WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" - Реферат

Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" - Реферат

(переважно з буревієм) (9, VI, 588). Б'ють плови весняні. Ричать громом гірські верхи - і дух злого холодом віє од Чорногори ... а тут раптом з'являється сонце - праве боже лице - і вже дзвенить у коси, що кладуть сіно у поліг (186, 199).
Почуття
Тусок, -ску, ч. Туга, смуток (9, X, 329). Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки (204, 217).
Назви свояцтва
Неня, -і, ж. І.Мати (9, V, 343).
2. Вживається при вираженні переляку, здивування, радості (9, V, 344). Мені неня купила нову запаску... (183).
Стариня, -і, ж. Старі люди, старики, батьки (9, IX, 657). Сходились коло церкви або десь у лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів (186, 187, 188, 217).
Пори року
Благовіщення, -я, с. Одне з християнських свят (9, І, 192). На Благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку й намисто і нині треба було все те звідти дістати (209).
Первовік, -у, ч. Початок віків, найдавніший час (9, VI, 119). - З первовіку не було гір, лише вода... Така вода, гейби, море без берегів (200).
Петрівка, -й, ж. Піст перед Петровим днем, православним церковним святом на честь апостолів Петра і Павла (9, VI, 345). У Петрівку упали зими - і то такі тяжкії, що три дні не сходив сніг (199).
Назви вогню
Ватра, -й, ж. Вогнище, багаття (9, І, 297). Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло злотом глибоку долину, зазеленило трави, десь курився синій димок од ватри, з-за /греця оксамитовим гулом котився грім (181, 191, 197, 198,200,201,220).
Грань, -і, ж. Жар (9, II, 258). Весела грань сміється до Івана з - під важкого накладу і раптом щезне (201).
Назви предметів домашнього побуту
Бартка, -й, ж. Маленька сокира (9, І, 108). Вітер гострий як наточена бартка, бив йому в груди, його дихання в одно зливалось із диханням гір, і гордість обняла Іванову душу (190, 215).
Дзьобня, -і, ж. Гуцульська вовняна торба (9, II, 269). Іван теж дістав нову кресаню і довгу дзьобню, що била його по ногах (182).
Забава, -й, ж. 1. Розвага, гра.
2. Те, що дає розвагу, втіху (9, III, 13). Забава трясла стінами хати та била хвилями зойку в спокійне ложе мерця (226).
Кашиця, -і, ж. Дерев'яна або кам'яна загата по берегах гірської річки для захисту берегів від розмивання (9, IV, 125). Мусило ж прибитись десь до кашиці, десь люди мали його спіймати (204).
Копиця, -і, ж. 1 . Невеличкий стіжок сіна, соломи тощо.
2. Те саме, що копа. Стіжок із 60 - и снопів хліба, складених колоссям усередину й покритих одним снопом зверху (9, IV, 281). Копиця - це купа сіна, яку можуть перенести двоє людей на спеціальних носишах або возити конем. Вилізу на копицу та й си подивлю на полонинку, а ти мені затримбітай...(188).
Лавиця, -і, ж. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що - небудь; ослін (9, IV, 428). І завів Івана до стаї, де од порожніх бербениць, путин та голих лавиць йшов запах пустки (191).
Острива, -й, ж. Закріплена вертикально на поверхні землі верхня частина стовбура дерева (переважно смереки), на яку складають сіно або снопи (9, V, 789). Острива має довгі сучки, які не дають сіну злежатись, через що воно краще просушується. Ледве помітний у лісовім зелі, збирав квітки і косичив ними свою кресаню (бриль), а утомившись, лягав під сіном, що сохло на остривах, і співали йому до сну та й будили його своїм дзвоном гірські потоки (179).
Пістоля, -і, ж. Пістолет (9, IV, 544). Коли замовкли стріли пістолів і одспівали весілля, а жінка пригнала до загороди вівці й корови, Іван був задоволений навіть (204).
Поліг, -логу, ч. 1. Низовинна рівнина.
2. Покіс (9, VII, 72), скошена трава. Вона кида в поміч граблі і простягає до нього руки (202).
