WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Аспарух: ім'я засновника Болгарської держави у світлі індоіранських фактів - Реферат

Аспарух: ім'я засновника Болгарської держави у світлі індоіранських фактів - Реферат

сиз "ти" - сизнинґ "твій", биз "ми" - бизнинґ "наш"). У такому разі тюрк, бешнинґ означатиме "належний п'яти", "п'ятеричний", "п'ятичасний" і буде значеннєвим двійникомсанскр. panchala, яке на місцевому ґрунті могло прибрати форми пантала (латин, penta "5"). Тому привертають увагу українські назви Пантин, Пантинець, Пантирець, Пантаївка, Пантецька, Панталія, Пинтілієве (майже всі в басейні Дунаю і Дністра). Та й Пентаполь біля Равенни, куди дісталася частина болгарів на чолі з п'ятим братом, означає "П'ятимісто". Звідси ж, судячи з усього, стає і назва столиці Боспорської держави - Пантикапей, яку можна пояснити, зважаючи на давні слов'янські терміни кап і капище, як "П'ять святилищ", "П'ятихрамне (місто)". Чи "П'ять гір", "П'ятигори", "П'ятигорськ". В Україні є села й річки П'ятигори, П'ятигірки й П'ятигірці, численні П'ятихатки, річки й урочища з тюркськими назвами Бештерек, Бешташ, Бешуй, Бешбайрак, які, поза сумнівом, є тюркськими перекладами давніх нетюркських назв. Останні якраз у Криму й біля давньої Меотиди - Азовського моря, де й локалізується передбалканська батьківщина болгарів [4, 57 - 64].
На теренах Давньої України існує кілька легенд про трьох братів: скіфська, вірменська й давньоруська літописна. Найдавніша з них - скіфська. Саме наймолодший брат із легенди, яку наводить Геродот, стає царем скіфів і родоначальником скіфської царської династії. Ім'я його Колаксай. В основі імені, за нашим тлумаченням, лежить kоlа, споріднене з санскр. kula "рід", "плем'я" та іран. hel, heil того самого походження і значення. А ksai споріднене з санскр. ksahr та іран. hsahr, різновид яких - укр. цар. Тож ім'я Колаксай означає "Ватажок роду", "Цар племені" [5, 187 - 191]. Приблизно таке саме значення мусило мати й ім'я Аспарух. Проте в дотеперішніх дослідників немає і натяку, що їхня думка працює в цьому напрямку. А kula, по суті, тотожне терміну ґотра "сім'я", "рід", відчутне, як на нас, в етнонімі котраги й імені Котраг.
Більшість грецьких списків дають форму імені Аспарух, а в "Іменнику болгарських князів" воно - Ісперіх, Есперіх, що має бути ближче до первісного звучання. Ім'я Аспарух відоме на Кавказі й раніше, зокрема, в написі І - ІІст. з грузинського Мцхеті, який містить вираз asparoukis pitiaksis - "пітіахш Аспарук". Дослідники відносять сюди й вірменське Aspurak, яке вважають видозміною Asparuk. Ще одну таку видозміну вони вбачають в імені грузинського царя III ст. Aspagur (з Asparug). Тобто маємо такі засвідчені форми імені: Аспарух, Аспарук, Аспурак, Аспаруг, Аспагур, Аспугур, Ісперіх та Есперіх [7, 281 - 282]. Проте це ім'я у формі Аспург побутувало на теренах Давньої України значно раніше - ще на зламі двох тисячоліть, тобто на межі старої і нової ер. Його зафіксували написи, що їх лишило по собі тисячолітнє Боспорське царство.
Ранньодержавне утворення, яке існувало на півдні України у V ст. до н.е. - IV ст. н.е.
2. Ім'я Аспург у боспорських написах
