WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Верховинщина як центральний район Гуцульщини - Реферат

Верховинщина як центральний район Гуцульщини - Реферат


Реферат на тему:
Верховинщина як центральний район Гуцульщини
Верховина (до 1962 р. Жаб'є) розташована у Східних Карпатах за 130 км від обласного центру м. Івано-Франківськ та за 31 км від залізничної станції Ворохта. У лютому 1940 р. Жаб'є стало районним центром. У 1963 р. район був приєднаний до Косівського. У грудні 1966 р. відновлено Верховинський район і включено до його складу села Білоберізка, Хороцево, Барвінків. На його території є селище міського типу, 41 село і 117 присілків, які підпорядковані районній Верховинській селищній та 21 сільській радам. Нині територія Верховинського району складає 125426 га, з них: 32113 га становлять господарські угіддя: рілля - 871,46 га, багаторічні насадження - 120,5 га, сінокоси - 12380,3 га, пасовища - 20541,5 га, а 89442 га (71,3%) - ліси та інші площі, вкриті лісом.
На південному заході району проходить Державний кордон України з Румунією (49 км). На заході Верховинський район межує з Рахівським Закарпатської, на сході - з Путильським Чернівецької областей, а на півночі - з Надвірнянським та Косівським (північний схід) районами Івано-Франківщини. Протяжність району з півночі на південь - 62 км, з заходу на схід - 41 км, а площа в цілому складає 1263 кв. км.
Природні умови Українських Карпат протягом багатьох сотень років сформували традиційний гірський уклад життя гуцулів і гірський тип ведення господарства. А високогірний рельєф місцевості, суворі природнокліматичні умови (майже повна відсутність ріллі) визначили занятість горян Верховинського району - тваринництво, лісове господарство і деревообробка, а рослинництво має допоміжний характер. Гуцули розводять корів, овець, коней, яких випасають на сільських пасовищах (толоках) та на високогірних полонинах. Тваринництво є провідною галуззю горян.
На Верховинщині відроджується порода гуцульських коней, які є найбільш придатними для гір. Їх використовують не тільки для обробки землі, а й для вивезення лісу, вантажу, для верхової їзди. Розпочалось також відродження гірського вівчарства - перевіреного століттями гірського тваринництва. Як неможливо уявити корінних гуцулів поза Карпатськими горами і смерековими лісами, так неможливе їх виживання без худоби - корів, овець і коней. Для більшості жителів Верховинщини тваринництво - основа сімейного доходу.
Більше двох третин території району зайняті лісами, які допомагають виживати гуцулам при мізерній площі орних земель. Смерека для гуцула - це не просто хвойне дерево, а перший помічник у його нелегкому житті. Колиску, хату, меблі, тепло, ягоди, гриби, цілюще повітря і джерельну воду - все це дарує горянам ліс. Тому недаремно хтось із мудрих сказав, що гуцул народжується із барткою (топірцем) у руках.
Живописність природи Верховинщини, у першу чергу, завдячує гірському рельєфу. На території району виділяють п'ять орографічних зон: Чорногірський хребет, Чивчинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати.
Найвище і найпривабливіше гірське пасмо - Чорногора. Це про неї відомий письменник, фольклорист і етнограф Г. Хоткевич у повісті "Камінна душа" загадково писав, що вона є "таємницею всіх річок і потоків, і всіх народних казок, страшних переказів, легенд й ідеалів. Ось гніздо дощів. Хранилище снігу. Віковічне притулисько всіх озимнених і надто гарячих!.. От де всі оті "Нечисті місця", "Прокляті озера", "Чортівські доли", "Дідчі верхи", всі зарослі непроходимим жерепом страшні полонини, зі схованками для ведмедів, диких кабанів і опришків". На території району розташувалися тільки південно-східні схили Чорногірського хребта з вищими вершинами: г.Бребенескул (2036 м) - друга за висотою вершина Українських Карпат; Чорна Гора (або Піп Іван) (2026 м) - третя за висотою в Україні; г.Ребра (2001 м) та Менчул (1999 м) - відповідно шоста і сьома вершини України у висотній ієрархії. Крім них, увагу привертають г.Смотрич (1896 м), г.Вухатий Камінь (1694 м), г.Дземброня (1887 м) та г.Шпиці (1864 м).
