WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Відкриття університету на Чернігівщині: з історії проблеми - Реферат

Відкриття університету на Чернігівщині: з історії проблеми - Реферат


Реферат на тему:
Відкриття університету на Чернігівщині: з історії проблеми
Вперше питання про відкриття університету на Лівобережній Україні обговорювалося в кабінеті останнього гетьмана України графа К.Г.Розумовського. Він доручив своєму секретарю Теплову розробити проект університету, який і був представлений на затвердження у 1760 р. Він розпочинався словами: "В склонности народа малороссийского к учению и наукам ни малого сомнения нет, потому что в Малой России от давнего времени заведенные школы ... не только по сие время не ослабевают, но еще по временам число учеников больше оказывается, желающие понять свыше того, что в школах малороссийских преподается, добровольно, положа надежду на щедрость подателей, выходят в польские школы, немецкие университеты, а иногда и до Рима прохаживали". У проекті підкреслювалося, що у Малоросії багато шкіл порівняно із Московським університетом, тому не буде нестачі в абітурієнтах. "По состоянию малороссийских школ, - сказано у Проекті, - батуринский университет в числе студентов никакого недостатка иметь не может и пред С.-Петербургским и Московским университетами великой в том авантаж предвидится" [7, 67].
У зв'язку із тим, що, на думку автора проекту, у Київській, Чернігівській та Переяславській школах "составляют значение в высших науках весьма малое..." (і тут автор проекту схибив відносно Києво-Могилянської академії), пропонувалося ввести в університеті викладання таких предметів: "Гуманиора вся, те. чистота Латинского языка, Древности, Философия новая, Юриспруденция, История, География, также высокие науки, физика, теоретическая и экспериментальная, все части математики, Геодезия, Астрономия, Анатомия, Химия, Ботаника". Зазначалося, що новий університет ні в якому разі не сприятиме закриттю вищезазначених шкіл. Навпаки, ці школи мали залишитися у попередньому стані, "принеся оному же университету вспоможение непосредственное". Таким чином, новий університет у Батурині за своїм природничо-географічним та енциклопедичним спрямуванням відповідав просвітницькому духові XVIII ст. і був у повній супротивності до богословсько-схоластичного напрямку Київської академії та Чернігівської і Переяславської семінарій [2, 132].
На жаль, у зв'язку зі смертю імператриці Єлизавети Петрівни, цей проект залишився нездійсненим. Але думка про відкриття університету не залишала представників української козацької старшини, які у 1764 р. подали Катерині II "Прошение малороссийского шляхетства й старшин, вместе с гетьманом - о восстановлении разных старинных прав Малороссии", в якому було також висловлено прохання "за прикладом іноземних держав, у яких знаходяться університети і гімназії і з такими ж привілеями, завести і у Малій Росії два університети і декілька гімназій, перший університет, який складається із 4-х факультетів, може бути у Києві, на тому ж місці, де і нині Києво-Братський училищний монастир, із якого монахів повинні вивести, і на тому місці збудувати будинки для викладачів і учнів..., а другий у Батурині, який складається із трьох факультетів, крім богословського, а гімназії у тих містах, які ми на той час підберемо" [3, 344]. Думка про відкриття університетів, зокрема Київського, Переяславського, Чернігівського та ін. звучала і в деяких наказах шляхетства в законодавчу комісію 1767 р. [4, 150, 176].
Листи останнього правителя Гетьманської Малоросії графа П.Румянцева-Задунайського до Катерини II були також підтвердженням бажання мати в Україні університети. Катерина II передала вирішення цього питання до духовної комісії, але вже у своєму листі від 22 вересня 1763 р., коли вперше познайомилася із загальним проектом перебудови Малоросії, запропонованим графом Румянцевим, вона писала: "В предприятии вашей для обучения тамошнего юношества желаю вам доброго успеха" [5, 128].