Ім'я Аспург засвідчують написи №№ 1134 і 7742 в "Корпусі боспорських написів" (М.Л., 1965). Перший напис міститься на шести уламках плити з білого мармуру, знайденій в Анапі, нині - в Ермітажі. Напис датується кінцем II - початком III ст, бо згадується боспорський цар Савромат II (173 - 210 рр.), що правив саме в цей час. Ім'я Аспург згадане в переліку членів товариства навклерів-судновласників; зазначена й посада носія імені Аспург - він відав віддачею мита на відкуп. Покровитель товариства тут - боспорський цар, а голова його високий представник державної влади - намісник Горгіппії. Напис засвідчує існування в Горгіппії-Анапі культів Посейдона та Афродіти Навархіди - "Судноначальниці", яка в Пантикапеї - столиці Боспорського царства шанувалася разом із Посейдоном Сосинеєм "Спасителем (кораблів)".
Ім'я Аспург наявне і в напису №1142, теж на уламках (їх 8) з білого мармуру, знайдених в Анапі, коли розкопували земляний вал. Уламки були перевезені до Москви, в Історичний музей. Напис, що містить список імен, датується другою половиною II ст.
Та що найголовніше, ім'я Аспург має боспорський цар.
Напис №39 вміщено на плиті з білого мармуру, купленої в Керчі 1948 р. Нині в Музеї образотворчих мистецтв (Москва). Текст правої половини втрачений, а зміст лівої такий:
"Великому цареві Аспургу, другу римлян. - що царствує над усім Боспором, Феодосією, сіндами, меотами, тарпитами, торетами, псесами й танаїтами, який підкорив скіфів і таврів. своєму спасителю і благодійнику присвятив. 320 року і місяці.".
Напис свідчить, що в 23 році нової ери (320 рік боспорської ери) Аспург іще правив на Боспорі, бо доти епіграфічні дані крайньою датою його правління називали 16 р. н.е. Аспург правив на Боспорі у 8 р. до н.е. - 38 р. н.е. На думку вчених-античників, блок із написом належав храму чи портику, присвяченим цареві Аспургу. Ця споруда на Боспорі засвідчує обожествлення Аспурга на противагу обожествленню імператора Августа в східних римських провінціях. Рим зазіхав на Боспор, і цьому зазіханню протиставлявся авторитет обожненого боспорського царя [1, 46]. Страбон згадує про обожествлення (принаймні після смерті) боспорського царя Перісада І (IV ст. до н.е.), але згадки про пізніші обожествлення боспорських царів в античних джерелах досі були відсутні.
Напис №40 на постаменті з білого мармуру, знайдений 1865 р. у Керчі, на північному схилі гори Мітрідат, коли розкопували могилу. Зараз у Керченському музеї.
"Великого царя Аспурга (статую), друга римлян, який походить від царя Асандроха, друга цезаря і друга римлян, який царствує над усім Боспором, Феодосією, сіндами, маїтами, тарпітами, торетами, псесами й танаїтами, і підкорив скіфів і таврів, Менестрат, син Менестрата, начальник острова, (поставив) свого спасителя і благодійника".
Напис зроблено за правління Аспурга і містить кілька цікавих моментів. Зокрема, той, що Аспург нащадок чи син Асандроха. Про ім'я Асандрох є різні версії. Одна ототожнює Асандроха з боспорським царем Асандром - тоді Асандр батько Аспурга. За іншою, Асандрох - не Асандр, а маловідомий батько чи предок Аспурга. Є і таке пояснення: окрім суто грецького імені Асандроc існувало й іранське ім'я, перша частина якого (невідома) зазнала грецизації й уподібнилася грецькому Асандрох, а ohos нагадувало про іранське походження імені [1, 48]. Не виключено, що Асандр-Асандрох батько Аспаруха, що це ім'я дотичне до половецького роду Асенів, з якого походили перші царі Другої Болгарської держави. Напис також засвідчує, що Боспорська держава за Аспурга володіла територією, якою доти володіли боспорські царі династії Спартокідів, відзначає успіхи Боспору в боротьбі зі скіфами у центральній степовій і передгірській частині Криму, й таврами гірського Криму. Щодо виразу "начальник острова", то вважається, що йдеться про Таманський півострів, який у давнину був островом. За
Loading...

 
 

Цікаве