WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Анкетування як метод соціолінгвістики (на матеріалах опитування школярів Полтавщини) - Реферат

Анкетування як метод соціолінгвістики (на матеріалах опитування школярів Полтавщини) - Реферат


Реферат на тему:
Анкетування як метод соціолінгвістики (на матеріалах опитування школярів Полтавщини)
За визначенням науковців, соціологія - це наука про закономірності становлення, функціонування, розвитку суспільства в цілому, соціальних спільнот, соціальних відносин, соціальних інституцій, організацій, явищ. Серед тих, хто започаткував і розвивав елементи соціологічних знань на національному ґрунті були М.О.Максимович, М.І.Костомаров, В.Б.Антонович, М.П.Драгоманов, М.І.Зібер, С.А.Подолинський, М.С.Грушевський та ін. Характеризуючи лише один з аспектів їхньої творчості - соціологічну проблематику, слід підкреслити, що жоден з них не був вузько спеціалізованим науковцем чи діячем. Їх відзначала широта наукових інтересів, активна політична, громадська та культурно-просвітницька діяльність. Значне місце в духовному житті України, розвиткові соціологічних ідей належить М.І.Костомарову. Багатою є соціологічна спадщина М.П.Драгоманова - історика, фольклориста, публіциста, громадського діяча. У поглядах вченого відчутний вплив соціології позитивізму та народництва.
Значний внесок зробив до інституалізації соціології видатний український історик М.С.Грушевський. 1919 року в Австрії він заснував Український соціологічний інститут, де читав курс лекцій з соціології, які лягли в основу книги "Начала громадянства, або Генетична соціологія" (Відень, 1921). Цей інститут видав близько 10-ти соціологічних праць. У програму діяльності введені дослідження сучасних соціальних рухів, пропаганда досягнень соціологічних центрів у вивченні українського суспільства. В 1924 році цей інститут припинив свою діяльність, бо М.С.Грушевський повертається в Україну.
У 20 - 60-х рр. XX ст. у СРСР відбувається криза соціології. Соціологічні дослідження фактично були припинені, а саме слово "соціологія" було взагалі заборонено.
Відновлення соціологічних досліджень супроводжувалося організацією соціологічних центрів і установ. У Київському університеті соціологічний підрозділ - лабораторію конкретних соціологічних досліджень - було створено в 1961 р. за ініціативи професора П.В.Копніна. У 1985 р., з початком перебудови, відбулися зміни в радянському суспільстві, які безпосередньо зачепили й соціологію. На початку 90-х років соціологію як навчальну дисципліну починають викладати у вузах, відкрито Інститут соціології. У 1991 році в Київському університеті було засновано соціологічний факультет.
У соціологічних дослідженнях особливе місце посідає соціолінгвістика. Коли йдеться про певну науку, спочатку завжди намагаються окреслити об'єкт або коло об'єктів, які вона має досліджувати власними методами, а також зафіксувати сфери її взаємодії з іншими науками. Якщо говорити про соціолінгвістику, то відразу треба зазначити її міждисциплінарний статус. Про це говорили всі дослідники, що розробляли проблеми зв'язку мови і суспільства, зокрема У.Лабов, Дж.Фішман, В.АЗвегінцев, Ю.Ю.Дешерієв, О.Д.Швейцер, Л.Б.Нікольський, Л.П.Крисін, Ю.О.Жлуктенко, Ю.Ю.Саплін та ін. [1, 250 - 258].
Соціолінгвістика виникла на межі мовознавства, соціології, соціальної психології, етнографії, а тому її зв'язок із цими науками є найтіснішим. Пов'язана вона також з філософією, історією, антропологією. Е.Кошеріу визначає соціолінгвістику як "дослідження мовлення у зв'язку з соціальним контекстом (або із соціальною структурою мовних спільнот) і її методи як інструменти дослідження мовної ситуації" [2, 129 - 156]. На Заході роль соціолінгвістики як наукового інструменту теорії і практики мовного планування почала усвідомлюватися вже після першої світової війни. Нині соціолінгвістика досліджує проблеми, розгляд яких був заборонений у попередні часи [3, №4, 11 - 17], хоча загальна побутова характеристика мовної ситуації пересічними громадянами всіх соціальних прошарків уже тоді чітко усвідомлювалася і була більше ніж зрозумілою. Спостерігаючи відновлення історичної справедливості - повільне, часом непослідовне, психологічно болісне для значної частини російськомовних громадян України певне розширення функціональної сфери української мови, не можна не відзначити, що і в чинній Конституції України з-поміж інших етнічних мов, представлених в Україні певною кількістю її носіїв, згадана окремим рядком лише російська [4, 80]. Це зумовлене, очевидно, бажанням держави відбити в тексті Основного закону особливе місце російської мови в сучасному українському суспільстві. І це за тієї обставини, що власне росіяни в жодному з регіонів України компактно не проживають, на відміну від румунів, молдован, угорців, кримських татар, болгар та ін.
Соціологічні дослідження мовної ситуації в столиці України, проведені в 2000 - 2002 рр., проаналізовано в статті П.П. Кононенка "Мова і майбутнє України [6]. На проблемі "Мова і політика" закцентовано увагу у ряді праць А.Г.Погрібного, С.Я.Єрмоленко та ін. ([5]).
Основними методами соціолінгвістичних досліджень є: спостереження, інтерв'ю, анкетування (опитування). Сучасні уявлення про роботу соціолога в масовій свідомості, насамперед, пов'язані з проведенням масових опитувань населення. Виявлення специфіки соціологічного опитування, його функцій, пізнавальних можливостей, меж використання і інтерпретації результатів передбачає аналіз історії виникнення цього методу в контексті тих пізнавальних завдань, для вирішення яких його використовували. В основі методу опитування і в соціології, і в інших науках - сукупність питань, що пропонуються респонденту. Відповіді останнього дають необхідну досліднику інформацію.
Соціологічне опитування - це метод отримання первинної соціологічної інформації, який базується на усному або письмовому зверненні до сукупності людей, що досліджуються, з питаннями, зміст яких являє собою проблему дослідження на емпіричному рівні. Головними перевагами опитування як методу соціологічного дослідження є його оперативність, простота, економічність, а недоліком - необхідність додаткових дій на стадії розробки методичного інструментарію, пов'язаних з перевіркою його надійності.
Анкета являє собою спосіб отримання інформації від респондентів. Основною функцією анкетування є збір інформації про поведінку респондентів та їхні погляди. Анкета - це комплекс взаємозалежних запитань, на які опитуваний дає відповідь. Методологічно правильно складена анкета дозволяє досліднику отримати достовірну інформацію. Анкета, розроблена непрофесійно, є основним джерелом помилок в отриманні достовірних результатів досліджень. Традиційно анкета складається з трьох основних розділів - вступ, основна частина та відомості про респондента. Вступ відіграє

 
 

Цікаве

Загрузка...