WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Галичина у житті Софії Русової - Реферат

Галичина у житті Софії Русової - Реферат

визначають два аспекти. По-перше, популяризаторсько-просвітницький : С. Русова - одна з небагатьох " своїми статтями утримувала український педагогічний світ", повідомляючи про все нове і краще, що відбувалось в інших країнах у галузі навчання й виховання. По-друге, активно творчий: на підставі глибокого вивчення західноєвропейського педагогічного досвіду Русова створила і запропонувала цілісну теорію навчання й виховання, починаючи з дошкільного віку, оперту на широку обізнаність з умовами життя, пристосовану до потреб української дитини.
За її твердим переконанням, кожна школа "існує для конкретного народу, який визнає її... потрібною йому установою, коли він бачить у ній щось своє, рідне - чує свою мову, бачить свій орнамент, свої свята, чує свою пісню, бачить у школі свою працю"...
С. Русова формувала національну педагогічну думку шляхом спілкування з галичанами. У вересні 1929 р. вона прибула на освітній конгрес до Львова, де зустрілася з педагогами, учнями дівочої школи ім. Т.Г.Шевченка та учительської семінарії Українського педагогічного товариства "Рідна школа", з якими поділилася враженнями від міжнародних педагогічних конгресів у Німеччині, Швейцарії, США.
У 1936 р. українська прогресивна громадськість світу широко відзначила 80-літній ювілей С. Русової. На урочистості у Львів приїхала і С. Русова. Галичани віншували їїсердечними вітальними промовами, побажаннями. Виступили шановані у краї У. Кравченко, К. Малицька. Це був останній широко відзначуваний у Галичині день народження Русової.
Сьогодні, коли Україна стоїть на шляху незалежності та самоутвердження як цивілізована європейська держава, не маємо права забувати С.Русову, людину, яка серед інших закладала перші підвалини нашої державності, нашої системи освіти й виховання. Суть їх - у заклику до єднання, до порозуміння, заклику турбуватися про найбільший національний скарб - дітей.
У нашій гімназії створено науково-пошуковий центр імені Софії Федорівни Русової - видатного педагога і громадського діяча, вірної і талановитої дочки України, яка присвятила своє життя творенню національної системи виховання і освіти. Наше завдання - повернути народові її ім'я, а разом з іменем - її праці та ідеї.
Праці С. Русової - не тільки історія педагогічної і психологічної думки, а й цілком сучасний погляд на загальну проблему школи й освіти, визначення цілей, завдань, основних принципів побудови змісту, форм і методів організації виховання і навчання.
"Нова школа кладе за головну мету - збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини, - говорила С.Русова, - задля того, щоб зуміти викликати в учня духовну діяльність, треба зрозуміти душевний склад дитини".
Своє велике серце Софія Русова - дочка шведа ( Ліндфорса) та француженки (Жерве) - віддала країні, що стала її батьківщиною. Тавро української буржуазної націоналістки позбавило вітчизняну культуру і педагогіку імені та праць Софії Русової на довгі десятиліття. Наше завдання - їх повернути.
Вона була переконана: бути гарним педагогом - це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, апостолом Правди і Науки. Рідна мова - це перша умова свідомого навчання. Народ, що не має своєї школи, пасе задніх! Йому замкнено двері до пишного розвитку своїх культурних сил, він засуджений на пригноблене становище, живе чужим розумом. Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання : рідна школа на Вкраїні.
Про Олександра Русова Софія Федорівна писала: "Він перший відкрив мені красу української народної поезії, заговорив до мене українською мовою і без довгих промов та пояснень збудив у мене ту любов до нашого народу, що вже ніколи не покидала мого серця й керувала всією моєю працею довгі літа".
І сьогодні лишаються актуальними питання мови, національної освіти, які свого часу піднімала С. Русова. Найвища мета виховання, вважала вона,- виховати людину. Постійно прямувати до волі, до незалежності. Вона писала: "Тільки досвідчений, щасливий, незалежний… учитель принесе найбільшу користь і учням, і їхнім батькам".
Національне виховання сприяє формуванню міцної, цілісної особистості. Бездіяльність призводить до пасивності, байдужості.
Особливого значення надавала С. Русова рідній мові, бо мова змалку виховує і думку, і серце дитини.
Русова вважала, що програма національного виховання не повинна обмежуватись джерелами тільки своєї літератури, вона має включати найкращі твори для дітей зі світової літератури.
Феномен С. Русової полягає, насамперед, у тому, що в ній поєднувалися глибокий психолог, педагог і методист одночасно.
Школа і освіта мають вбирати в себе всі прогресивні здобутки закордонних реформаторів і водночас створювати свою систему на національному ґрунті, враховуючи потреби свого краю, національні й історичні традиції, зокрема традиції братських шкіл, що в основі мали гуманістичні та демократичні принципи.
Праці С. Русової - не тільки історія української педагогічної думки, це змістовна, глибока скарбниця у плані історичному, національному, педагогічному, психологічному, це аналіз специфіки української школи, на який потрібно не тільки орієнтуватись, а й добре спертись сучасній педагогічній науці.
Найдорожчий скарб у кожного народу - його діти, його молодь, і чим свідоміше громадянство, тим більше уваги воно приділяє вихованню й освіті підростаючого покоління.
Loading...

 
 

Цікаве