Наприкінці XVIII ст. в оточенні імператриці Катерини II, зокрема у графа Потьомкіна, виникла ідея про організацію університету в Чернігові. На той час у Російській імперії був лише Московський університет (1755). Чернігівський університет мали розмістити в будівлях Троїцько-Іллінського монастиря. Проте, цій ідеї теж не судилося збутися. "Намір відкрити в Чернігові університет... по особливій дії промислу Божого не відбувся. Головний винуватець цих замірів славетний князь Тавриди Потьомкін раптово помер у дорозі на шляху до міста Ясси. З його смертю померла й ідея про відкриття університету, якою він тішився" [6, 132].
Отже, у період Гетьманщини, особливо в середині XVIII ст., наполегливо і всебічно обговорювалося питання про відкриття вищих навчальних закладів на Україні, розв'язання якого підштовхувалося самим життям. Але царський уряд Катерини II не поспішав із його вирішенням, тим більше, що невдовзі зникла і Гетьманська держава.
Із приходом до влади царя Олександра І та впровадженням його політики у галузі освіти в Росії почали відкриватися університети: Дерптський (1802), Казанський (1804), Харківський (1805), Вища Волинська гімназія у Кременці для дітей польської шляхти (1805 р., а з 1819 р. - Кременецький ліцей, що був закритий у 1831 р.). У цьому ряду стоїть і Ніжинська гімназія вищих наук князя Безбородька (заснована у 1805 р.). В її статуті було сказано: "Гімназія - публічний навчальний заклад, який займає перше місце після університетів".
Виникає питання, чому в Ніжині не було відкрито університет? На наш погляд, причина в тому, що гімназія тут відкривалася на кошти меценатів Безбородьків, а інші навчальні заклади - з ініціативи громади, яка збирала перші кошти. Далі утримання університетів ішло за рахунок держави. Ще одна причина в тому, що засновники навчального закладу в Ніжині вважали, що для університету не знайдеться достатньо студентів, бо в цьому краї не було гімназій, тобто середніх навчальних закладів. У листі від 14 червня 1818 р. на ім'я міністра народної освіти князя О.М.Голіцина граф О.Г.Кушельов-Безбородько писав: "В Нежине устрояемое училище высших наук князя Безбородко по своему первоначальному положению должно заключать в себе полный курс высших наук, нужных для гражданской и военной службы, и по неимению губернской гимназии, курс наук приготовительных" [7, Арк.З].
29 липня 1805 р. цар підписав указ про заснування Гімназії вищих наук князя Безбородька у місті Ніжині, а 4 вересня (ст. ст.) 1820 р. після завершення будівництва приміщення, вона була відкрита. Це був специфічний, вищий навчальний заклад, який поєднав у собі середню і вищу освіту.
До 1917 р. питання про відкриття університету в Ніжині не виникало, хоча Ніжинська вища школа після закриття Гімназії вищих наук кн. Безбородька у 1832 р. ще тричі змінювала свою назву: Фізико-математичний ліцей (1832 - 1840), Юридичний ліцей (1840 - 1875), Історико-філологічний інститут (1875 - 1920).
Після лютневої революції 1917 р., під час правління Тимчасового уряду колектив Історико-філологічного інституту кн. Безбородька розмірковував про подальшу долю навчального закладу, бо класичне відділення вже майже не малостудентів. Було запропоновано проект, пов'язаний із перетворенням інституту, який на той час був добре відомий своїми науковими школами та напрямками, працями видатних вчених, академіків, філологів - М.О.Лавровського, П.В.Нікітіна, М.Н.Сперанського, членів-кореспондентів Академії наук Р.Ф.Брандта, А.С.Будиловича, Г.А.Ілынського, В.І.Рєзанова, М.Н.Петровського, професорів-істориків М.Я.Арістова, М.М.Бережкова, В.Г.Ляскоронського, П.І.Люперсольського, О.І.Покровського, В.К.Піскорського та ін., своїми "Известиями..." та науковим історико-філологічним товариством
Loading...

 
 

Цікаве