджень. Так, наприклад, у ґрунтовних дослідницьких працях П.Кононенка і Т.Кононенка визначені засадничі положення українознавства як філософії та політики держави, наукової й освітньо-виховної системи, в межах якої й мають інтегруватися та здійснюватися геополітичні дослідження.
В.Сніжко вважає, що творення певної
Loading...

 
 

Цікаве