WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Аспарух: ім'я засновника Болгарської держави у світлі індоіранських фактів - Реферат

Аспарух: ім'я засновника Болгарської держави у світлі індоіранських фактів - Реферат

джерела повідомляють, що боспорський цар Полемон (14 - 9/8 рр. до н.е.) загинув у битві з аспургіанами, наступниками (чи співплемінниками, прихильниками) Аспурга. Через що унія Боспору й Понтійської держави порушилась: Рим визнав Піфодору, другу дружину Полемона, царицею Понту.
І водночас визнав Аспурга царем Боспору [73, 279].
3. Ім'я Аспарух у світлі індоіранських фактів
Тлумачення компонента рух в імені Аспарух чи ріх в імені Ісперіх-Есперіх особливих складнощів не викликає -вони етимологічне тотожні, тобто мають спільне походження й однакове значення "правитель", "цар" (санскр. raj, латин, rex, циган, рай, англ. roy). Ріх бачимо в низці відомих тогочасних імен: Германаріх (король остготів, IVст), Аларіх (король вестготів, IV ст.), Аталаріх (син імператора Іраклія, VII ст.), Гізеріх (король вандалів), Телеріх (болгарський хан), навіть у сучасних іменах Ульріх, Генріх. Боспорські написи теж знають імена з ріх, скажімо, Боспоріх "Цар Боспору", яке відноситься ще до IV ст. до н.е. У всіх цих іменах ріх означає "правитель, цар, король".
Відомий скіфолог та іраніст В.І.Абаєв не ототожнює імені Аспург з іменем Аспарух, як ми, а зводить його до давньоіран. aspa+ugra й тлумачить "могутній кінь" або "який має могутніх коней". І навіть знаходить йому осетинську паралель efsurg-efsorg "легендарна порода коней" [7, 281]. У той же час про ім'я Аспарух пише: "Asparuk - ім'я засновника болгарської держави на Балканах (початок VI ст), тюрка, але який мав іранське (скіфське) ім'я; у другій частині - ruk, д.-іран. rauka, raucha "світло", "світлий", отже, Asparuk означає "Світлий кінь" або "Який має світлих коней"; пор. грец. Levkippos" [7, 281 - 282]. Отже, Аспаруха він вважає тюрком, який носив іранське ім'я. Він же вважає за подальший звуковий розвиток імені Asparuk-Аспарух форму Asphurugos= осет. asfarug. Д.Моравчик зводить Аспарух до тюрксько-болгарського Esperux-Esberux, Ф.Альтман-Г.Хауссіг - до алтайського ispharog (isphara+oq "загін вершників"). Д.Немет схиляється до тлумачення, що Аспарух - османо-тюркське ispari-aspari-isbari "сокіл" [12, 115].
Отож має місце розкиданість думок щодо походження і значення імені болгарського царя, яке пробують пояснити з тюркських, алтайських та іранських мов, проте всі ці тлумачення малопереконливі, значення імені Аспарух лишається нез'ясованим і постає потреба знову звертатися до цього питання. Тому тут пропонується ще одне тлумачення, вже індоарійське, яке ми спробуємо обґрунтувати й вмотивувати.
Тлумачення імен Аспург та Аспарух В.Абаєвим викликають низку заперечень. По-перше, автор обох етимологій не враховує, що обидва імені відомі лише в грецькій передачі, тож слід зважати, що при цьому вони могли видозмінитися, дещо одійти від первісного звучання. По-друге, дослідник не допускає, що Аспург та Аспарух одне й те саме ім'я, яке зазнало певних видозмін за майже п'ятсотлітній часовий відтинок, який їх розділяє. По-третє, він не бере до уваги, що в "Іменнику болгарських князів" ім'я Аспарух звучить Ісперіх, Есперіх, що мусить бути ближчим до оригіналу. По-четверте, боспорські написи подають приклади, коли чужомовне ім'я (іранське або індійське) з початковим і стає у грецькій передачі з початковим а.
