WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" - Реферат

Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" - Реферат


Реферат на тему:
Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків".
Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" - високохудожній твір, написаний під враженням перебування письменника на Гуцульщині на початку XX ст. Зображуючи життя населення, автор намагається дати відчути колорит його мови, робить це тонко, вміло, із вправністю справжнього майстра, що може стати зразком того, як треба користуватися діалектними словами в художньому творі. Майстерність М.Коцюбинського, щодо володіння мовою може бути взірцем як для письменників, так і для учнів загальноосвітньої школи.
Мовні особливості творів Михайла Коцюбинського, як і повісті "Тіні забутих предків" привертала увагу багатьох дослідників. Так, Ф.Т.Жилко в статті "Проблема діалектизмів в українській літературній мові доби імперіалізму (кінець XIX і початок XX ст.)" писав, що діалектизми в повісті так "лексичне й синтаксично обрамлені", що "самим контекстом здебільшого розкриваються" (4, 18). Діалектизми утворі подані письменником як народнопоетичний елемент мови, як частина загального художнього орнаменту повісті, написаної відшліфованою літературною мовою.
І.К.Білодід у праці "Курс історії української літературної мови" зазначає, що М.Коцюбинський до мови повісті "Тіні забутих предків" ставився із пристрасною відповідальністю, глибокою свідомістю обов'язку письменника перед народом за ті скарби народної душі, які довірені народному співцеві для виразу найзаповітніших дум і прагнень народу, його горя і радощів, чистих джерел його відчуття краси, його свідомості. Вчений звертає увагу на те, що письменник знав і любив українську народнопісенну творчість. Народнопоетичні фразеологізми, приповідки, пісенні рядки, пісня в цілому часто вплітаються в мовну тканину твору, пісенні мелодії звучать у чудових описах лісу, полонин. Багато розділів повісті починаються пісенними рядками: "Яка ж то та полонинка по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!" (7, 192) та іншими.
До мови повісті письменник вводить чимало слів з гуцульського говору: кичера, смерека, гачі, леґінь, бартка та інші, а також властивих йому синтаксичних зворотів: "вівця ме обростати", "я не требую їхнею згодою. Най що хоте..." І.К.Білодід зазначає, що М.Коцюбинський ставиться до цих діалектизмів як до рідного минулого якоїсь частини української загальнонаціональної мови, подає те поетичне, що пов'язане з цим говором (1, 544). До того ж мова повісті "Тіні забутих предків" як за своїм словниковим складом, так і за граматичною будовою цілком узгоджується з нормами української літературної мови.
М.С.Грицюта у статті "Фольклорна основа повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" зазначає, що для розкриття теми кохання Івана й Марічки письменник використав коломийки - один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині. В них зафіксовано все життя гуцула - від колиски до могили. Для передачі душевного стану, характеристики героїв письменник вдається до іншого фольклорного матеріалу. Розповіді про надприродні сили свідчать не лише про багатство фантазії гуцула, а й про його темноту, забобонність. М.С.Грицюта звертає увагу на те, що в повісті в основному звучить загальнолітературна українська мова. Він не заперечував використання письменником діалектизмів, однак виступав проти зловживання говірковими формами. Та хоча Коцюбинський вводить чималу кількість діалектизмів з метою надання своєму творові місцевого колориту, проте подає в такому контексті, що це не заважає сприйняттю твору.
Щодо коломийок, то їхню мову письменник редагував, надавав їм більш "правильної" літературної форми, отже, не сліпо йшов за фольклорною стихією, а творчо опановував її (2, 59).
У статті "Коломийка в повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" Д.О.Кушнаренко звертає увагу на те, що, захопившись Гуцульщиною, Коцюбинський вивчає своїх майбутніх героїв повісті, місце їх життя. Відтворюючи образ головного героя, він спирається на усну народнопоетичну творчість. Потяг Івана до світла, боротьба його зі злими силами нагадують фольклорне відображення боротьби народу за свої права, свободу, землю. В образі Марічки автор втілив найважливіші жіночі особливості гуцулок. Характер її поетичний, як сам народ і навколишня природа, і розкривається він найбільше через співанки. Змальовуючи сцену розлуки, Коцюбинський теж звертається до народної пісні. Мова повісті насичена уривками з пісень, і зроблено це так майстерно, що окремі рядки коломийок входять до тексту повісті як продовження авторської мови (8, 89).
Для вивчення лексики творів з метою порівняння усної мови жителів з діалектними особливостями повісті много використано діалектичні записи, зроблені на Гуцульщині. З твору "Тіні забутих предків" виписано всі речення, в яких є ті чи інші діалектичні форми (лексичні, фонетичні, морфологічні, синтаксичні), й на цій основі створена картотека, яка стала підґрунтям для аналізу мовних особливостей повісті, майстерності користування діалектами в літературному творі.
Описуючи життя і побут гуцулів, їх звичаї, повір'я М.Коцюбинський вводить у канву твору чимало діалектизмів, які побутують і зараз, і серед яких значна кількість етнографічних. Письменник вводить ці слова не тільки тому, що хоче ознайомити читача з особливостями гуцульського діалекту, а й тому, що чимало понять не мали відповідної літературної назви, оскільки відомі були тільки в гуцульському побуті. Це назви деяких будівель, страв, продуктів харчування, посуду, одягу, взуття, музичних інструментів, тварин і рослин, демонологічні назви, мікротопоніми та інші. З іншого боку, автору потрібно було введення діалектизмів для надання творові гуцульського колориту, індивідуалізації мові персонажів.
Розрізняються лексичні, фонетичні, морфологічні та синтаксичні особливості діалектизмів. Причому фонетичні та граматичні особливості помітні тільки в мові персонажів, а лексичні - як у мові персонажів, так і в авторській мові: назви предметів побуту жителів гір, елементів флори і фауни Карпат.
Далі подано лексичні діалектизми, їх значення та приклади вживання у повісті.
Назви тварин
Ботей, - ю, ч. Отара (9,1,223).
Поглядаючи на овечки, що блеяли в загородах, на свій писаний ботей (стадо, отара), на корови, що дзвонили та рули по випасах в лісі, - він не журився (204).
"Вуйко", - а, ч. 1 .Дядько по матері, брат батька або матері. 2. Про чоловіка старшого віком. 3. Переносне значення - ведмідь (9,1, 785). Вниз западалися потоки, куди не ступала людська нога, де плекався тільки бурий ведмідь, страшний ворог маржини - "вуйко" (190, 199). 4. Саркастичне - про молодого неповороткого хлопця. Із цих чотирьох значень у повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" засвідчено вживання слова "вуйко" тільки у значенні ведмідь.
Готури, - ам, мн. Глухар (9, 11,149). Пусто і дико на тих лісових кладовищах, забутих богом і людьми, де лиш готури гутіли та вились гадюки (190).
Маржина, - й, ж.Худоба (9, IV, 627). Всякі злі духи заповнюють скелі, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або маржину, щоб зробити їм шкоду (179, 184, 190, 191, 199, 203,205,206,208,215).
Худібка, - й, ж. Свійські сільськогосподарські тварини (9, XI, 167). Завтра приженуть нам худібку, коли б допоміг пан - біг усю людям віддати, - обізвавсь ватаг і розповів, що Іван має робити (191, 192, 200, 202, 205, 206, 207, 208, 209,212).
Будівлі та господарські споруди
1. Вориння, - я, с. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева або одна четвертина розколотого стовбура, що використовується для огорожі; жердина (9, І, 737).
2.
Loading...

 
 

Цікаве