Другим за висотою гірським пасмом району є Чивчинський кристалічний масив, що розташувався на стику Верховинського району і Румунії, і є північно-західним продовженням Мармароського масиву Східних Карпат. Чивчини складаються з кристалічних сланців, гнейсів, кварцитів, вапняків, доломітів, мармуру та інших гірських порід неосадкового походження. Це єдиний в Українських Карпатах (крім Рахівських гір) масив, який ще задовго до формування Карпатської гірської системи ніколи не був дном океану Тетіс.
Найвищою вершиною цього хребта є гора з такою ж назвою - Чивчин, висотою в 1766 м над рівнем світового океану. Не відстають у своїй індивідуальній красі та висоті й інші вершини Чивчинського хребта - гори Коман (1723 м), Велика Будашевська (1677 м), Лустун (1654 м) та Стіг (1650 м).
Третім за висотою гірським пасмом Верховинщини є Гринявські гори. Вони розташувалися симетрично Чивчинам відносно долини Чорного Черемоша і простягаються від його правих берегів (від села Красник) до витоків Чорного і Білого Черемошів у тому ж південно-східному напрямку, який характерний для всіх східно-карпатських хребтів. Спочатку хребет вимальовується своїми вершинами: Кринта (1359 м), Змієнська (1356 м), Ростіцька (1513 м) та Скупова (1579 м), далі йде незначне зниження хребта, після чого він знову піднімається до такої ж висоти: г.Тарниця (1553 м) та г.Баба Лудова (1586 м), яка і є найвищою в Гринявських горах.
Паралельно Чорногорі на північному сході від неї простягнувся на 12-13 км невеличкий гірський хребет, який наче відділяє її від Покутсько-Буковинських Карпат. Це Кострича з однойменними вищими вершинами - Кострича (1585 м) та Кострич (1544 м). Даний масив, хоч і займає невеличку територію району, проте є четвертим за висотою його масивом.
Але все ж таки більшу частину території Верховинщини займають Покутські гори, які є складовою частиною Покутсько-Буковинських Карпат. Свідками складного тектонічного і морфологічного розвитку території Покутських Карпат є ступінчастість і ярусність рельєфу. Всі паралельні і витягнуті у традиційному для Східних Карпат південно-східному напрямку хребти представляють собою порівняно правильні антикліналі, ядро яких складається з ямнецьких пісковиків й інших міцних порід, що утворюють на вершинах майже всіх хребтів великі куполоподібні плити казково-красивих форм. Такими живописними валунами з ямнецького пісковику прикрашені, вершини гір Писаний Камінь (1221 м), Синиці (1186 м), Біла Кобила (1477 м), Безвідне (987 м). А в цілому хребти мають порівняно спокійну лінію поверхні.
Гідросистема району дуже насичена. Через його територію протікає значна кількість річок і потоків. Річкова мережа має пір'ясту будову і відноситься до річкового басейну Прута. Найбільшою є річка Черемош, яка майже не виходить за межі області, за винятком правих приток р.Білий Черемош. Черемош утворений двома ріками - Білим і Чорним Черемошем, які стікають з північних схилів Чивчинських гір, обидві ріки своїм басейном охоплюють Гуцульські Карпати.Загальна площа водозабору Черемоша досягає 2565 км.
Саме Гуцульські Карпати - найбільш багатий на мінеральні води регіон держави. Тут нараховується понад 100 джерел мінеральних вод усіх типів. Лише в с. Буркут та селищі Верховина знаходяться 10 досліджених джерел мінеральної води. Добовий дебет води у двох свердловинах смт. Верховина становить 796 м. куб.
Loading...

 
 

Цікаве