Яскравий приклад цього - передача поширеного індійського імені Вішвамітра та його іранського відповідника Віспамітхра (Віспаміхр, Віспемехр), яке в грецькій передачі прибрало вигляду Аспамітхар, Аспаміфар. Це засвідчують боспорські написи №211 і №242, знайдені в Керчі й датовані IV і III ст. до н.е. [7, 176, 188]. Перший напис короткий: Нуменій, син Аспаміфара, а другий іще коротший, бо на уламку вапнякової стели лишилося тільки ім'я Аспаміфар, яке може читатися і Аспамітхар, Аспамітар (як катедра й кафедра, міт і міф тощо). Тому є підстави усумнитися, що в іменах Аспург та Аспарух компонент aspa (іран. aspa, санскр. ashva) означає "кінь".
В індоіранських, слов'янських та грецьких іменах компонент із значенням "кінь" зазвичай другий, як у тому ж Левкіпп, яким В.Абаєв прагне підсилити своє тлумачення і двійники якого - санскр. Шветашва, іран. Спітасп й укр. Білокінь. Перший компонент, як правило, характеризує коня (білий, вороний, рябий, прудкий, могутній, божественний, неперевершений тощо). Тож і з цього погляду тлумачення Абаєва не дуже переконливе. Значно більше підстав вважати, що перший компонент в імені Ісперіх-Есперіх-Аспарух є слово, яке в іранців звучить віспа, а в індійців вішва. І таке слово в індоіранських мовах справді є, причому високостатусне й надзвичайно активне в індоіранському, отже, і в скіфському іменотворенні. Про що свідчить бодай ім'я скіфського царя ще кімерійської доби (VII ст. до н.е.), фіксоване в ассірійських джерелах як Ішпакай-Іспакай. Де бачимо те ж Ішпа-Іспа, що і в імені Ісперіх-Есперіх. Тобто можна констатувати: імена з Ішпа-Іспа найчастіше мали царі, вони "царські", а фіксуються такі імена на теренах Давньої України впродовж щонайменше півтори тисячі років (VII ст. до н.е. - VII ст. н.е.). Що засвідчує їх важливість, отже, й живучість і поширеність у просторі й часі.
Що ж означає vishva в індійських мовах? Санскрит дає такі значення vishva: "усі, все", "світ", "земля" [8, 608]. Іран, vispa має ті самі значення. Санскр. vishva членується на vish+va, де vish "община", "громада", "плем'я", "народ", споріднене з нашим давнім весь "село". У слов'янських мовах весь вжиткове й досі (чес. ves, пол. wies, білор. веска).
У "Ріґведі", найдавнішій писемній пам'ятці індійців та й індоєвропейців, vish означає "рід", "громада", "плем'я", "народ" [8, 606], воно розвинулося зі значення "все", "всі", "багато". Термін вайш'ї на означення третього стану давньоіндійського суспільства - селянства утворений саме від віш. Тож вайш'ї - селяни, жителі весі, села, у чехів vesniak "селянин". Існування в Давній Україні 4-х суспільних станів засвідчує Геродот у V ст. до н.е., коли розповідає скіфську легенду про 4 магічні дари, що впали з неба - золоті чашу, сокиру, плуг і ярмо. Де чаша символізує жерців-брахманів, сокира - воїнів-кшатріїв, плуг - землеробів-вайш'їв, а ярмо-залежних общинників-шудрів.
Саме селянський стан усвідомлювався як весь народ, бо був найбільш чисельний і значущий, тому й термін віш-весь насамперед стосувався його. Покровителем стану був Вішну, в імені якого й відбите віш "усе, всі, народ", а колір стану - жовтий, тоді як у жерців-брахманів - білий, воїнів-кшатріїв - червоний, а шудрів - чорний (звідки, певно, й чернь, простолюд). Вішну символізує в тризубі ліве вістря (праве - Брахма, середнє - Шіва), бо ліве уособлює жіноче начало, Землю, а Земля - жінка, мати, годувальниця. Захисником та оборонцем Землі й людей на ній і є Вішну. Коли землю переповнює зло, він посилає на неї свої земні втілення - аватари, які дають світові лад. Такими земними втіленнями є Крішна та його
Loading...

 
 

Цікаве