Тобівка, -й, ж. Гуцульська шкіряна торба з орнаментом, яку носять на ремені через плече (9, X, 9). Обличчя схилились до облич, тепле дихання мішалось з диханням, упрілі чола ловили у себе блиск смертельного світла, що запалило мінливі вогні на дротяних запасках, на чересах та тобівках (225).
Топірець, -рця, ч. 1. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя.
2. Сокира на довгому держаку, звичайно, прикрашена інкрустацією, різьбленням (9, X, 196). Іван зігнувся, чекаючи смерті, та Юра вгамував свою лють на бігу і гарним величезним рухом одкинув свій топірець (215). В повісті це слово використовується в другому значенні.
Інші діалектизми
Любас, -а, ч. Коханець (9, IV, 561). Коли б хотіла б мати любаса, узяла б Юру (221, 214).
Любаска, -й, ж. Жіноча форма слова до любас (9, IV, 561). Він мав би з неї любаску, коли б тоді з'явився (212, 214).
Вугля, -я, с. Вугілля (9, І, 781). З подри, де сохнуть великі круглі боханці будзу, повіває на ватага вітер, але не може прогнати зі стаї запах вугля, сиру і овечої вовни (197).
Примівка, -й, ж. Замовлення (9, VII, 672). Вона підглядала, говорила примівки, по кілька разів на вечір бігла до коров,вставала навіть вночі (205).
Співанка, -й, ж. Те саме, що пісня. - Почекай браччіку Йва, я зараз! - гукнув од стаї спузир, і вже звідти долітала до Івана його співанка (200, 206).
Манниста. Худоба, яка дає молоко з високим вмістом жиру.
Плохий, -а, -е. 1. Те саме, що поганий (9, VI, 593). Не падають трупом, які плохі вівці, а твердо стоять на тоненьких ногах (196).
Смерековий, -а, -е. Прикметник від слова смерека (9, IX, 397). Звідси дивились на гори, близькі й далекі верхи, що голубіли на небі, на смерекові вічні ліси... (179).
Студений, -а, -е. 1. Дуже холодний.
2. Байдужий, безсторонній (про погляди, вираз обличчя, слова) (9, IX, 799). Раз якось паслись мо вівці, та й звіяв студений вітер, гейби взимі... (224).
Файний, -а, -е. Гарний (9, X, 551). За його пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долинам про смерть: раз, коли брата Олексу роздушило дерево в лісі, а вдруге, коли браччік Василь, файний веселий леґінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (182, 183).
Фудульний, -а, -е. Гордовитий, зарозумний, пихатий (9, X, 649). Його Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й волосатою шиєю (204, 206, 211).
Дієслова
Банувати, -ую, уєш, недок. Сумувати, журитися (9, І, 102). - За тобою, душко Марічко... за тобою, банував... (217).
Блеяти, блею, блеєш, недок. Бекати (9, І, 197). Мечуться пси, блеють овечки і ллються перистим потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнілим од молока (195, 204, 208).
Брели, бреду, бредеш, недок. 1. Повільно йти.
2. Переходити вбрід, перебродити (річку, струмок) (9, І, 232). За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода (203).
Видіти, -джу, -диш, недок. Бачити (9,1,388). - Чого вилупив баньки? Не видів? (210).
Нипати, -аю, єш, недок. Ходити туди - сюди, вишукувати що - небудь (9, V, 414). А коли і їх вже не стало, на засмучену полонину приволіклась мара та й нипа по стаї й по загородах, чи не лишилось чого для неї (203).
Облягатись, -аюся, аєшся, недок. 1. Укладатися спати.
2. Лягати на чомусь чи де - небудь (9, V, 532). Іван, перш ніж облягатись, кликав до себе Миколу, завжди співучого і говірливого (200).
Розметати, -таю, -аєш, ечу, ечеш. Швидко або із силою розкидати що - небудь в різні боки (9, VIII, 738). Летить од Чорногори, як розгнузданий кінь, б'є копитами трави і розмечує гривою звуки флояри (194).
Розщібати, -аю, аєш. Розстібати (9, VIII, 871). Палагна розщібнула сорочку, скинула з себе, постояла гола посеред хати і, боязко озираючись на Івана, пішла до дверей (209).
Скалити, -лю, лиш, недок. 1. Розсуваючи губи,
Loading...

 
 

Цікаве