WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" - Реферат

Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" - Реферат

відкриваючи, показувати зуби (звичайно про тварин).
2.Злегка прикривати повіками (око, очі); трохи примружувати (9, IX, 246).
Сокотити, -очу, -отиш, недок. Берегти, стерегти (9, IX, 440). Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу, бо хто знає, щоб сталося, якби не вберіг! (201, 208).
Чюрити, -рить, недок. Дзюрчати (9, XI, 393). Там можна побачитись з далеким родом, що ос/вся по околишніх селах, та й траплялась нагода оддячити Гутенюкам за смерть Василеву, та за ту кров, що не раз ч юрила з Палійчуків (182).
Щезати, -аю, аєш, недок. Переставати існувати, бути в наявності (9, XI, 663). Отак якби хухнув на скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було (199, 204).
Прислівники
Хутко. Присл. до хуткий, -а, -е. означає дію, що відбувається, здійснюється з великою швидкістю, швидкий, скорий (9, XI, 177). Співай, Марічко, не втрачай веселості свої, я си хутко поверну (188).
Борше. Швидше (9, І, 222). - А розклади борше ватру в стаї... (191).
Май. 1. Мабуть.
2. Більше (9, IV, 597). Нічьо... В мене є другі. - .май ліпші (183).
Силком. Силоміць, насильно (9, IV, 169). Алє Палагна була фудульна. її силком не візьмеш (211).
Сночі. Учора ввечері (9, IX, 429). - А я йду сночі, - оповідав Іван, - повз її хату та й дивлюся - кочеється шос кругле, гейби капшук (205).
Уліті. Літньою порою, влітку (9,І,705). А коли сонце знизилось, одцвіли ватри і дими одпетіли у небо, радісним риком обізвалась худоба, перегнана через жар, аби була остра уліті, як гота ватра, аби множилась так, як намноживсь од вогню попіл (209).
Файно. Гарно (9, X, 551). Я си обую файно та буду дівка (183).
Частки
Си, Ся Себе (9, IX, 152). Я си обую файно...(183, 188).
Сполучники
Гейби. Наче, немов (9, II, 46). - А я йду сночі, - оповідав Іван, - повз її хату та й дивлюся - кочується шось кругле, гейби капшук (205).
Вигуки
Мой. Уживається при звертанні до людини як вигук (9, IV, 781). - Ой мой-мой! Шо ти говориш...(188).
Гоу. 1. Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці.
2. Те саме, що гоп. Несподівано заскочила повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоу і понесли поміж скелів у долину (204).
Ігій. Тьху (9, IV, 9). Ігій на тебе, відьмо. (205).
Відхід від діалектизмів у добу, коли ще не створена єдина літературна мова, можливий тільки єдиний - вживання фольклорної мови. Але цілком позбутись діалектизмів письменники не могли, бо й фольклорна мова несе на собі відбитки діалектної мови або існує в діалектній формі (4, 17). У повісті "Тіні забутих предків" М.Коцюбинський добирав лексичні діалектизми з різних причин. По - перше, він хотів зобразити реалії, назв для яких немає в літературній мові, тож користувався тими назвами, які були в гуцульській говірці. Щоб їх пояснити М.Коцюбинський вдається до різних способів. Один з них - виноска, в якій розкривається значення слова. Наприклад: до слова царинка виноска - обгороджений сінокіс близько оселі; до слова острива - суха галузка, до слова афини - лісові ягоди. Другий спосіб - коли автор поряд з діалектним словом подає його літературне значення в дужках. Наприклад: кресаня (бриль) (179), арідник (злий дух) (179), ґрунь (верх) (180).
Використовує письменник також лексичне й семантичне обрамлені діалектизми, які здебільшого розкриваються самим контекстом. Наприклад: "Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня.
Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямились навіть, як довелось шить її штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і невідоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить."
У лексичному складі гуцульських говірок є місцеві слова, що поширені і в інших південно - західних діалектах, а такожслова із зміненим значенням (місцевого поширення). Наприклад: денцівка - сопілка з денцем, любас - коханець, стариня - батьки, тусок - жаль, царинка - огороджена сіножать, чугайстир - лісний дух. В гуцульських говірках є багато запозичень: бовгар - пастух рогатої худоби, ґрунь - вершина гори, жентиця - сироватка (3, 98).
Крім лексичних особливостей, у повісті М.Коцюбинського зрідка зустрічаємо деякі фразеологічні вирази, найчисленніші з яких - фразеологізми - закликання і вітання.
Фразеологізми - закликання. Ігі на тебе (178). Щез би в озері та в тріски...(178). Шляг би ті трафив! (193). Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: "Сіль тобі в оці!..." (205). Аби так здоров був!..(205)
Фразеологізми - вітання. - Гаразд, як ви?..(207).
Сталі словосполучення. Така віхола крутить, що світку не видно, а він, небіжчик... - оповідав ґазда сусідам (225). - Тоді гине в той мах... (216). Не встигла та за поріг, а двоє ягнят закрутилось на місці - та й вже по них... (205).
У наведених прикладах широко використовується допоміжне дієслово із залишком старої форми дієслова аориста бих, що свідчить про збереження деяких архаїчних форм, які вживались у грамотах ХIV - ХV століття (6, 185).
М.Коцюбинський цікавився гуцульським фольклором, листувався з відомим фольклористом Володимиром Гнатюком. У 1910 році, повертаючись з Італії, він на кілька днів зупинився в Криворівні, був зачарований її величною красою, самобутніми звичаями та віруваннями гуцулів. У письменника з'явилось бажання написати твір про цей край. Він починає вивчати життя гуцулів, їхні звичаї, побут, знайомиться з фольклором, записує говірку, назви рослин.
У повісті "Тіні забутих предків" М.Коцюбинський використав лексичні, фразеологічні, фонетичні та морфологічні особливості гуцульської говірки, щоб надати повісті мовного колориту, притаманного Гуцульщині, для індивідуалізації мови персонажів. Таким чином Гуцульщина повністю вимальовується такою, якою сприймали й бачили її самі гуцули. І нині, на початку XXI ст., читач із захопленням сприймає розповідь про самобутній гуцульський край, його обряди, звичаї.
"Тіні забутих предків" - поетична, глибоко психологічна, лірична й філософська повість. Вона є вершиною у творчості М.Коцюбинського, окрасою всієї української літератури. Тому сьогодні учні з великим інтересом і задоволенням вивчають цей твір.
Література:
1. Білодід І.К. Курс історії української літературної мови. К.:1958. ТІ, с.544.
2. Грицюта М.С. Фольклорна основа повісті "Тіні забутих предків". Радянське літературознавство. 1958. №І, С.59.
3. Жилко Ф.Т. Говори української мови. К.: 1958, с. 98.
4. Жилко Ф.Т. Проблема діалектизмів в українській літературній мові доби імперіалізму(кінець XIX і початок XX століття). // Наукові записки Київського державного педінституту. Т.VІІ. - Філологічна серія. № 2.К.: 1948, с.18.
5. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. К.: 1966, с.80.
6. Кобилянський Б.В. Діалект і літературна мова. К.: 1960, с.185.
7. Коцюбинський М. Твори: В 7-ми томах. К.:1974, Т.ІII.
8. Кушнаренко Д.О. Народна творчість та етнографія. № 1, 1964, с.89.
9. Словник української мови в XI-ти томах.
Loading...

 
 

Цікаве